Рішення № 57853196, 11.05.2016, Бершадський районний суд Вінницької області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 126/1057/15-ц

Провадження № 2/126/9/2016

"11" травня 2016 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В.І.

із секретарем Притуляк І.І.

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» про витребування земельної ділянки з тих підстав, що як стверджує, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.05.2014 року за номером 21256361 він є власником земельної ділянки загальною площею 2.2043 га з кадастровим номером 0520486400040010013, яка розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Цільове призначення земельної частки - для ведення товарного виробництва. 13 січня 2008 року на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0318112 від 1 лютого 1997 року він уклав з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) строком на п'ять років. Зазначений договір оренди відповідачем був зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних паїв у Чернятській сільській раді 29 жовтня 2010 року за №81. Додаткової угоди № 36 від 26 серпня 2009 року, за якою продовжено строк дії договору оренди до 16 червня 2019 року, він не укладав, ця угода зареєстрована у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних паїв у Чернятській сільській раді Бершадського району Вінницької області 20 грудня 2010 року за №123. Спірний договір оренди землі та додаткову угоду не можна вважати укладеними, оскільки він їх не підписував й не уповноважував на це іншу особу через відсутність згоди на укладення такого договору. Також в укладеному договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені Законом України "Про оренду землі", форма договору не відповідає типовій формі договору оренди, ці договори не зареєстровані у встановленому законом порядку, він не передавав земельну ділянку відповідачеві. Його письмова заява до відповідача щодо повернення земельної ділянки втішного результату не дала, останній відмовляється самостійно її повертати. Просив визнати недійсною додаткову угоду № 36 від 26.08.2009 року до договору оренди земельної частки № 81 від 13.05.2008 року, укладеному між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» с.Чернятка, зареєстровану в Чернятській сільській раді Бершадського району Вінницької області 20.12.2010 року за № 123, зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку, а також стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2016 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Надбужжя Плюс» задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» повернути ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК № 483963 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.2043 га, кадастровий номер 0520486400:04:001:0013, розташовану на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Ухвалюючи вищезазначене рішення, судом не вирішено позовну вимогу щодо визнання недійсною додаткової угоди, яка була предметом судового розгляду.

Суд з власної ініціативи вважає за необхідне винести з цього питання додаткове рішення.

Представник позивача ОСОБА_1 з приводу винесення додаткового рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти винесення додаткового рішення не заперечує, але вважає незаконним саме рішення, оскільки при укладенні оспорюваного договору були допущені формальні порушення, котрі не порушують прав та інтересів позивача, не можна визнавати недійсним неукладений правочин та посилається на те, що позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності.

Згідно ст. 220 ч.1 п.1 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалене судом лише у випадках, передбачених статтею 220 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обовязки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Оскільки всі докази щодо законності чи незаконності додаткової угоди № 36 від 26.08.2009 року до договору оренди земельної частки № 81 від 13.05.2008 року досліджувалися в судовому засіданні, питання дотримання позивачем строку позовної давності в цьому ж судовому засіданні не ставилися та не вирішувалося, тому вирішувати інші вимоги, котрі не досліджені в судовому засіданні, буде невірним та незаконним.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що згідно з п. 17 розд. Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю. З огляду на зазначене з часу отримання позивачем 05.05.2014 року свідоцтва на право приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, а тому договір слід вважати припиненим. Положення п. 8 розд. Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу та розд. IХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) передбачають право на переукладення договору оренди і не можуть бути примусом для власника земельної ділянки.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи № 1669/1670/15-21 від 10.12.2015 року, підпис від імені ОСОБА_3 у вигляді рукописного запису "Зачиняєв" у додатковій угоді №36 від 26.08.2009 року до договору оренди земельної частки №81 від 13.05.2008 року - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 8 ч.8, ст. 220 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 36 від 26.08.2009 року до договору оренди земельної частки № 81 від 13.05.2008 року, укладену між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" с. Чернятка, зареєстровану в Чернятській сільській раді Бершадського району Вінницької області 20.12.2010 року за № 123.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.

Суддя В. І. Гуцол