Рішення № 57847892, 17.05.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Cправа № 209/3630/14-ц

Провадження № 2/201/1145/2016р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 травня 2016р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014р. (тобто до 09.02.2015р. - терміну остаточного погашення кредиту) до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла позовна заява ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2.), в якій позивач просив суд стягнути з відповідачки (поручителя) на його користь заборгованість 1 999 925 грн.22коп., а саме: за кредитом - 245 052 грн.51 коп., по відсоткам - 202 483 грн.99коп., пеня - 1 552 388 грн.72коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08.02.2008р. ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 700003547. ЗАТ «Альфа-Банк», 19.08.2009р. було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування ЗАТ «Альфа-Банк» в ПАТ «Альфа-Банк». Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов'язується надати позичальникові кредит у сумі 27002,70 дол. США, а позичальник зобов'язується повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши кредит у сумі 27002,70 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_2, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 13.05.2014р. має прострочену заборгованість за кредитом - 21040,59 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 245 052 грн.51коп., за відсотками - 17385,59 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 202 483 грн. 99коп. На 13.05.2014р. розмір неустойки становить - пеня - 366659,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 4 270 361 грн.03коп. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, яким є ОСОБА_2, відповідно до ст. 553 ЦК України, 08.02.2008р. позивач та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір поруки № 700003547-П. Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором. На виконання умов договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання позичальником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачки (поручителя) заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

02.07.2015р. ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості (а.с № 89).

20.11.2015р. ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу № 209/ 3630/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості було направлено на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с № 103).

04.02.2016р. ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. було прийнято до свого провадження цивільну справу № 209/3630/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості (а.с. № 107).

Своєю заявою, яка надійшла до суду 10.05.2016р. представник позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 465/13 від 10.07.2013р. - а.с № 135), позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, розглянувши справу за його відсутності з винесенням по справі заочного рішення суду та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 134). Крім того, в письмових поясненнях до суду від 17.05.2016р. представник позивача зазначив, що з позовними вимогами до позичальника кредиту вони зверталися у 2011р. із вимогами про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль), а залишок суми заборгованості за кредитом вирішили стягнути тільки з поручителя. Що стосується наявності у позивача повідомлення про отримання поручителем ОСОБА_1 письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, то вони його не мають, є в наявності тільки лист банку та реєстр рекомендованої пошти, працівники банку за цей час змінилися, отже знайти документ не змогли (а.с. № 139-140).

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання 02.03.2016р., 04.04.2016р. та 17.05.2016р. тричі поспіль не з'являлася, про дату, час та місце слухання справи кожного разу була повідомлена належним чином за адресами, наданими адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 30.11.2015р. (а.с. № 101). Згідно до відміток на конвертах з повісткою на 02.03.2016р., 04.04.2016р. їх було повернуто до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. № 117, 129). Судова повістка, яка надсилались відповідачці на судові засідання 17.05.2016р. вручена адресату особисту (а.с. № 133), що відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України є належним повідомленням. Крім того, про дату, час та місце слухання справи в судовому засіданні 17.05.2016р. відповідачка була сповіщена шляхом розміщення оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я» (газета за 05.05.2016р. № 31 - 32 - а.с. № 136 - 138).

Третя особа - ОСОБА_2 в судові засідання по справі також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся (а.с. № 118 - 123, 128, 130 - 132).

За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін і постановити по справі заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Розгляд справи відбувався за правилами ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 08.02.2008р. ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (позичальник) уклали кредитний договір № 700003547 (а.с. № 56 - 62).

ЗАТ «Альфа-Банк», 19.08.2009р. було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування ЗАТ «Альфа-Банк» в ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов'язується надати позичальникові кредит у сумі 27002,70 дол. США. Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Термін остаточного погашення кредиту був зазначений як 09.02.2015р.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредит у сумі 27002,70 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 (а.с. № 74 - 75).

У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_2, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 13.05.2014р. має прострочену заборгованість за кредитом - 21040,59 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 245 052 грн.51коп., за відсотками - 17385,59 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 202 483 грн.99коп. На 13.05.2014р. розмір неустойки становить - пеня - 366659,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 4 270 361 грн.03коп. Відповідно до ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Таким чином, розмір неустойки становить 1 552 388 грн. 72коп. (а.с. № 74 - 75).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, яким є ОСОБА_2, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 08.02.2008р. позивач та ОСОБА_1 (відповідачка) уклали договір поруки № 700003547-П (а.с. № 67).

Відповідно до умов договору поруки відповідач як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

На виконання умов договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана (а.с. № 72 - 73).

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до частин 1 і 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вищим судом відзначено, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Пунктом 9 даної Постанови визначено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, суд виходить з того, що ч. 1 ст. 554 ЦК України встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, що передбачає право кредитора пред'явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.

Кредитор, скориставшись своїм правом, обрав спосіб захисту шляхом пред'явлення позову до поручителя, що відповідає вимогам закону і укладеного договору поруки, умови якого передбачають солідарну відповідальність позичальника і поручителя.

Між тим, суд не находить підстав для стягнення суми заборгованості з відповідачки (поручителя) за цим позовом з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, банк 13.05.2014р. за № 40573-102 б/н направив позичальнику та поручителю письмову вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с. № 72), між тим, до позову доданий тільки реєстр рекомендованої пошти банку (а.с. № 73), повідомлення про її отримання ОСОБА_1 відсутнє.

Як, зазначив представник позивача у своїй заяві від 17.05.2016р., повідомлення про отримання поручителем вимоги про дострокове повернення кредиту в банку відсутнє, є в наявності тільки сама копія письмової вимоги та реєстр рекомендованої пошти.

Судом, 17.05.2016р. була здійснена перевірка отримання відповідачкою ОСОБА_1 рекомендованого листа банку за штрихкодом, між тим, відповідь отримана про те, що дані про відправлення на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі, а не тому, що не збереглися за терміном, як це зазначено у письмових поясненнях представника банку (а.с. № 73, 73зв., 139-140, 142 ).

Крім того, суд не може прийняти як належний доказ реєстр рекомендованої пошти банку, оскільки в реєстрі зазначено тільки прізвище ОСОБА_1, тоді як лист від 13.05.2014р. начебто направлявся обом, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 (а.с. № 72, 73, 73зв.)

За змістом ч. 1 ст. 555 ЦК України «Права та обов,язки поручителя» поручитель у разі одержання вимоги кредитора зобов,язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову, подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Крім того, зі змісту п.п.в) п.2.1. договору поруки також вбачається, що вимога про дострокове повернення кредиту повинна бути виконана у 10-ти денний термін з моменту її пред'явлення (а.с. № 67).

В даному випадку, на думку суду, йде мова про фактичне отримання такої вимоги поручителем, який може бути взагалі не обізнаний про виконання (невиконання) кредитних зобов'язань основним боржником.

Так, дійсно у ЦК України використовуються терміни "позов" і "вимога" у різних нормах, тому однозначно не можна говорити про те, що це синоніми.

Термін "вимога" вживається у більш широкому розумінні ніж позов, оскільки вимога це не завжди позов, але позов це завжди вимога.

Порівнюючи частину четверту ст. 559 ЦК України із частиною першою ст. 555 цього Кодексу, стає очевидним, що законодавець допускає як звернення з вимогою до поручителя, так і пред'явлення позову до нього.

Статтею 555 ЦК України встановлюються різні права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги або позову.

Пред'явлення вимоги, яка передбачена частиною четвертою статті 559 ЦК України, слід відрізняти від вимоги, що визначається як "позов".

Поручитель має отримати, відповідно кредитор зобов'язаний пред'явити вимогу до поручителя, а вже після цього вирішувати питання щодо судового вирішення цього спору, оскільки сам факт отримання такої вимоги поручителем спонукає його у добровільному порядку виконати зобов'язання визначене договором поруки. У разі невиконання - настають наслідки невиконання та може бути заявлено позов.

У статті 555 ЦК України зазначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

На думку суду законодавець чітко зазначає, що вимога - це одне, і якщо вимога заявляється, то особа має здійснити такі дії, а якщо позов - то має заявити клопотання, оскільки позов вирішується в суді.

Аналіз ч.4 ст.559 ЦК України із врахуванням положень ч.1 ст.555 цього кодексу дає підстави стверджувати, що положенням ч.4 ст.559 ЦК України, зокрема другого речення, кредитору надається право вибору, оскільки термін «вимога» включає в себе і поняття «позову», і допускається можливість попереднього звернення до поручителя саме з «вимогою», зробленою у будь-якій доступній і зрозумілій формі повідомлення. Така «вимога», яка передує «позову», може розцінюватися як надання поручителю можливості добровільно виконати взяті на себе зобов'язання. При зверненні кредитора до поручителя з «вимогою» в продовж шести місяців від дня настання строку виконати основне зобов'язання порука не припиняється, і кредитор вправі поза межами цього (шестимісячного) строку, але до спливу позовної давності за основною вимогою, пред'явити поручителю «позов» до суду про стягнення суми боргу боржника.

Такі самі висновки про обов'язковість факту отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості поручителем містять і окремі думки суддів ВСУ ОСОБА_4 при розгляді справи № 6-125цс14 та ОСОБА_5 при розгляді справи № 6-53цс14.

Посилання представника позивача у своїх письмових поясненнях на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі № 1-2/2002, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вищезазначені аргументи та положення проаналізованих ч. 1 ст. 555 та ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Висновки суду у цьому рішенні відповідають і правовим позиціям, які були висловлені ВССУ при розгляді справи № 6-255цс15 (а.с. № 143).

З огляду на те, що позивач (кредитор) не довів суду факт отримання відповідачкою (поручителем) вимоги про дострокове повернення кредиту, та аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства та положень договору поруки, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що в задоволені позовних вимог відмовлено, суд не находить підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідачки судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 3 654 грн. та витрат по розміщенню оголошення у пресі про виклик відповідачки (а.с. № 56а, 137-138).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 551, 553, 554, 555,599, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212-215, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (третя особа - ОСОБА_2) про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : Н.В. Ткаченко