Рішення № 57853909, 10.05.2016, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/390/16-ц

2016 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2016

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Димбіцького Ю.В.

при секретарі Телевань С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача та визнання договору недійсним, ціна позову 49000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що він 18 лютого 2016 на сайті auto.гіа.соm знайшов оголошення про продаж акційного трактора МТЗ 82.1.26 2012 року випуску та звернувся до представництва ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" для його купівлі.

Представником вказаної компанії ОСОБА_2О було надано йому на аркуші паперу банківські реквізити ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" для оплати частини коштів (предоплати) за трактор. Разом з тим, представник компанії попросила його терміново внести оплату коштів поки вона буде заповнювати договір для бронювання товару.

Цього ж дня 18 лютого 2016 ним було здійснено перерахування коштів на рахунок "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" в розмірі 49 000 грн.

Представник компанії не надала йому достатнього часу для ознайомлення з значним за обсягом договором фінансового лізингу та запевнила, що чим швидше він підпише його, тим швидше отримає акційний трактор. Після чого ним було підписано договір фінансового лізингу № 002348.

Повернувшись додому, він почав уважно ознайомлюватись з умовами договору та побачив наступне: замість погодженої ціни трактора 100 000 (сто тисяч) гривень було зазначено 490 000 (чотириста дев'яносто тисяч) гривень, замість вірного трактору МТ 82.1.26 2012 року випуску було вказано - МТЗ 82.1.26. Крім того, відповідно до вказаного договору, як він зрозумів згодом, ним було сплачено адміністративний платіж, який не передбачений ЗУ "Про фінансовий лізинг" і, відповідно до укладеного договору: "підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору незалежно від призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу." У додатку №1 він визначений в розмірі 10% від предмета лізингу.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу від 18 лютого 2016 року, адміністративний платіж не підлягає поверненню лізингоодержувачу ні в разі виконання договору, ні у разі його розірвання і ниє частиною вартості трактора (предмета лізингу).

Адміністративний платіж, відповідно до умов договору, не є частиною авансового платежу чи лізингових платежів, виходячи зі змісту п. 1.7, 4.1, 9.7, 10.1, 12.1 договору, додатку № 1 та є окремим платежем.

Перераховуючи на рахунок відповідача 49 000 грн. він був впевнений, що частково оплачує вартість трактора, що також і пояснювали йому менеджери при проведенні домовленості.

При цьому ОСОБА_1 зазначив, що розуміючи явно очевидну невигідність з економічної точки зору, не погодився б сплачувати 49 000 грн. (адміністаривний платіж) лише як винагороду за підготовку документів для укладення договору, оскільки така сума вочевидь не відповідає обсягу робіт, є надто завищеною та робить загальні витрати на придбання трактора значно вищими за його ринкову ціну.

Відповідно до ст. 570 ЦКУ завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Тому позивач вважає, що ним було сплачено авансовий платіж у розмірі 49 000 грн.

Крім цього, укладаючи договір з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" позивач вважав, що дана компанія має всі необхідні дозволи, згідно законодавства. Однак як виявилось, відповідач не має ліцензії на надання фінансових послуг, а саме: фінансового лізингу і, якщо б він про це знав заздалегідь, він би не став вступати у договірні відносини з цією компанією.

З огляду на це, він вважає, що його було введено в оману щодо істотних умов договору, а, відповідно до ч. 1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Тому ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002348 від 18 лютого 2016року, укладений між ним та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та стягнути з відповідача на його користь 49000 грн., сплачених ним за договором лізингу.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, натомість подав до суду заяву, в якій вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить їх задовільнити та розглянути справу в його відсутність.

Відповідач ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не зявився, не повідомивши суд про причини своєї неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити справу у відсутність позивача та, належним чином повідомленого відповідача на підставі наявних в справі письмових доказів, а саме: копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с.10,11), копії договору фінансового лізингу №002348 від 18 лютого 2016 року та додатків до нього №1 та №2 (а.с.12-19), копії квитанції про сплату ОСОБА_1 49000 грн. (а.с.20), копії рахунку ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (а.с.21) і ухвалити в справі заочне рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити із наступних мотивів.

Правовідносини, що є предметом спору по справі регулюються цивільним законодавством України щодо договірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, визначення умов договору приєднання за законом віднесено до питань внутрішньої діяльності відповідача, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати споживача їх оплатити.

Згідно ст.ст. 1,2 ЗУ "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до п.1, п.5 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 216 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (ЄДРПОУ 39733392) повинна мати ліцензію для надання послуг з фінансового лізингу, при цьому, відомостей щодо наявності у ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" такої ліцензії немає.

Відповідно до п.17 ч. 1 ст.1 ЗУ "Про захист прав споживачів", послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Отже, на споживачів послуги фінансового лізингу лізингоодержувачів, поширюється дія ЗУ "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Згідно ст. 799, ст. 220 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню; у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір фінансового лізингу від 18 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є не справедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника). В укладеному ж між сторонами договорі відсутні будь-які положення щодо відповідальності Лізингодавця та Продавця за невиконання умов договору в тому числі поставки самого предмету лізингу; встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пунктом 3.2.7 укладеного договору визначено, що "Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку Предмета лізингу та у разі необрання нового предмета лізингу Лізингоодержувачем. У такому випадку Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу всі сплачені ним платежі за мінусом Адміністративного платежу); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Оспорюваним договором не встановлено права на одержання компенсації від Лізингодавця у разі розірвання або невиконання ним договору); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції (роботи, послуги) у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника). Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, (що мало місце, оскільки мене не було повідомлено про обовязкову сплату Адміністративного платежу, який не є частиною Авансових чи лізингових платежів та про відсутність можливості його повернення як у випадку розірвання договору з ініціативи Лізингодавця так із ініціативи Лізингоотримувача).

Згідно пункту 1.3. укладеного договору, Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах передбачених цим договором.

Крім того, нечесною підприємницькою практикою, що вводить в оману згідно п.З ч. 1 ст. 19 ЗУ „Про захист прав споживачів", вважається відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку.

Товар, за який ОСОБА_1 уже фактично частково сплатив кошти в сумі 49000 грн., не був пред'явлений для огляду ні в день підписання документів та сплати коштів, ні згодом.

Таким чином, відповідач ввів позивача в оману стосовно ціни предмета лізингу.

Відповідно до ч.6 ст.19, п.13 ч.3 ст.18 ЗУ „Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними; не справедливими умови договору є визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю/виконавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни.

П. 10.5. укладеного договору, відповідач визначив право збільшувати лізингові платежі, які є істотною умовою договору фінансового лізингу в односторонньому порядку у випадку зміни податків та прирівняних до них платежів без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, що є несправедливою умовою в договорі із споживачем, згідно п.13 ч.3 ст.18 ЗУ „Про захист прав споживачів".

У п. 12.1 договору вказано дискримінаційні положення, згідно яких споживач, у випадку власної ініціативи по розірванню договору не отримує повернення адміністративного платежу, а також повинен сплатити штраф у розмірі 40% від авансових платежів. Аналогічних чи схожих умов в договорі щодо відповідача не наведено, що також є несправедливою умовою в договорі із споживачем, відповідно до п.4 та п.7 ч.3 ст.18 ЗУ „Про захист прав споживачів".

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то п. 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Договором фінансового лізингу № 002348, укладеного між позивачем та відповідачем 18 лютого 2016 року, передбачено комісію по супроводження договору, що є по суті іншими витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та визначено адміністративний платіж, що не є частиною лізингових платежів.

Оскільки за умовами оспорюваного договору лізингу, зокрема п. 1.7, п. 4.1, виконання зобов'язання відповідача за ним ставиться в залежність від факту внесення позивачем «адміністративного платежу» за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Крім того, вказаний договір лізингу не містить графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, щ, у свою чергу, відповідно до п.10 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», також є ознакою несправедливої угоди, а сааме: установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Згідно з ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

При цьому, при укладенні позивачем договору фінансового лізингу відповідач завуалював призначення першого адміністративного платежу в розмірі 49 000 грн. під вигляд платежу за договором. Насправді ж ці кошти за умовами договору не повертаються в жодному випадку та є платою за укладення самого договору. А, згідно п. 5, 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Таким чином, враховуючи викладене вище в контексті наведених правових норм, суд вважає, що вимоги позивача доведені повністю та не спростовані в жодній мірі належними допустимими доказами відповідача, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Тому су вважає за необхідне відновити порушене право позивача шляхом визнання недійсним договору фінансового лізингу № 002348 від 18 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" та стягнення з відповідача на користь позивача 49000 грн., сплачених ним за договором лізингу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 16, 93, 203, 215, 216, 220, 227, 230, 236, 570, 634 ЦК України, ст.ст. 10, 60,79, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦП К України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002348, укладений 18 лютого 2016 року між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО".

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" (Код ЄДРПОУ 39733392, зареєстроване місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42- 44) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 49 000 (сорок девять тисяч) грн. сплачених ним за договором фінансового лізингу № 002348 від 18 лютого 2016 року

Копії цього рішення суду невідкладно надіслати сторонам у справі для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

Суддя Ю.В. Димбіцький