Ухвала суду № 57851057, 16.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2235/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1113/2016

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю апелянта ОСОБА_2 та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 08 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який мотивував тим, що 01.08.2015 р. відповідач на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачеві, зрізав дерева у кількості 20 штук, а саме сливи і вишні, які росли від межі, що розділяє їх земельні ділянки на відстані від 1 м до 2 м. У зв'язку з цим позивач звернувся із заявою від 04.08.2015 р. до Тисменицького РВ УМВС та із заявою від 05.08.2015 р. до Добровлянської сільської ради. Тисменицький РВ УВМС здійснив перевірку його заяви, згідно висновку від 05.08.2015 р. за результатами розгляду заяви наведені у заяві факти підтвердились. Після цього позивач звернувся до відповідача, останній підтвердив, що він зрізав дерева, оскільки вони заважали йому у встановленні огорожі. Позивач дав згоду відповідачу лише на встановлення нової огорожі на межі, що розділяє їх земельні ділянки, та на заміну металевих стовпчиків, при цьому не дозволяв зрізати дерева, посаджені його покійною матір'ю. Ці дерева не заважали відповідачу у встановленні нової огорожі. Виходячи із такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМ України № 665 від 23.07.2008 р., він розрахував розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок незаконного вирубування 15 дерев вишні - 1254 грн. та 5 дерев сливи - 706 грн., загальна вартість завданої матеріальної шкоди складає 1960 грн. Крім того, неправомірними діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача та у зв'язку із знищенням майна позивача, яку останній оцінює у 1000 грн. (по 50 грн. за кожне знищене дерево). Просив стягнути з відповідача 1960 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду від 08 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, вважає, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, порушено норми процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду, що позивачем не підтверджено факт самовільного зрізання відповідачем дерев на земельній ділянці позивача, кількості, самовільно зрізаних дерев, їх діаметру, відстані від спільної межі. Суд в оскаржуваному рішенні встановив, що нібито 18.01.2016 року позивач не пропустив членів комісії на свою земельну ділянку для встановлення фактичних обставин справи та здійснення замірів пеньків. Проте він тільки пояснив їм, що у зв'язку з тим, що все засипано снігом і встановлювати будь-які фактичні обставини чи здійснювати заміри на той час було неможливим. Вважає, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 зрізав плодові дерева, що росли на спільній межі та обабіч неї, є неправильним, оскільки всі зрізані дерева знаходилися на земельній ділянці, що належать йому (позивачу) на праві приватної власності. Також суд не міг посилатися на згоду його дружини на зрізання дерев, оскільки вона допитана судом не була.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши апелянта, відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За приписами ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту самовільного зрізання відповідачем дерев на земельній ділянці позивача, кількості самовільно зрізаних дерев, їх діаметру, відстані від спільної межі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_1 для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0852 га по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (а.с.5), а дружина відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 є власником присадибної земельної ділянки площею 0,1220 га по АДРЕСА_2, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 09.04.2010 р. (а.с.37).

За згодою позивача відповідач на початку серпня 2015 року за власні кошти встановив на спільній межі між їхніми земельними ділянками нову огорожу з металопрофілю, замінивши на нові старі металеві стовпці. При цьому відповідач зрізав старі фруктові дерева, що росли на спільній межі та біля неї на відстані близько 0,5 м, які заважали встановленню огорожі.

04 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в Тисменицький РВ УМВС з заявою про те, що 01.08.2015 року, його сусід ОСОБА_3 самовільно зрізав на його земельній ділянці дерева, а саме сливи та вишню в кількості 20 штук.(а.с.57)

Відповідно до висновку дільничого інспектора міліції СДІМ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській від 05 српня 2015 року ознак кримінального правопорушення у діях ОСОБА_3 не встановлено. (а.с.61)

