Ухвала суду № 57859306, 19.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7420/15 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/3273/16 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні,-

в с т а н о в и л а :

15 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми, покликаючись на те, що 22 липня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений шлюб від якого у них двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.06.2015 року вказаний шлюб було розірвано. Проте відповідачем вчиняються перешкоди в спілкуванні позивачу з їхніми спільними дітьми, а саме ОСОБА_4 , повідомляючи про місце зустрічі, кожного разу ці місця до початку побачення з дітьми змінює тим самим зменшує час позивача на побачення з ними, оскільки багато часу витрачається на дорогу до місця зустрічі. Також із сторони відповідача чиняться перешкоди у ненаданні можливості погуляти з дітьми, натомість позивач змушений сидіти з ними на одному місці протягом двох годин, ОСОБА_4 забороняє йому дарувати подарунки дітям. Так як сторони не в змозі порозумітися з даного приводу, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом, який в процесі розгляду справи уточнив та просив: зобов'язати, ОСОБА_4, не чинити перешкоди в можливості йому брати участь у вихованні їхніх спільних дітей та нормальному спілкуванні з ними; встановити строк на побачення з дітьми, а саме в перші вихідні кожного місяця (субота та неділя) з 09:00 год. суботи до 18:00 год. неділі та треті вихідні кожного місяця (субота та неділя) з 09:00 год. суботи до 18:00 год. неділі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_5 часи виховання та спілкування з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, без присутності ОСОБА_4 1 суботу та 3 суботу кожного місяця з 14.00 год. до 18.00 год. та 2 неділю та 4 неділю кожного місяця з 10 год. до 14.00 год. за місцем його проживання АДРЕСА_1.

Не погодившись із вищевказаним рішенням ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення тих вимог, які позивачем не заявлялись. Судом не досліджено обставини, які мають значення для справи, а саме: наявність у позивача постійного місця роботи, його матеріальної забезпеченості та житлово-комунальних умов. Водночас нею, ОСОБА_4 ставилось питання про допит її в якості свідка, проте судом дане прохання було проігноровано. Стверджує, що суд ухвалив не мотивоване судове рішення, чим порушив її право на справедливий судовий розгляд. Разом з тим вказує, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, так як нею жодних із перелічених позивачем перешкод не чиняться. З урахуванням наведеного просить рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно наданого позивачем розпорядження № 319 від 08.06.2015 року Залізничної районної адміністрації органом опіки і піклування було визначено способи участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, які проживають окремо від позивача, які повинні відбуватися за адресою: АДРЕСА_3 у присутності матері дітей ( а.с. 9).

Матір дітей (відповідачка), як зазначено нею у клопотанні від 15.02.2016 року ( а.с. 28) є зареєстрованою за адресою : АДРЕСА_2, і фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3, а згідно інформації, наведеної у запереченні на позов, 18.03.2016 року відповідач фактично проживала за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 32-34).

З огляду на те, що відповідач з дітьми фактично проживає не за зареєстрованим місцем проживання, а - за іншими адресами , які змінює , і нею не було надано суду відомостей про те, кому належать житлові приміщення у яких вона фактично проживає разом з дітьми, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для визначення місця спілкування батька з дітьми за місцем проживання матері.

Зважаючи на те, що відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що спілкування батька з дітьми суперечить їхнім інтересам, або що батько дітей погано ставиться до дітей чи поводить себе недостойно , колегія суддів вважає, що не було також підстав для обумовлення побачень позивача з дітьми присутністю матері.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення тих вимог, які позивачем не заявлялись, не відповідають дійсності, оскільки судом розглядались і були вирішені позовні вимоги, заявлені у позовній заяві від 02.11.2015 року ( а.с. 20-22) , поданій на виконання ухвали суду першої інстанції від 19 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки у цьому спорі не вирішувалося питання про визначення місця проживання дітей, то вирішення цього питання не могло бути поставлено у залежність від обставин про наявність у позивача постійного місця роботи, його матеріальної забезпеченості та житлово-комунальних умов.

Не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про допит її в якості свідка, оскільки це клопотання було заявлено відповідачем в ультимативній формі, а саме, було заявлено: «судове засідання 21 березня 2016 року провести без моєї участі, вирішивши в ньому питання про допит мене як свідка під присягою в наступному судовому засіданні за участю мого представника, щодо обставин, на які я посилаюсь як на підставу заперечень проти позову, у випадку задоволення клопотання про допит мене як свідка під присягою, -розгляд справи відкласти» (ас. 34 зворот). Згідно журналу судового засідання від 21 березня 2016 року ( а.с. 42- 44) ні відповідач, ні її представник не з»явилися в це судове засідання, а так як суд ухвалив продовжувати судовий розгляд за їх відсутності, а не - відкладати розгляд справи, і ухвалив у цьому ж судовому засіданні оскаржуване рішення, то відповідно клопотання відповідача про допит її в якості свідка не могло розглядатися поза межами судового розгляду.

Колегія суддів, вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини у їх об»єктивній сукупності давали підстави для висновку про чинення відповідачем перешкод позивачеві у спілкуванні дітьми, оскаржуване рішення ухвалено у відповідності до вимог сімейного законодавства, з врахуванням принципу рівності прав і обов»язків обидвох батьків забезпечити дитині умови для її фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку і жодним чином не порушує прав і інтересів дітей та відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК україни, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314 , ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Павлишин О.Ф.