Рішення № 57853099, 05.05.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №645/2837/15-ц

Провадження №2/645/92/16

05 травня 2016 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі Гудзенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на частку, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, треті особи: Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Фрунзенський РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про припинення права власності на частку, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, вказуючи, що згідно договору дарування від 15.10.2013 р., укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, позивач є власником 2/4 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Позивач зареєструвалась за вказаною адресою разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми. Крім того, у вказаному житловому приміщенні зареєстрована колишній власник ОСОБА_5, яка не є членом сімї позивача та після дарування частки квартири втратила право користування нею, проте на неї нараховуються комунальні послуги. Посилаючись на п.1 ч.1 ст.346, ст.391 ЦК України , просить визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірною квартирою, та зняти її з реєстрації за вказаною адресою.

Також зазначає, що іншими співвласниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожний з яких володіє ? частиною на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2000 р. Відповідачі не зареєстровані у спірній квартирі та не живуть в ній багато років, мають право користування іншим житловим приміщенням за місцем їх реєстрації.

Спірна квартира складається з однієї кімнати площею 18,0 кв.м., загальна площа квартири 31,7 кв.м. Позивач бажає користуватись та володіти належною їй власністю та проживати в ній з двома дітьми , оскільки не має іншого житла, але не може домовитись з відповідачами про спільне володіння та користування квартирою. Виділити належну їй частку з технічної точки зору неможливо. Просить суд з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку та ОСОБА_3 на 1/4 частку, які є незначними, визнати за позивачем право власності на вказані 2/4 частки, зі сплатою відповідачам грошової компенсації, внесеною нею на депозит суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивачем на депозит суду внесено грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірної квартири у розмірі 186 850,00 грн., визначеної висновком товарознавчої експертизи № 10085 від 23.12.2015 р. у розмірі 373 640 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. Не заперечувала проти визнання колишнього власника ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та заперечувала проти припинення належного їй з сином права власності на 2/4 частки квартири. Пояснила, що спірна квартира належала її чоловікові, ОСОБА_7 Після його смерті вона з сином, ОСОБА_3, успадкували кожний по ? частині квартири. Батько чоловіка - ОСОБА_8 успадкував ? частину квартири, яку подарував сторонній особі ОСОБА_5 Відповідач з сином зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1, який належить її матері, ОСОБА_9, але проживають у спірній квартирі, оскільки доглядають її.

Відповідач ОСОБА_3 підтримав пояснення, надані ОСОБА_2

Представник третьої особи Фрунзенського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_10 проти задоволення позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_5 не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомила, у звязку з чим суд вважає можливим розгляд справи у її відсутність.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції просив про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.150 ЖК України, ст.319 ЦК України, громадяни, що мають у приватній власності квартиру або її частину, користуються нею для особистого проживання і проживання членів сімї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, користуватися і володіти нею.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст.391 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 належить 2/4 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 15.10.2013 р. між ОСОБА_5 як Дарувальником та позивачем як Обдаровуваною (а.с.19, 21).

За вказаною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1, її неповнолітні діти ОСОБА_11 та ОСОБА_6, а також відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою з місця проживання та відомостями АДБ м.Харкова (а.с.16, 39).

Таким чином, ОСОБА_4 є колишнім власником 1/2 частини спірної квартири та не є членом сімї як для позивача , так і для відповідачів та, зберігаючи реєстрацію в спірній квартирі проти волі співвласників, порушує їх права.

Враховуючи, що право користування ОСОБА_5 спірною квартирою похідне від наявності в неї права власності, яке нею втрачене у звязку з даруванням належної їй частки пощтвачеві, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

При цьому у задоволенні вимог про зняття її з реєстрації суд відмовляє у звязку з відсутністю спору та передчасністю таких вимог, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, вже є підставою для знаття такої особи з реєстраційного обліку у без судовому поряду.

Що стосується інших вимог, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками кожний 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка та батька ОСОБА_7, виданого 22.02.2000 р. державним нотаріусом ХДНК №12 ОСОБА_12 (а.с. 24, 25).

Також судом встановлено, що за вказаним Свідоцтвом про право на спадщину інші 2/4 частки спірної квартири успадкував батько спадкодавця ОСОБА_8, який згодом подарував успадковану частку ОСОБА_5, а остання подарувала частку ОСОБА_1 (а.с.25, 26, 27).

Спірна квартира має загальну площу 31,7 кв.м. та складається з однієї кімнати житловою площею 18,8 кв.м. , кухні площею 5,7 кв.м., вбиральні (сполученої) площею 2,8 кв.м. та коридору 4,4 кв.м.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами однієї родини (мати й син), та є сторонніми для ОСОБА_1 особами, що ніким не оспорюється.

На час розгляду справи квартирою користуються відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 після набуття права власності у квартиру не вселялась та вимог про вселення не заявляє.

Відповідно до довідки обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Іванна» від 30.03.2016 р.. ОСОБА_1 має право на користування житловим приміщенням квартири № 12 у буд.№4 по пров.Кравцова в м.Харкові, яка належить ОСОБА_13 та складається з чотирьох кімнат (а.с. 147).

Згідно ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній частковій власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Враховуючи, що відповідачі є членами однієї сімї і спільно користуються належним їм майном, суд вважає, що розмір їх спільної частки (1/2 частина) не є малозначним.

Крім того, відповідачі володіють спірним майном більш тривалий час, ніж позивач (16 років), були зареєстровані за вказаною адресою до лютого 2007 р., що підтверджується відміткою у їх паспортах (а.с.57, 58), мешкають за вказаною адресою, у звязку з чим припинення належного їм права власності завдасть шкоди їх інтересам.

Також суд вважає, що позивач не надав суду доказів неможливості спільного володіння і користування спірною квартирою - шляхом отримання прибутку від здачі її в оренду, продажу чи обміну житлової площі тощо.

Доказів перешкоджання ОСОБА_1 у проживанні в квартирі суду також не надано, між тим,

згідно пояснень ОСОБА_2, з попереднім власником 2/4 частин - ОСОБА_4 вони досягли згоди щодо спільного володіння і користування, і ОСОБА_4 мешкала в цій квартирі.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог про припинення права власності відповідачів ОСОБА_2 на 2/4 частки та визнання за позивачем права власності на цю частку, виплату грошової компенсації.

При цьому судом також враховано, що до укладання договору дарування позивач оглядав квартиру та отримуючи безоплатно в дар 1/2 частину, достовірно знав про те, що інші особи (відповідачі ОСОБА_2) мають право користування та користуються вказаною квартирою як співвласники майна.

Наявність у відповідачів реєстрації у домоволодінні по вул..Базарній, 84 в м.Харкові, яке належить іншій особі, не є непорушною підставою їх права постійного користування житловим приміщенням за вказаною адресою.

Судовий збір у розмірі 1244,32 грн. (621,80 + 303,52 + 319,00), сплачений позивачем протягом усього судового розгляду щодо вимог майнового характеру, а також витрати, повязані з проведенням будівельно-технічної експертизи, у розмірі 3072,00 грн., відшкодуванню не підлягають у звязку з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 365, 369, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на частку, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації - задовільнити частково.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: