Рішення № 57855546, 17.05.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1309/16-ц

Провадження № 2/127/1765/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксфорд Медікал-Вінниця» про стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксфорд Медікал-Вінниця» про стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання внести запис до трудової книжки, здійснити сплату податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Позов мотивований тим, що з 17 вересня 2015 р. по 30 листопада 2015 р. ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-ендокринолога в ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 46 а.

На роботу в клініку позивач прийшла влаштовуватись за рекомендацією подруги.

З директором центру ОСОБА_2 вона досягла домовленості з істотних умов трудового договору: робота на посаді лікаря-ендокринолога, заробітна плата в місяць 2500 грн., на умовах повного робочого дня з 9.00 до 17.00, початок трудових відносин з 17.09.2015 року. Директором їй було розяснено особливості роботи у центрі, порядок заповнення документації по роботі з пацієнтами.

У звязку з тим, що клініка є приватною організацією і на постійній основі кадровик в ній не працює, позивачу пояснили, що оформлення трудових відносин відбудеться, тоді коли прийде на роботу бухгалтер та по сумісництву працівник кадрів.

З 17.09.2015 р. ОСОБА_1 була допущена до роботи, працювала повний робочий день, приймала пацієнтів у кабінеті № 7.

Коли через кілька днів прийшов бухгалтер-кадровик, позивач написала заяву про прийняття на роботу із зазначенням дати прийняття на роботу з 17.09.2015 р. До заяви було додано копію паспорта, ідентифікаційного номера, диплому про освіту, сертифікату та надано оригінал трудової книжки.

З0 листопада 2015 р. ОСОБА_1 в кабінет викликала директор ОСОБА_2 та повідомила, що це був останній день її роботи, оскільки центру невигідно мати лікаря-ендокринолога. Їй було повернуто трудову книжку та повідомлено, що розрахунок по зарплаті буде незабаром проведено. Проте, жодних записів в трудовій книжці про роботу в медичному центрі не здійснено. За вересень 2015 р. ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата у розмірі 1500 грн., за жовтень 2500 грн., за листопад розрахунок не проведений.

При розмові з ОСОБА_2 08.01.2016 року остання повідомила позивачу, що розрахунку із нею не проведуть, так як засновники клініки не мають такої можливості.

На думку позивача такими діями посадових осіб «Оксфорд Медікал» порушено її трудові права та заподіяно моральну шкоду, що і стало підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач та її представник подали заяву про збільшення позовних вимог та просили стягнути з ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» на користь ОСОБА_1 26724,23 грн., що складаються з: 1097 грн. заробітна плата за період з 17.09.2015 року по 30.09.2015 року; 3040,08 грн. заробітної плати за жовтень 2015 року, 2793,20 грн. заробітної плати за листопад 2015 року, 14812,95 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2015 р. по 18.05.2016 р. та 5000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі. Згідно з її запереченнями у судовому засіданні ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця». Вона надавала свої документи лише на огляд, трудова книжка не надавалася, заяви на роботу, наказу не було.

Бухгалтер, по сумісництву кадровик знаходиться у декретній відпустці з 2014 р. згідно з наказом №02/06-14 від 06.06.2014 р. до досягнення дитиною трьохрічного віку. Всі обовязки бухгалтера згідно з наказами №02/07-14 від 01.07.2014 р. та № 02/07-15 від 01.07.2015 р. виконує директор.

З 03.09.2015 по 16.09.2015 включно директор ОСОБА_2 перебувала в щорічній відпустці згідно з наказом №01/09-15 від 02.09.2016р.

Оскільки згідно з статутом ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» всі питання по роботі центру приймає тільки директор, тому з цих підстав у вересні 2015 року медичний центр не міг розпочати підготовку до відкриття нового відділення.

За попередньою домовленістю на початку жовтня ОСОБА_1 повинна була вивчити методику прийому пацієнтів в ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця», про що був виданий наказ №02/10-15 від 19.10.2015 р. ОСОБА_3 тому, ОСОБА_1 в жовтні 2015 року вільно перебувала на території центру.

Відповідачем в жовтні, була проведена рекламна акція в газеті «33-й канал» щодо можливого відкриття нового ендокринологічного відділення. До навчання проведення первинного прийому пацієнтів ОСОБА_1 допускалась в присутності директора ОСОБА_2 згідно з наказом №02/10-15 від 19.10.2016р. Після закінчення стажування ОСОБА_1 було відмовлено в працевлаштуванні в центрі.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 стверджує, що з нею фактично було укладено трудовий договір, відповідно до ст. 21,24 КЗпП України.

Проте відповідно до положень 24 КЗпП України трудовий договір укладається в письмовій формі. Додержання письмової форми є обовязковим.

Також згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку Колективного договору між власником та трудовим колективом ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» на 2013-2016 рр. працівник вважається прийнятим на роботу тільки після оформлення належним чином, а саме надання заяви, копії паспорта, ідентифікаційного номера, трудової книжки, медичної книжки, підписаного наказу роботодавцем та працівником про прийняття на роботу з зазначенням заробітної плати.

Оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» не було укладено трудовий договір в обовязковій письмовій формі, позивач не оформлялась на роботу до медичного центру, наказ про прийняття на роботу на видавався, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Допитані в судовому засіданні свідки дали суду такі показання.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суд, що 30.11.2015 року вона звернулась до ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця» за консультацією до лікаря-ендокринолога. Видавши на рецепшені медичну картку працівники центру направили свідка на другий поверх, де її прийняла лікар-ендокринолог ОСОБА_1 Лікар оглянула свідка, дала консультацію та направила на аналізи та УЗД, а також залишила свій мобільний телефон. Наступного дня 01.12.2015 року ОСОБА_4 проходила в медичному центрі УЗД щитовидної залози. Працівники медичного центру повідомили її, що лікар-ендокринолог ОСОБА_1 захворіла.

Свідок ОСОБА_5 розповіла про те, що ОСОБА_1 попросила її знятись у відеоролику з рекламою, який знімався 07.10.2015 року в ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця». 03.10.2015 року свідку видалили щитовидну залозу. В медичному центрі її зустріла ОСОБА_1 в білому халаті та провела до свого кабінету. Ролик знімали спочатку на відеокамеру, а потім на мобільний телефон директора ОСОБА_2 Свідку зробили в медичному центрі безкоштовне УЗД, що теж знімалось на камеру.

Свідок ОСОБА_3 розповіла суду про те, що за освітою вона є маркетологом і в жовтні 2015 року стажувалась в ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця», ознайомлювалась із специфікою цієї клініки. Оскільки до цього вона працювала в будівельній галузі та харчовій промисловості це був її перший досвід роботи в медичній сфері. Медицина відрізняється від інших галузей методами рекламування та позиціювання. Свідок знімала ролик та писала статтю на прохання директора клініки ОСОБА_2 Ролик знімався з позивачем по справі ОСОБА_1 в присутності директора ОСОБА_2 При написанні статті свідок консультувалась з ОСОБА_1 та користувалась інформацією, взятою з інтернету. Зі слів свідка, ОСОБА_1 знаходилась в клініці в кабінеті №7. Після зняття ролика та написання статті, яка була розміщена в газеті «33-й канал» 14.10.2015 року, контактів по рекламі між свідком та ОСОБА_1 не було. По роботі з ОСОБА_1 свідок спілкувалась у жовтні-листопаді 2015 року.

Свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що їй відомо зі слів ОСОБА_1, що вона з вересня 2015 року працювала без оформлення в ТОВ «Оксфорд Медікал-Вінниця». ОСОБА_1 попросила свідка знятись у відеоролику з рекламою. 07.10.2015 року знімався відеоролик зі свекрухою свідка. При знятті ролика була присутня директор клініки ОСОБА_2 ОСОБА_1 була у білому халаті із бейджиком, який надягався перед зйомками рекламного ролика.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши речові докази, що містять аудіовізуальну інформацію, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до встановлених правовідносин.

Згідно із ст.ст. 11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Численними непрямими доказами позивач та її представник намагались довести перебування позивава з відповідачем у фактичних трудових відносинах.

Проте, суд не дійшов до переконання, що між сторонами існували трудові відносини в період з 17.09.2015 р. по 30.11.2015 р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

Законом України від 28.12.2014 р. №77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р. до ст. 24 КЗпП України внесені зміни відповідно до яких частину третю викладено в такій редакції : «Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частину четверту : «Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи» виключено. Відтак з 01.01.2015 р. трудові відносини між працівником та роботодавцем починаються з укладення трудового договору.

За недоведеності трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ ««Оксфорд Медікал-Вінниця» позов задоволенню не підлягає.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 232 КЗпП України, ст. ст. 4, 10, 60, 88. 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя