Ухвала суду № 57855345, 17.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2107/16 Головуючий 1 інстанції - Рибальченко І.Г

Справа № 626/2094/15-ц Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коровіна С.Г.,

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарях - Огарьовій О.В., Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Ланна-Агро», Красноградська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 16,14 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1. 29 жовтня 2007 року

ОСОБА_1 видала відповідачу нотаріально посвідчену довіреність, довіривши йому право представництва її інтересів з питань, пов'язаних з управлінням і розпорядженням належною їй земельною ділянкою площею 16,14 га , зокрема і укладати договори оренди.

Згідно договору оренди землі від 18.06.2013 року, укладеного уповноваженою особою ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності посвідченої 29.10.2007 року приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 та зареєстрованою в реєстрі за № 3190 та 1111 "Ланна-Агро", вищевказану земельну ділянку передано ПП "Ланна-Агро" в строкове платне користування на 49 років. Розмір орендної плати за рік складає 21142,52 грн.

Позивач 11 серпня 2015 року подала заяву приватному нотаріусу ОСОБА_3 про скасування довіреності з питань, пов'язаних з управлінням і розпорядженням земельною ділянкою площею 16,14 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Красноградського району, виданої ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_1 зверталася до відповідача з письмовою вимогою повернути отримані кошти за договором оренди.

Позивач неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь орендну плату за період з 2012 року по 2023 рік, яку отримав ОСОБА_2 у розмірі 227378, 34 гри. Та індекс інфляції 88252,78 гри. та 3% річних 6783,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача та ОСОБА_1 підтримала змінені вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просили позов задовольнити. Крім того ОСОБА_1 пояснила суду, що вона є власником земельної ділянки. В зв'язку з терміновою необхідністю отримати кошти вона звернулася до ОСОБА_2 в 2007 році. В нотаріальній конторі надала довіреність відповідачу, яка дозволяла розпоряджатися її земельною ділянкою площею 16,14 га, зокрема і укладати договори оренди. Після підписання першого договору оренди землі, вона надала ОСОБА_2 розписку про отримання 100000 грн. за весь період оренди і відсутність до нього будь-яких претензій в майбутньому. Пізніше їй стало відомо про укладення в 2013 році договору оренди землі між ПП "Ланна-Агро" та ОСОБА_2, який діяв за довіреністю, на 49 років. З вимогами до ОСОБА_2 про виплату орендної плати вона звернулася в 2015 році, після того як їй було відмовлено в наданні соціальних виплат і допомоги, оскільки їй нараховувалися значні кошти як орендна плата. В серпні 2015 року вона скасувала раніше видану відповідачу довіреність. ОСОБА_1 з урахуванням уточнені позовні вимоги просила їх задовольнити та стягнути з відповідача 322414.67 грн..

Представник відповідача та третьої особи ПП "Ланна-Агро" в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Позивач стверджує, що коштів, які ПП «Ланна Агро», на підставі договору оренди землі, укладеного від її імені за довіреністю ОСОБА_2 вона не отримувала.

Вона стверджує, що ці кошти отримував ОСОБА_2 та їй не передавав. Позивачка вважає, що відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за довіреністю від 29 жовтня 2007 року, яку скасовано згідно заяви від 11 серпня 2015 року. В результаті нечесної діяльності відповідача, ОСОБА_1 позбавлена права користуватися та розпоряджатися своїм майном, а саме земельною ділянкою. Суд не взяв до уваги, що ніяких відносин по оренді між ОСОБА_2 та позивачем не було, ці відносини були між позивачем та ОСОБА_1, відповідно отримувати орендну плату позивач могла лише від ПП «Ланна Агро». Крім того суд безпідставно врахував надані відповідачем розписки про отримання нею від ОСОБА_2 100 000 грн. у якості позики, а якщо вважати, що вона отримала від ОСОБА_2. 100 000 грн. за користування спірною земельною ділянкою, то цю суму суд повинен відрахувати від заборгованості ОСОБА_2 перед нею.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 25 вересня 2000 року ОСОБА_4 (після шлюбу ОСОБА_1.) є власником земельної ділянки площею 16,4 га на території Піщанської сільської ради (а.с.61).

Згідно довіреності від 29 жовтня 2007 року (а.с.62) ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 або ОСОБА_5 бути її представниками з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, з питань, пов'язаних з управлінням і розпорядженням належної їй земельної ділянки площею 16,14 га на території Піщанської сільської ради. Згідно зазначеної довіреності уповноважені особи мають право, при необхідності, змінювати цільове призначення земельної ділянки, укладати договори оренди та одержувати належну по цих договорах орендну плату грошима чи в натуральній формі, вносити необхідні платежі за земельну ділянку, для чого уповноважила їх бути її представниками по всіх питаннях, пов'язаних з виконанням даного доручення, в державних, землевпорядних, нотаріальних органах, органах місцевого самоврядування, в установах, організаціях та підприємствах, подавати від її імені заяви, документи, розписуватися за неї, одержувати документи, при необхідності новий державний акт на землю, та виконувати всі дії, які пов'язані з виконанням цієї довіреності.

В зазначеній довіреності не зазначено будь-яких зобов'язань стосовно передачі уповноваженою особою власнику земельної ділянки будь-яких коштів, отриманих у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою орендатора.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що до укладення довіреності вона отримала від ОСОБА_2, 100000 грн. у вигляді орендної плати за користування належної їй земельної ділянки (а.с.70), та крім того вона також отримала від ОСОБА_2 100000 грн., які вона зобов'язалася повернути по перший вимозі (а.с.69).

На підставі виданої позивачем довіреності уповноважена особа ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 18.06.2013 року уклав договір оренди належної їй земельної ділянки площею 16,14 га строком на 49 років з ПП «Ланна-Агро». Згідно договору визначена орендна плата у розмірі 21142 грн. 52 коп. на рік (а.с.53).

Як вбачається з матеріалів справи позивач потягом двох років не ставила перед відповідачем вимог про передачу їй одержаної від орендатора коштів.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Таким чином між сторонами у справі виникли цивільні права та обов'язки пов'язані з виконанням умов укладеного між ними договору. Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Часиною 2 ст. 631 ЦК України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені т за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Згідно ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Статтею 1003 ЦК України зазначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договором доручення, України, може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно зобов'язань передбачених ст.1007 ЦК України Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст 244 ЦК України Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреність це письмовий документ, що що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Судом першої інстанції встановлено, що до скасування довіреності ОСОБА_1 11.09. 2015 року відповідач ОСОБА_2 уклав з ПП «Ланна Агро» договір оренди від 18.06.2013 року. Згідно зазначеного договору земельні ділянки, які належать позивачу передані в строкове платне користування строком на 49 років ПП «Ланна Агро».

Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний, виконуючи доручення, передати довірителеві все отримане у зв'язку із виконанням доручення.

Між тим судом першої інстанції встановлено, що до укладення договору доручення сторони узгодили свої наступні правовідносини стосовно майбутнього договору оренди наступним чином. Згідно розписки (а.с.70) ОСОБА_1 до укладення відповідачем від її імені, згідно довіреності, договору оренди землі отримала від ОСОБА_2 100 000 грн. ОСОБА_1 та її представник ці обставини не оспорювали. Крім того у зазначеній розписці вказано, що це фактично це є орендна плата за користування її земельною ділянкою площею 16,14 га у майбутньому. Гроші отримані ОСОБА_1 повністю за весь період оренди. Більше ніяких матеріальних або будь-яких інших претензій до ОСОБА_2 вона не має. Гроші отримані нею до підписання даної розписки.

На час розгляду справи зазначену розписку ОСОБА_1 не оспорила і вона є визнана недійсною. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, цю розписку належним доказом на підтвердження того, що свої зобов'язання, як повірений, ОСОБА_2 перед довірителем ОСОБА_1 виконав повністю.

За таких обставин вважати, що ОСОБА_2 не виконав обов'язки повіреного немає. Підстави до стягнення з нього суми, яку за час дії договору оренди він отримав від «Ланна -Агро», хоча вона і перебільшує суму коштів, яку вона отримала до укладення договору оренди немає.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим доказам і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-