Постанова № 57845885, 17.05.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.05.2016 Справа № 554/1951/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року

Октябрський районний суд м. Полтави:

у складі головуючого судді - Микитенка В.М.,

при секретарі - Різник А.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Каліновської О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Полтави про скасування постанови серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції м. Полтави та просив скасувати постанову серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.03.2016 року приблизно о 8 годині він на своєму автомобілі Міцубісі Кольт д.н. НОМЕР_1 зупинився біля магазину АТБ по АДРЕСА_1 у спеціально відведеному для цього місці для паркування - «кармані» неподалік пішохідного переходу, однак не на самому переході і пішов до магазину. Повернувшись, він почав рух заднім ходом щоб виїхати звідти, однак дорогу йому заблокували невідомі в захисній формі та балаклавах. На прохання звільнити проїзд, вони відмовили, після чого він особисто викликав поліцію. Один з працівників поліції без його опитування та з'ясування всіх обставин справи виніс щодо нього оскаржувану постанову. При цьому належним чином її не обґрунтував, зокрема не вказав місця вчинення правопорушення, технічних засобів, якими здійснювалась фото та відео зйомка, свідків правопорушення, наявних дорожніх знаків та їх розташування, відомостей про спосіб та засоби вимірювання відстані його автомобіля до пішохідного пішоходу. Також зазначив, що паркувальний майданчик, де він зупинився є прилеглою до краю проїзної частини територією, оскільки не був призначений для наскрізного проїзду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав у ньому зазначених та просили його задовольнити.

Представник відповідача Каліновська О.Г. заперечила проти позову за безпідставністю, мотивуючи, що працівники поліції діяли у межах чинного законодавства.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається із оскаржуваної постановисерії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року, складеної інспектором патрульної поліції Чекановським В.Б., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до змісту описової частини постанови: «ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом автомобілем Міцубісі Кольт д.н.НОМЕР_1 15.03.2016 року о 19.50 год. в м. Полтава здійснив стоянку (зупинку) ближче ніж 10 м. на пішохідному переході, чим порушив п.15.9 ПДР» (а.с.4).

Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України: «У адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

З огляду на те, що описова частина оскаржуваної постанови не містить відомостей про місце вчинення правопорушення, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, свідків та інші докази порушення а описаний виклад обставин справи має протиріччя щодо того чи перебував автомобіль позивача безпосередньо на пішохідному переході чи ближче ніж 10 м. від нього, тому вказана постанова не в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Допитаний в якості свідка, ОСОБА_5 підтвердив, що складав оскаржувану постанову та при цьому роз'ясняв позивачеві його процесуальні права. При цьому зазначив, що прибув до місця події по АДРЕСА_1 за викликом «102» та біля магазину АТБ, на прилеглій до проїзної частини території в так званому «кармані» виявив автомобіль позивача, задні колеса якого знаходились на пішохідному переході. Відповідну фотозйомку на свій власний мобільний телефон. Водночас, інших водіїв автомобілів, що знаходились поруч пішохідного переходу - на прилеглій території він до відповідальності не притягав через суперечливість законодавства із цього приводу.

В судовому засіданні представник відповідача надала суду фотокартку із якої убачається, що автомобіль темного кольору державний номер НОМЕР_1 знаходиться двома задніми колесами на дорожній розмітці, що позначає пішохідний перехід. Однак візуально вказаний автомобіль із увімкнутим світлом фар, не знаходиться на проїзній частині, а задньою частиною направлений в її бік та не перешкоджає руху інших транспортних засобів (а.с.18).

Позивачем ОСОБА_1 також надано суду фотокартки із зображенням дорожньої обстановки в районі місця його затримання та на прикладі автомобіля темного кольору д.н. НОМЕР_2 (фото № 4) ним показано як саме він здійснював зупинку, коли ходив до магазину напередодні затримання з тією лише різницею, що передня частина його автомобіля була направлена до магазину АТБ. Із цих фотознімків візуально вбачається, що автомобілі припарковані біля цього магазину в так званому «паркувальному кармані», а не на проїзній частині дороги, при цьому більшість із них ближче 10 м. від наявного пішохідного переходу. Водночас, початок пішохідного переходу від магазину АТБ починається безпосередньо в «паркувальному кармані», а не з проїзної частини дороги, світлофор в цьому місці відсутній. Знак пішохідного переходу з правого боку перед пішохідним переходом, якщо рухатись у бік центру міста також відсутній, як відсутні і знаки «місце (зона) стоянки». (а.с.228-230).

Надані представником відповідача ксерокопії пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належним чином не завірені службовою особою суб'єкта владних повноважень, тому не приймаються судом в якості допустимих доказів. При цьому дані пояснення жодним чином не спростовують пояснень позивача про те, що коли він почав рух заднім ходом, був заблокований невідомими (а.с.26-27).

Таким чином, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про першопочаткове положення автомобіля позивача під час його зупинки, тобто до початку руху, у зв'язку з чим судом приймаються до уваги пояснення позивача з цього приводу про те, що зупинку він здійснив не безпосередньо на пішохідному переході а поряд із ним.

З огляду на це, зупинку позивача на пішохідному переході слід вважати вимушеною, тобто для надання переваги в русі пішоходам, оскільки його рух заднім ходом був заблокований невідомими особами.

Також оскаржувана постанова не містить жодних належних і допустимих доказів про те, що автомобіль позивача, здійснивши зупинку біля магазину АТБ по вул. Калініна,116 м. Полтави, перебував ближче 10 м. від пішохідного переходу та якого саме. При цьому у постанові відсутні жодні відомості про засоби вимірювання та належну фото, відеозйомку події.

Крім іншого, суд, здійснюючи оцінку дорожньої обстановки у місці затримання позивача та системний аналіз норм чинного законодавства, враховуючи засади верховенства права та юридичної визначеності, приходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України убачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь. Таке правозастосування стосується і суперечливості діючого законодавства (правил поведінки) всупереч засадам «юридичної визначеності».

Виходячи з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином, цією банкетною нормою визначено ряд альтернативних діянь за які встановлено адміністративну відповідальність, для кваліфікації яких необхідним є аналіз інших нормативно-правових актів до яких відносяться і Правила дорожнього руху України (далі Правила).

Підпункт «г» пункту 15.9 Правил, порушення якого ставиться у провину позивачеві, забороняє зупинку на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім надання переваги в русі.

Пунктом 1.8. Правил передбачено, що обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законом порядку.

У пункті 1.10 Правил дано такі визначення:

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів;

- прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики, тощо або виїзду з них;

- пішохідний перехід визначається як ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу;

Підпункти «а» та «б» пункту 4.14 Правил забороняє пішоходам виходити саме на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

З огляду на указані норми, суд приходить до висновку, що пішохідний перехід у розумінні цього поняття на відміну від пішохідної доріжки може знаходитись лише на проїзній частині дороги, тому і відповідальність за зупинку (стоянку) на пішохідному переході чи за 10 м. від нього може наставати лише у разі перебування автомобіля порушника саме на проїзній частині.

З цього слід зробити висновок, що наявність горизонтальної дорожньої розмітки, що розташована на прилеглій території, яка не призначена для наскрізного проїзду та використовується для зупинки транспортних засобів не створює юридичної підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання підпункту «г» пункту 12.9 Правил, являючись лише морально-етичним чинником зручності пересування.

Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач був затриманий на прилеглій до проїзної частині території, яка не призначена для наскрізного проїзду та з огляду на розташування поряд продуктового супермаркету АТБ, відсутності забороняючих дорожніх знаків і звичайну практику, створена саме для зручності громадян у паркуванні своїх транспортних засобів для здійснення покупок. При цьому глибина цієї прилеглої території, у разі паркування на ній автомобілів, дозволяє безперешкодному руху по проїзній частині. Водночас, дорожня розмітки на проїзній частині напівстерта та важко розрізняється, особливо у нічний час.

Таким чином, з огляду на те, що у даній дорожній обстановці Правилами дорожнього руху прямо не забороняється паркування на прилеглій біля магазину АТБ території, діяння позивача не можна визнати протиправним.

За таких обставин, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Полтави - задовольнити.

Постанову серії ПС2 №669336 від 15.03.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави.

Повний текст постанови складений 20.05.2016 року.

Суддя В.М.Микитенко