Ухвала суду № 57849288, 18.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1315/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 57 Івахненко О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В. М.суддівБородійчука В. Г., Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" - Перкова Георгія Олександровича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 21 липня 2015 року відповідно до квитанції № 0.0.412870435.1 на розрахунковий рахунок №26004482354 ТОВ "ВАШ АВТО", проведено перерахунок грошових коштів у сумі 96000 грн., як оплата авансового платежу згідно договору Фінансового лізингу №000242 ЄЦП:bp.860548646(далі - Договір).

Зазначала, що окремі пункти Договір суперечать положенням ЦК України, ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Вважає, що даний договір містить несправедливі умови, всупереч принципу добросовісності, має істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків.

Крім того, Договір нотаріально не посвідчений, а у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Тому просила визнати договір фінансового лізингу № 000242 укладений 21 липня 2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" недійсним.

Застосувати до даного договору наслідки недійсності.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" на її користь майно набуте ним на виконання даного договору, а саме грошові кошти в сумі 96000 грн.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на її користь судові витрати.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000242 укладений 21 липня 2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" на користь ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 96 000 грн., які були сплачені за квитанцією № 0.0.412870435.1 від 21 липня 2015 року.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" - Перков Г.О. оскаржив його в апеляційному порядку.

Вважає, що судом при ухвалені оскаржуваного рішення неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, невірно застосовано та порушено норми матеріального права у спірних правовідносинах, що в свою чергу призвело до поверхового на неправильного вирішення спору.

Зазначав, що судом не враховано, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір з дотриманням усіх вимог, які ставляться чинним законодавством.

Просив скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 березня 2016 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1 056 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції проаналізувавши зміст спірного Договір від 21 липня 2015 року, укладеного між сторонами прийшов до висновку, що умови договору є несправедливими, відсутня ліцензія у відповідача та відсутнє нотаріальне посвідчення договору.

З такими висновками суду погоджується і судова колегія виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 липня 2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу у власність та передати його на умовах фінансового лізингу у користування ОСОБА_7, а вона зобов'язувалася сплачувати лізингові та інші платежі по договору(а.с.7-12).

Згідно п.1.1. Договору, предметом лізингу є транспортний засіб, а саме автомобіль марки Renault New Stepway.

Також 21 липня 2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" було підписано додаток №1, який передбачає графік сплати авансового внеску, та додаток №2, специфікація(а.с.13-14).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 806 ЦК України, договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктом 1.2 договору визначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі, розмір авансового платежу вказується у договорі та в додатку № 1, який є невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.7 Договору, предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Адміністративного платежу, Авансового платежу та Комісії за Передачу Предмету Лізингу, у разі наявності, сплати різниці (а.с.7).

В пункті 8.2 договору визначено вартість предмета лізингу на момент укладення договору, що становить 14 572,29 доларів США. Згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу на дату укладання цього договору становить 357021 грн.

Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від його вартості, зазначеному у даному договорі та специфікації (п.9.1 Договору).

Пунктом 9.2 Договору визначено, що лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах викладених в договорі впродовж 12 місяців з моменту підписання даного Договору, платежами, які визначені в додатку №1 Договору.

Відповідно до п.9.7 Договору, кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховуються у наступному порядку: адміністративний платіж, авансовий платіж, комісія за передачу предмета лізингу.

Згідно п. 10.1 Договору розмір щомісячних лізингових платежів розраховується наступним чином: вартість предмета лізингу помножена на коефіцієнт. Пунктом 10.3 передбачено, що на момент укладання договору сторонами визначено розмір щомісячного платежу, що складає 226,86 доларів США, що за курсом 24,5 грн. за 1 Долар США, становить 5558, 07 грн. Також, вказаним пунктом договору передбачено, що у випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобов'язані підписати додаток № 3 до даного договору, що встановлює графік сплати лізингових платежів або план відшкодування(а.с.10).

Відповідно до додатку №1 до Договору адміністративний платіж становить 10 % від вартості транспортного засобу і дорівнює 1 457,23 долари США, що становить 35 702,13 грн.

Крім того, п. 12.1. лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

21 липня 2015 року на виконання умов договору ОСОБА_7 було здійснено перерахунок грошових коштів, а саме авансовий платіж в сумі 96 000 грн. як оплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією № 0.0.412870435.1(а.с.78).

Предмет лізингу не був переданий позивачці.

Відповідно до ч 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч.5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п. 2, 3 ч.3 ст.18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст. 18 Закону).

З оскаржуваного договору вбачається, що в ньому виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, договором встановлено, що розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися, проте формули перерахунку не передбачено. Такі умови суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Як із договору, так і додатків до нього вбачається, що відомості про продавця взагалі відсутні, його найменування та місце знаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом першої інстанції не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Крім того, судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 21 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", нотаріально посвідчено не було.

Всі названі обставини узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-2766цс15, яка є обов'язковою для застосування судами загальної юрисдикції в аналогічних справах. Адже, як вказав Європейський суд з прав людини в рішенні «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, що суди повинні дбати про авторитет судової влади, а тому ухвали Верховного Суду, який за конституційним статусом є найвищим судовим органом та який надає роз'яснення щодо застосування законодавства, не можуть бути піддані сумніву.

Доводи апеляційної скарги, не підтверджуються матеріалами справи, так як колегією суддів встановлено, що суд дав оцінку з дотриманням положень ст. 212 ЦПК України та, обґрунтовано, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦПК України, навів мотиви з яких він взяв до уваги одні докази та відхилив інші.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" - Перкова Георгія Олександровича - відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :