Ухвала суду № 57859250, 15.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/226/12 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 22-ц/783/2455/16 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Левика Я.А.,

за участі секретаря: Фейір К.О.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третіх осіб: Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд", Західного регіонального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення коштів за договорами позик від 02 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

24 лютого 2012 року ОСОБА_4 звернулася із зазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 399 500,00грн. за договором позики від 02 грудня 2011 року та судові витрати по справі (а.с. 4-6).

24 лютого 2012 року ОСОБА_5 звернулася із аналогічним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 399 500,00 грн. за договором позики від 02 грудня 2011 року та судові витрати по справі (а.с. 65-66)

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 27 березня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження ( а.с. 60-61)

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 399 500 грн., а також 1 700 грн. судових витрат по справі.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 399 500 грн., а також 1 700 грн. судових витрат по справі.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що самі договори позики не можуть доказом у справі про стягнення коштів без самого факту передачі коштів. Жодних інших доказів, як на підставу стягнення коштів у рішенні суд не навів, не взяв до уваги покази позивачки як свідка, яка під присягою визнала факт, що коштів позивачі йому не передавали.

Зазначає, що 02 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_7 було укладено лише договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд".

Просить рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були укладені договори позик, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Єгоровою Н.Ю., за реєстровими №2438, № 2439, у відповідності до яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали, а ОСОБА_2 взяв в борг грошові кошти в сумі по 399 500 грн. та зобов'язався повернути дані кошти не пізніше 18 січня 2012 року до 24.00год. (а.с. 7-8; 67-68).

В забезпечення виконання зобов'язань за договорами позики 02 грудня 2012 року сторонами був укладений договір застави цінних паперів, у відповідності до якого в заставу передані цінні папери емітента ВАТ «Бродирембуд» у виді акцій у кількості 383 958шт., загальною номінальною вартістю 95989,50 грн. (а.с. 9-10; 69-70)

Згідно договорів позик передача грошових коштів в сумі 399 500 грн. відбулось до підписання цих договорів, що стверджувалось підписами сторін під даним договором. (а.с.3; 68).

Відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань по договорах позики не виконав і борг у визначений договором строк не повернув.

Відтак, задовольняючи позов, суд обґрунтовано стягнув із відповідача заборгованість за договорами позики через невиконання грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що коштів у позивачів не позичав, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.12.2014рорку, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене рішення не набрало законної сили і було скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2015 року (а.с. 238-240).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи встановленої ЦПК України, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не убачає.

Керуючисьст..ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.214, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Левик Я.А.