Із акту, складеного 18.01.2016 року встановлено, що комісія в складі голови земельної комісії при виконавчому комітеті Добровлянської сільської ради - Криничного Р.І. та члена комісії - Щербяка М.В., в присутності начальника відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі - Красняка Т.Т., Якубіва Я.В. - сільського голови с. Добровляни та старшого інспектора Дрогомерецького М.П., по заяві ОСОБА_3 (а.с. 31) вийшли на місцезнаходження земельних ділянок по АДРЕСА_2 з метою встановлення фактичних даних, відібрання пояснень у сторін щодо зрізаних дерев та заміру знаходження даних пеньків від спільної межі. Однак ОСОБА_2 віфдмовився здійснити пропуск на свою земельну ділянку, заборонив здійснити виміри діаметру плодових дерев, встановити їх наявність та кількість не дозволив здійснити вимір їх знаходження від спільної мсежі, відмовився надати земельній комісії будь-які пояснення з приводу спору про відшкодування завданих збитків внасілдок зрізу плодових дерев. Візуально видно декілька зрізаних пеньків плодових дерев невизначеного діаметру зі сторони ОСОБА_2, як ізнаходяться не більше 50 см від сіпльної межі. (а.с.32).

За змістом ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Пунктом 10 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006 р. врегульовано, що питання про вирубку дерев на власних ділянках вирішується одноособово власниками цих ділянок.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 109 ЗК України дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах; кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі; витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Аналогічна відповідальність наступає й за завдану моральну шкоду, крім випадків, установлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України .

Так, із пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що відповідачем була здійснена заміна межового знака між суміжними земельними ділянками, власниками яких є позивач та дружина відповідача ОСОБА_7 шляхом встановлення нового паркана. У зв'язку з цим відповідач зрізав багаторічні зелені насадження (дерева).

Позивач стверджує, що відповідач завдав йому шкоду шляхом знищення 15 дерев породи «вишня» та 5 дерев породи «слива», які знаходилися на його земельній ділянці. Ці зрізані дерева відповідач залишив йому (позивачу), які він беззаперечно може передати відповідачу у разі відшкодування шкоди.

Відповідач у суді апеляційної інстанції заперечував зрізування плодових дерев на земельній ділянці позивача, зазначивши, що ці дерева знаходилися на межі земельних ділянок і були нахилені у сторону земельної ділянки, належній його (відповідача) дружині, якою їх сім'я постійно користується.

Отже, з огляду на предмет спору, доказуванню підлягає факт правопорушення, вчиненого відповідачем (зрізання дерев, які знаходилися саме на земельній ділянці позивача (з урахуванням їх розташування відносно межі), без згоди позивача, їх кількість та породу) та розмір шкоди (вартість кожного дерева з урахуванням діаметра, віку, стадії росту тощо). Такими доказами могли бути висновки спеціалістів або експертів.

Матеріали перевірки по заяві за фактом протиправних дій зі сторони ОСОБА_3, зібрані дільничним інспектором міліції, є лише доказом наявності спору між позивачем та відповідачем з приводу знищення зелених насаджень, але не є належним і достатнім доказом факту завдання шкоди позивачу, оскільки містять лише пояснення сторін з приводу спору, однак не містять жодних доказів про місця росту зрізаних дерев, їх породу, кількість, діаметр, вік, що дало б можливість суду зробити висновок про факт та розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Апелянт у судовому засіданні пояснив, що сільська рада проігнорувала його заяву від 05.08.2015р. (а.с.68) та не склала відповідний акт про порушення його прав, а представники прийшли складати акт 18 січня 2016р., тобто через півроку від події, ввечері, у велике релігійне свято, деякі пні від зрізаних дерев уже були викорчовані,тому він не погодився допустити їх на земельну ділянку. Такі дії стали перешкодою щодо надання ним інших доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести розмір завданої шкоди.

Тому ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки несвоєчасність виходу комісії на місце не звільняє позивача від обов'язку доводити наявність та розмір шкоди. Крім того, із заяви позивача, адресованої виконавчому комітету Добровлянської сільської ради, не вбачається, що позивач просив встановити порушення його прав.

Оскільки у справі відсутні належні, допустимі, достовірні докази, які б вказували на те, які саме дерева були знищені відповідачем, їх місце росту, вартість, то суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Також суд вірно відмовив і у відшкодуванні моральної шкоди, яку позивач пов'язує з фактом порушення його прав як власника земельної ділянки та зелених насаджень, розташованих на ній.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності.

У зв'язку з тим, що позивач не надав доказів протиправної поведінки відповідача, тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: І.О. Максюта

Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк