Ухвала суду № 57854494, 18.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №634/874/15-ц Головуючий суддя І інстанції Зимовський О. С.

Провадження № 22-ц/790/2109/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року у задоволенні уточненого позову Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» відмовлено за його безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням голова правління Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» (далі по тексту - КС «ЛВК») в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволено частково стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 460 грн.46 коп., посилаючись на те, що рішення суду необґрунтоване, незаконне, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зобов?язання відповідача щодо сплати заборгованості за кредитом, яка виникла з січня 2015 року не припинилася з винесенням рішення суду про стягнення заборгованості, нарахованої до січня 2015 року, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 529, 536 ЦК України. У позовній заяві позивач вимагав не повторного стягнення вже стягнутої заборгованості, а стягнення залишку кредиту, що підлягав сплаті після винесення рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.02.2015 року і не був стягнутий за вищевказаним рішенням суду.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України обговоривши доводи скарги за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2013 року між КС «ЛВК» та ОСОБА_4 був укладений договір споживчого кредиту (пенсійний) ПД № 830, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 10 000,00 грн. під 54 % річних, загальним строком на 24 місяців з обов'язком погасити кредит до 19.10.2015 року.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, є її донька ОСОБА_3, яка успадкувала земельну ділянку площею 4,5730 гектарів вартістю 113335 грн. 39 коп.

Згідно рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.02.2015 року з відповідача стягнута на користь позивача борг по кредиту за грудень 2013 року січень 2015 року в розмірі 4740 грн 63 коп. та судовий збір в розмірі 243грн 60 коп. на загальну суму 4984 грн 23 коп.

Згідно довідки позивача розмір заборгованості по кредиту за період з 28 лютого 2015 по 19 жовтня 2015 року за кредитним договором № 830 ПД становить 4706,86 грн.

В порядку добровільного виконання вказаного рішення суду відповідач ОСОБА_3 було сплачено позивачу в рахунок погашення кредиту 4890 грн. У примусовому порядку із заробітної плати ОСОБА_3 станом на 01.12.2015 року на користь позивача утримано 1187 грн., а всього таким чином за вказаним договором кредиту позивачу було повернуто 4890 + 1187 = 6077 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивач в межах передбачених ч. 2 ст. 1281 ЦК України строків вже звертався до відповідача, як спадкоємця заборгованості за вказаним договором кредиту, і цей позов відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України був задоволений судом повністю. При цьому повторна вимога була заявлена позивачем по цій справі із пропуском передбачених ч. 2 ст. 1281 ЦК України строків, які після їх спливу не поновлюються, тому позивач вже використав передбачене законом, приписами частини 4 цієї ж статті, право вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 8 квітня 2015 року, у справі № 6-33цс15, визначено наступних зміст вказаних норм матеріального права в аналогічному спорі: оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються лише у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вказаних вимог до спадкоємців. Зі спливом цих строків заявник втрачає таке право, оскільки вони за своєю правовою природою є присічними (преклюзивними) і тому колегія суддів за необґрунтованістю відхиляє доводи скарги про наявність у позивача такого права, висновки районного суду з цього приводу відповідають наведеним нормам матеріального права, які доводами скарги не спростовуються.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, і не є строком позовної давності, районний суд не застосовував положення п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України щодо закриття провадження у справі за тотожнім позовом, доводи скарги з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: