Ухвала суду № 57859284, 17.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1169/15 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/783/2801/16 Доповідач в 2-й інстанції:Штефаніца  Ю.Г.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

прокурора відділу прокуратури Львівської області Заяць І.Є., третьої особи ОСОБА_3 та представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Городоцького районного Львівської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом прокурора Городоцького району до ОСОБА_6, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року прокурор Городоцького району Львівської області звернувся до суду із вказаним позовом про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, в якому просив визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 25.11.2011р. про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 та зобов'язати ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку, що у с.Воля-Бартатівська Городоцького району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 55 328,2 грн. та привести у придатний до використання стан.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12,1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля- Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків», ОСОБА_6 відведено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Воля-Бартатівська Городоцького району Львівської області площею 0,0963 га. Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області 25.11.2011 року ОСОБА_6 видано державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.11.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014р., визнано протиправними та скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 606 від 15.06.2009 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ», рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 656 від 06.11.2009р. «Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови», рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 657 від 06.11.2009 «Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови», рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області №767 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12,1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля- Бартатівська та передача безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків».

На підставі рішення Бартатівської сільської ради №767, яке скасоване, та додатку до нього щодо списку людей, які отримали земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків в кварталі під забудову в с. Воля-Бартатівська, ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 0,0963 га, що знаходиться в с.Воля-Бартатівська, Городоцького району Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_5.

Посилаючись на вказане, прокурор просив задовольнити його позов.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року позов задоволено частково, визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_4 від 25.11.2011 року про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2.

Зобов'язано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Бартатів Городоцького району Львівської області, звільнити земельну ділянку, що в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області 243,60 грн. судового збору на користь держави.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_6, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом взято до уваги позовну вимогу прокурора Городоцького району Львівської області про те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 року, скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області №767 від 21.05.2010 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12,1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків», однак судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що підставою для скасування рішення Бартатівської сільської ради від 21.05.2010 року №767, були помилки допущенні саме сільською радою, а не вина відповідача чи незаконна його поведінка.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Бартатівською сільською радою Городоцького району при прийнятті всіх рішень, відповідно до вимог чинного законодавства було отримано необхідні погодження, сільська рада при погодженні отримання відповідачем у власність земельної ділянки мала підстави бути переконаною в правильності своїх дій, а відтак він добросовісно отримав у власність спірну земельну ділянку, не знаючи та не маючи підстав вважати, що рішення Бартатівської сільської ради можуть бути скасовані.

Також апелянт зазначає, що подаючи позовну заяву про скасування державного акта ЯК№ 125635 від 25.11.2011 року про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, прокурором Городоцького району Львівської області не наведено в чому полягає порушення інтересів держави, а також не вказано який саме орган державної влади або орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 105-109).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Заяць І.Є., третьої особи ОСОБА_3 та представника ОСОБА_5 в заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цієї скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010 року та додатку до нього зі списком осіб, які отримали земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків в кварталі під забудову в с. Воля-Бартатівська, ОСОБА_6видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 25.11.2011, відповідно до якого остання є власником земельної ділянки площею 0,0963 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_5(а.с.11,13).

Водночас встановлено, що прокуратурою Городоцького району Львівської області в інтересах Городоцької районної державної адміністрації Львівської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було заявлено адміністративний позов до Бартатівської сільської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень Бартатівської сільської ради Львівської області №444 від 17.04.2008 року, №656 від 06.11.2009 року, №657 від 06.11.2009 року,№606 від 15.06.2009 року та №767 від 21.05.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року адміністративний позов прокурора задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцької району Львівської області № 606 від 15 червня 2009 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земель з передачі їх у власність громадянам для БОЖБ». Визнано протиправним та скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцької району Львівської області № 656 від 06 листопада 2009 року «Про погодження і затвердження містобудівного обґрунтування розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови». Визнано протиправним та скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцької району Львівської області № 657 від 06 листопада 2009 року «Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під квартал індивідуальної житлової забудови». Визнано протиправним та скасовано рішення Бартатівської сільської ради Городоцької району Львівської області № 767 від 21 травня 2010 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки площею 12,1 га для розміщення кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Воля Бартатівська та передачі безкоштовно в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.19-24).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року залишено без змін (а.с.15-18).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За положенням ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить в т.ч. розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних громад.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином враховуючи роз'яснення Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства», державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України в редакції яка була чинною на час звернення до адміністративного суду при розгляді цивільних справ, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку. Разом із тим судом установлено, що відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

Оскільки ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_6 на підставі рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010 року, яке визнано незаконним, а відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що державний акт, який посвідчує право власності на земельну ділянку є недійсним.

З врахуванням положень ст. 121 Конституції України, ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р., відповідно до яких на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках, визначених законом, і що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення чи загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або здійснює неналежним чином орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, безпідставними та необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пред'явлення прокурором позову в інтересах держави.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором Городоцького району Львівської області при зверненні до суду із вказаним позовом не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави, є безпідставними, оскільки з позовом про скасування рішень Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області звертався прокурор від імені Городоцької районної державної адміністрації Львівської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області і судом було встановлено факт порушення інтересів держави при винесенні оспорюваних рішень, на підставі яких і було видано державний акт на право власності на землю відповідачу, а тому на підставі абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор набув статусу позивача у даній справі.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд не надав належної оцінки доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.,

Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням положень ч.1 ст. 303 в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.