Рішення № 57849783, 16.05.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/3175/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Корнієнко О.С., Яськовій В.В., Нестеровському Б.Ю.,

Сазоновій В.Г., Іовій О.О., Лесик Ю.С., Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_5, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію КП «Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна» від 31 травня 2010 року у реєстрову книгу № д.617-185 за реєстром № 6660 архівної копії виданої Державним архівом м. Києва від 20 квітня 2010 року договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року за яким вона купила у громадянки ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсною довіреність, видану від її імені 06 травня 2010 року за реєстровим № 1037 на ім'я ОСОБА_6 та посвідчену нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В.; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 липня 2010 року реєстровий № 59 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заган М.А. за яким ОСОБА_6, від її імені, продав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні нею квартирою АДРЕСА_1, та виселити їх з цієї квартири.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу зареєстрованого Українською біржею «Десятина» 05 лютого 1999 року вона є власником квартири АДРЕСА_1. Цей договір купівлі-продажу 30 березня 1999 року було зареєстровано в КП Київському міському бюро технічної інвентаризації. Вказана квартира складається з однієї кімнати жилою площею 14,90 кв.м. Загальна площа квартири становить 28,90 кв.м. В цій квартирі вона ніколи не була зареєстрована і постійно в ній не проживала. 11 липня 2011 року вона відвідала цю, свою власну квартиру, але потрапити туди не змогла у зв'язку з тим, що на вхідних дверях були змінені замки. Коли вона подзвонила у квартиру, то двері їй відчинила незнайома жінка, яка пояснила, що ця квартира є її власністю на підставі договору купівлі-продажу від 2010 року. Вона ніколи не мала намір відчужувати цю квартиру, оригінал правовстановлюючого документу на неї завжди знаходилась і знаходиться в неї на руках. В зв'язку з цим вона звернулась з відповідною заявою до СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Постановою від 24 липня 2011 року старшого слідчого капітана міліції Коляда І.Ю. було порушено кримінальну справу № 04-28071 по факту шахрайства за ознаками злочину передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України. З матеріалів цієї кримінальної справи вбачається, що начебто, ним 06 травня 2010 року за реєстром № 1037 була видана довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_6 з правом відчуження цієї квартири. Вказана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В. На підставі цієї довіреності ОСОБА_6 діючи, начебто, від її імені, 20 липня 2010 року продав згадану квартиру відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Вказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заган М.А. Ця угода була укладена на підставі архівної копії (виданої Державним архівом м. Києва) договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року, згідно якого вона стала власником цієї квартири, виданої 20 квітня 2010 року невстановленій особі по підробленому паспорту (зі слів слідчого ця архівна копія , є підробленою). Ця копія договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року була зареєстрована у Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна 31 травня 2010 року у реєстрову книгу № д.617-185 за реєстром № 6660, номер витягу 26261663 від 31 травня 2010 року. Але ні вона, ні будь-які її довірені особи не отримували архівної копії цього договору купівлі-продажу, оскільки в цьому не було необхідності, так як оригінал цього договору, знаходився і знаходиться в неї на руках. А тому, ця архівна копія від 20 квітня 2010 року договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року отримана без дотримання чинного законодавства (видана неналежній особі) і є недійсною. Враховуючи вище наведене, є недійсною і реєстрація цієї архівної копії Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна від 31 травня 2010 року. Факт незаконної видачі цієї архівної копії договору купівлі-продажу і реєстрації її в БТІ, в подальшому сприяв порушенню її майнових інтересів, так як в подальшому, на підставі цих документів, відбулося незаконне відчуження належної їй на праві власності квартири. З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_6 і на час видачі вказаної довіреності від її імені і наразі відбував та продовжує відбувати покарання в місцях позбавлення волі, а тому не мав можливості укласти договір купівлі-продажу, що оспорюється. Вона ніколи не мала наміру продавати квартиру, що є предметом спору. З висновку почеркознавчої експертизи від 23 серпня 2011 року, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, вбачається, що підпис під довіреністю, яка нею оспорюється, виконаний не нею, а іншою особою. Вона ніколи не мала наміру і ніколи не уповноважувала ОСОБА_6, або будь-яких інших осіб, на представництво її інтересів перед третіми особами, більше того вона з ним не тільки незнайома, а взагалі ніколи його не бачила.

Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що ОСОБА_10 була її далекою родичкою. Вона бажала подарувати свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 її сину, проте необхідно було проходити опікунську раду, у зв'язку з чим вони вирішили укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири за символічну ціну - 4000 доларів США. В подальшому, між нею та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. При цьому, вона у вказаній квартирі ніколи не проживала, а з 2003 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. У квартирі проживала ОСОБА_10 Її мати підтримувала зв'язок з ОСОБА_10 та спілкувалася з нею, проте зв'язок припинився у 2008 році, коли її мати захворіла. Зазначила, що востаннє вона була у вказаній квартирі приблизно в 2006-2007 роках. В 2009 році ОСОБА_10 померла. Два екземпляри договору купівлі-продажу зберігалися у неї. ОСОБА_6 вона ніколи не знала та не бачила.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Зазначив, що волевиявлення позивача під час оформлення довіреності та договору купівлі-продажу квартири не було.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_14 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що ОСОБА_10 була цивільною дружиною дядька позивача. Мати позивачки постійно підтримувала з нею зв'язок, але в 2008 році тяжко захворіла мати позивача та вони з ОСОБА_10 не бачились. В 2011 році, коли позивачка прийшла до спірної квартири, то з'ясувала, що квартира належить на праві приватної власності вже іншим особам.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

Представник відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7 - ОСОБА_15 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні на позовні вимоги, долученого до матеріалів справи, просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив суду, що попередній власник квартири ОСОБА_10 померла ще кінці грудня 2006 року на початку 2007 року, але де захоронена невідомо. При цьому, позивачу про даний факт було відомо ще в 2007 році, у зв'язку з чим вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності у вказаному спорі. Зазначив, що відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 знайшли спірну квартиру через брокерську компанію. В той час, коли вони придбали квартиру, там навіть не було вікон, газу, світла. З власником квартири, коли вони її купували, вони не зустрічалися, так як по суті його не було, квартира була у занедбаному стані. Вважає, що відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 є власниками спірної квартири.

Представник відповідача КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення на позов та заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк І.В. в судовому засіданні пояснила суду, що посвідчувала спірну довіреність. В той день, до неї з'явилася жінка з червоним волоссям ОСОБА_5, проте наразі можливо це була не вона. Жінка була разом з чоловіком та вона на підставі паспорту та ідентифікаційного номеру посвідчила довіреність. В подальшому в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган М.А. в судовому засіданні пояснила суду, що саме вона посвідчувала спірний договір купівлі-продажу квартири. За день-два до посвідчення, до неї звернувся клієнт щодо можливості переоформлення квартири своїм знайомим. Після цього, до неї подзвонив та приїхав ОСОБА_8, вона повідомила, які необхідно документи для оформлення договору. Після цього, за день до оформлення договору ОСОБА_8, ОСОБА_7 приїхали разом з брокером, вона перевірила документи та в довіреності була помилка, після чого вони поїхали її виправити. Після, в наявності у них не було довідки форми № 3, на що вона також повідомила їм про необхідність її при оформленні. Після обіду 20 липня 2010 року ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ще якісь їх знайомі приїхали до неї з усіма документами. Після перевірки, вона посвідчила договір в присутності лише сторін, розрахунки за договором проходили не у її присутності. Зазначила, що вона звернула увагу на те, що у довіреності підпис особи зазначено в якості ініціалів, але вона про даний факт нічого не говорила, так як особи мають право ставити підпис як забажають. В подальшому в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 1999 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9, Том 1).

06 травня 2010 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 06 травня 2010 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1037, представляти її інтереси в державних органах, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх впорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в державних адміністраціях, нотаріальних конторах, у бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, органах приватизації, а також, у разі необхідності - у інших органах та установах, діяльність яких пов'язана із виконанням повноважень (зокрема - у виконавчих органах, житлово-комунальних органах, в органах внутрішніх справ, в органах водо- газо- енергопостачання, в телекомунікаційних установах, тощо) з питань, пов'язаних із розпорядженням квартирою АДРЕСА_1, та в подальшому уповноважила представника продати вищевказану квартиру від її імені (а.с.54, Том 1).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

В подальшому, 20 липня 2010 року між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.В. 06 травня 2010 року за реєстром № 1037, та ОСОБА_8, ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець ОСОБА_6 продав, а покупці ОСОБА_8, ОСОБА_7 купили квартиру за АДРЕСА_1 (а.с.55-59, Том 1).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно заяви ОСОБА_8 від 20 липня 2010 року, останній надав письмову згоду на укладення договору про купівлю його дружиною ОСОБА_7, квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 (а.с.59, Том 2). Заяву аналогічного змісту про надання згоди на купівлю ОСОБА_8 вказаної квартири було надано також ОСОБА_7, про що свідчить заява ОСОБА_7 від 20 липня 2010 року, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Заган М.А. (а.с.60, Том 2).

Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_6 від 20 липня 2010 року, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Заган М.А., останній підтвердив, що продаж квартири АДРЕСА_1, є першим продажем належного ОСОБА_5 жилого нерухомого майна, який здійснено протягом 2010 звітного податкового року (а.с.61, Том 2).

Відповідно до листа-відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28 вересня 2011 року № 44591 (И-2011), згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі «Десятинна» 05 лютого 1999 року, р. № 0307-179. Архівна копія видана Державним архівом м. Києва 20 квітня 2010 року. Вказана квартира нею продана 20 липня 2010 року (а.с.16, Том 1).

24 липня 2011 року по факту вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 04-28071, де ОСОБА_5 являється потерпілою.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України капітана міліції Коляди І.Ю. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, в період часу з 20 липня 2010 року до 11 липня 2011 року, невстановлена досудовим слідством особа, шляхом обману заволоділа квартирою АДРЕСА_1, що належить гр. ОСОБА_5, чим спричинила останній матеріальної шкоди у великих розмірах (а.с.18, Том 1).

В рамках вказаної кримінальної справи головним експертом сектору ТКЗР Дніпровського РУ НДЕКЦ відділу організації роботи з техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві Драган Л.В. було проведено судово почеркознавчу експертизу, об'єктом якої була довіреність від 06 травня 2010 року виконана на офіційному бланку на 1 арк., а також архівна копія довіреності від 06 травня 2010 року на 1 аркуші, що була вилучена у приватного нотаріуса Котюк І.В.

Відповідно до висновку експерта № 564 від 23 серпня 2011 року, підписи в графі «Підпис» та рукописні записи «ОСОБА_5», «ОСОБА_16», в довіреності від 06 травня 2010 року ВМР № 837786 (на офіційному бланку) від імені ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою; підпис в графі «Підпис» та рукописний запис «ОСОБА_16» в довіреності від 06 травня 2010 року (на аркуші паперу формату А4) від імені ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.61-71, Том 1).

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, судом в рамках розгляду даної цивільної справи також ухвалою суду від 04 червня 2013 року було призначено комплексну (технічну та почеркознавчу) експертизу, на розгляд якої поставлено наступні питання: чи виконано підписи та рукописний текст від імені ОСОБА_5 на довіреності від 06 травня 2010 року виданої від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №1037, в графі "ПІДПИС" та рукописні записи "ОСОБА_16", "ОСОБА_5" - самою ОСОБА_5 чи іншою особою? - особою якої статті виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_5 на довіреності від 06 травня 2010 року виданої від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №1037, в графі "ПІДПИС" та рукописні записи "ОСОБА_16", "ОСОБА_5"? - чи виконані підписи та рукописний текст від імені ОСОБА_5 на довіреності від 06 травня 2010 року виданої від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №1037, в графі "ПІДПИС" та рукописні записи "ОСОБА_16", "ОСОБА_5", у той час, яким датовану дану довіреність, а саме 06 травня 2010 року?.

Відповідно до висновків експертів за результатами проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів № 971/972/15-34/973/15-32 від 22 червня 2015 року, складених судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені «ОСОБА_5 у графі «ПІДПИС» та рукописні записи «ОСОБА_5» та «ОСОБА_16», що містяться у досліджуваній довіреності від 06 травня 2010, виданої від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої в реєстрі за № 1037, виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору; підпис від імені ОСОБА_5 у графі «ПІДПИС», який міститься у досліджуваній довіреності від 06 травня 2010, виданої від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої в реєстрі за №1037, виконаний рукописним способом кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору без застосування способів технічного відтворення підпису: підготовки олівцем, копіюванням через копіювальний папір або перетисненням з наступною обвідкою, а також без використання графопобудовників; встановити час виконання записів «ОСОБА_5» та «ОСОБА_16» та підписів від імені ОСОБА_5 у графі «ПІДПИС» дослідженої довіреності, датованої 06 травня 2010, виданої від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої у реєстрі за №1037, не видається можливим із причини перетинання штрихів записів та підписів із барвними речовинами захисних сіток; підписи від імені ОСОБА_5 у графі «Підпис:» у довіреності від 06 травня 2010, яка складена від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої в реєстрі за №1037, виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням її підпису; рукописні записи «ОСОБА_16», «ОСОБА_5» у графі «Підпис:» у довіреності від 06.05.2010, яка складена від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої в реєстрі за №1037, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою; питання ухвали суду «- особою якої статті виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_5 на довіреності від 06 травня 2010 року виданої від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №1037, в графі «ПІДПИС» та рукописні записи «ОСОБА_16», «ОСОБА_5»» - не вирішувалось з причин, що викладені у п. З дослідницької частини Висновку експертів (а.с.181-190, Том 2).

Таким чином, судом достовірно встановлено, а стороною відповідача не спростовано, що підписи позивача на довіреності, датованої 06 травня 2010, виданої від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною, зареєстрованої у реєстрі за №1037 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням її підпису, що свідчить про те, що позивачем не було уповноважено ОСОБА_6 на підставі довіреності на вчинення дій з продажу спірної квартири.

Крім того, відповідно до листа-відповіді Полтавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 64) від 21 січня 2013 року № 5/318, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, відбуває покарання в Полтавській виправній колонії (№ 64) згідно вироку Солом'янського райсуду м. Києва від 06 березня 2008 року з 15 травня 2008 року по час надання відповіді. Початок строку покарання 05 вересня 2007 року, кінець строку 05 вересня 2013 року. Паспорт засудженого в особовій справі був відсутній і як вбачається з розпорядження про вступ вироку в законну силу паспорт був відсутній і в матеріалах кримінальної справи (а.с.223, Том 1).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_6 не міг 20 липня 2010 року укласти від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець ОСОБА_6 продав, а покупці ОСОБА_8, ОСОБА_7 купили квартиру за АДРЕСА_1, оскільки у період часу 15 травня 2008 року, та станом на 20 липня 2010 року, відбував покарання у виді позбавлення волі в Полтавській виправній колонії (№ 64).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину. Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.

Відповідно до ч.1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, «Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.».

Як роз'яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові суду від 12 лютого 2014 року в справі № 6-165 цс 13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з'ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи висновки експертиз, враховуючи відсутність волевиявлення з боку позивача, як при оформлення довіреності від 06 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_6, так і при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсною довіреність, видану 06 травня 2010 року від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною 06 травня 2010 року, зареєстровану в реєстрі за № 1037 та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 липня 2010 року за яким ОСОБА_6 діючи від імені ОСОБА_5, продав, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали квартиру АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заган Мариною Анатоліївною 20 липня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 59.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні позивачем спірною квартирою та виселення їх з цієї квартири, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довіреностями, виданими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_15 на представництво інтересів в суді, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3. Вказані обставини також підтверджуються відомостями адресного бюро м. Києва, за якими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані за вказаною адресою (а.с.27, 28, Том 1).

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані та проживають не за адресою спірної квартири, при цьому доказів чинення з їх боку будь-яких перешкод у користуванні позивачем спірною квартирою надано не було, у зв'язку з чим вимоги про їх виселення та усунення перешкод у користування позивачем спірною квартирою є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації КП «Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна» від 31 травня 2010 року у реєстрову книгу № д.617-185 за реєстром № 6660 архівної копії виданої Державним архівом м. Києва від 20 квітня 2010 року договору купівлі-продажу від 05 лютого 1999 року за яким ОСОБА_5 купила у громадянки ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, оскільки вказані вимоги пред'явлені до суб'єкта владних повноважень та мають вирішуватися в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсним.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 215, 237, 244, 245, 319, 655 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 56, 57, 58, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котюк Ірина Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність, видану 06 травня 2010 року від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк Іриною Володимирівною 06 травня 2010 року, зареєстровану в реєстрі за № 1037.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 липня 2010 року за яким ОСОБА_6 діючи від імені ОСОБА_5, продав, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали квартиру АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заган Мариною Анатоліївною 20 липня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 59.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: