Ухвала суду № 57846765, 23.05.2016, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 699/304/14-к

провадження № 1-кп/691/30/16

УХВАЛА

23 травня 2016 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Йосипенко І.М.

з участю прокурора Павленко В.В.

захисника ОСОБА_2

провівши в приміщенні суду відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12014250190000035 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

встановив:

Під час судового розгляду, 23 травня 2016 року, прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, остільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ніде не працює, за місцем реєстрації до часу вчинення кримінального правопорушення фактично не проживав, а тому наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 буде переховуватися від суду, незаконно впливатиме на свідка - ОСОБА_4 та перешкоджатиме кримінальному провадженні іншим чином, і таким чином може порушувати процесуальні обов»язки покладені на особу щодо якої може бути застосований більш м»який запобіжний захід.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з»явилася, 05 листопада 2015 року подала до канцелярії суду заяву, в якій просила судовий розгляд провести без її участі, вказавши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, міру покарання просила визначити суд.

Суд, заслухавши думку прокурора, який підтримав заявлене клопотання, обвинуваченого та захисника, які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора та просили обрати міру запобіжного заходу у виді особистого зобов»язання, як таку що не не пов»язана з обмеженням волі, розглянувши заяву потерпілої, вважає, що у клопотанні прокурора слід відмовити, а клопотання обвинуваченого і захисту задоволити в силу наступного.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За нормами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов»язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею194 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Судом встановлено, що, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України і по даному кримінальному провадженню триває судовий розгляд, в ході якого проведений допит свідків, досліджено речові та письмові докази, заслухано покази обвинуваченого. Згідно до ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року, обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено обраний на досудовому слідстві запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Черкаському СІЗО УДПтСУ в Черкаській області строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 квітня 2016 року, який не було продовжено, але останній на виклик до суду з»явився.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує вимоги ст.178 п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Враховуючи наведене, а також в сукупності з даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, який має постійне місце проживання та реєстрації, не одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, не вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, а також ту обставину, що на підставі ч.3 ст.176 КПК України особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом, суд вважає, що клопотання обвинуваченого та захисника про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.179 КПК України, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 177-179, 184, 194, 196, 350 КПК України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Клопотання обвинуваченого та захисника задоволити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов»язання строком на 60 (шістдесят) днів, до 22 липня 2016 року, з покладанням на нього наступних обов'язків:

- прибувати по першому виклику до суду;

- не відлучатися без дозволу прокурора із населеного пункту АДРЕСА_1

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Обвинуваченого ОСОБА_3, попередити, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали суду, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід /особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою/ та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання покласти на прокуратуру Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_3 під розпис копію ухвали про обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Савенко