Ухвала суду № 57844578, 17.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2195/14-к Головуючий у І інстанції Лопатинська С. П.Провадження № 11-кп/780/462/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 17.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 травня 2016 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Гайдай Р.М., Авраменка М.Г.

при секретарі Шовкопляс С.П.

з участю прокурора Безсмертного

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві аву за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2016 року, яким :

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ( злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Україн, виправдано у звязку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування 200 000 грн моральної шкоди та прокурора про стягнення з ОСОБА_6 1811,39 грн. матеріальної шкоди, заподіяної витратами на лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Вироком також вирішене питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_6, відповідно до обвинувального акту, обвинувачується в тому, що він, 09.08.2013 року, близько 21години 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись поза межами населеного пункту на відрізку автодороги с. Плоске - с. Гоголів, у напрямку до с. Гоголів на території Броварського району Київської області зі швидкістю близько 60 км/год., не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та не дотримався безпечного інтервалу, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив зіткнення із мотоциклом НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у зустрічному відносно руху автомобіля марки ВАЗ-2109, напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла НОМЕР_3, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді: переломів лівої плечової та променевої кісток зі зміщенням, які ускладнені у подальшому посттравматичною невропатією лівого променевого і серединного нервів з парезом лівої кісті, а пасажир цього мотоцикла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів та крупних судин та розвитком крововтрати і 10.08.2013 року померла у реанімаційному відділенні Броварської ЦРЛ.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2016 року ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України виправдано у звязку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Обґрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що інкриміноване ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачення, прокурором не доведено, воно не має достатнього доказового підґрунтя, забезпечується суперечливими доказами, які не заслуговують довіри, а можливість отримання будь-яких інших обєктивних доказів вини особи вичерпано в силу допущених недоліків під час фіксування слідів дорожньо-транспортної пригоди в ході огляду місця пригоди.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить дослідити висновки експертиз, показання потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн. задовольнити та стягнути зазначену суму з ОСОБА_6; заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у Броварській ЦРЛ у розмірі 1811, 39 грн. задовольнити та стягнути вказану суму із ОСОБА_6; вирішити питання про речові докази та процесуальні витати. Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження допустив неповноту, неналежним чином дослідив та оцінив у своїй сукупності беззаперечні докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, безпідставно не прийняв до уваги ряд доказів. А при прийнятті рішення ґрунтувався не на висновках спеціалістів у галузі авто техніки та транспортної трасології, а на власних вподобаннях та переконаннях, помилково дійшовши висновків, які суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та передчасно та необґрунтовано прийняв рішення про виправдання обвинуваченого.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, його цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити, стягнути з Страхового Товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на його користь 13764 грн., стягнути з ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду в розмірі 186236 грн. Мотивує свої вимоги тим, що судом неналежним чином оцінено висновки експертів, показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у мотивувальній частині не обґрунтовано чому поза увагою залишено те, що висновками експертиз, складеними різними установами, показання ОСОБА_6 в частині смуги руху та місця зіткнення визнано неспроможними з технічної точки зору.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора та представника потерпілого адвоката ОСОБА_5М і потерпілого ОСОБА_3, які підтримали подані апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційних скарг прокурора та потерпілого, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту ст. 370 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд, керуючись законом, мотивує вирок доказами, розглянутими в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Всі сумніви щодо доведеності винуватості, якщо їх неможливо усунути, повинні трактуватися на користь обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, дотримуючись вимог ст. 374 КПК України, проаналізувавши їх та давши їм належну юридичну оцінку, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та на законних підставах виправдав його в звязку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Також, судом першої інстанції обґрунтовано були застосовані положення ст. 62 ч. 3 Конституції України за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого про невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, неналежну оцінку зібраних у кримінальному провадженні доказів та відхилення певних доказів, що у своїй сукупності призвело до необґрунтованого виправдання ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Як на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення послалася на показання потерпілого ОСОБА_3, cвідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, а також документи: протокол огляду місця пригоди від 10.08.2013 року, ілюстративну таблицю та схему до нього, протоколи огляду транспортних засобів від 10.08.2013 року,протокол огляду місця події - приміщення Броварської ЦРЛ від 10.08.2013 року та фото таблицю до нього; лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_8 № 253 від 12.08.2013 року; висновки судово автотехнічних експертиз №930А та №931А від 19.11.2013 року, ілюстративні таблиці до них; висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №1033А від 30.12.2013 року, ілюстративну таблицю до нього; висновок судово-медичного експерта №45/253 від 11.11.2013 року, акт судовомедичного дослідження № 253 від 11.11.2013 року; висновок судово-медичного експерта №161/Е від 19.11.2013 року; висновок №159А від 07.03.2014 року; висновок судово транспортно-трасологічної експертизи №11239/14-52 від 27.08.2014 року; висновок транспортнотрасо логічної та авто технічної експертизи № 15702/15703/15704/14-52 від 28.01.2015року.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_6 у звязку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд послався на те, що інкриміноване ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачення, прокурором не доведено, воно не має достатнього доказового підґрунтя, забезпечується суперечливими доказами, які не заслуговують довіри, а можливість отримання будь-яких інших обєктивних доказів вини особи вичерпано в силу допущених недоліків під час фіксування слідів дорожньо-транспортної пригоди в ході огляду місця пригоди.

Так, в основу виправдувального вироку покладено докази, які свідчать про невинуватість обвинуваченого, зокрема, послідовні та незмінні показання самого ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції, який вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 09.08.2013 року, близько 22 години, він керуючи автомобілем ВАЗ-2109, рухався по автодорозі у напрямку від с. Плоске до с. Гоголів зі швидкістю близько 60-70 км/год, у своїй смузі руху, приблизно 0,2 м від розділової смуги. В автомобілі перебули ще чотири пасажири. На відстані близько 300 м він побачив попереду себе світло зустрічного транспорту, зрозумів, що мотоцикл, який дуже швидко приближався і коли цей транспорт проїжджав від нього на відстані близько 50 м його раптово засліпило світло фар. Він відпустив педаль газу і не змінюючи напрямок руху продовжив рух уперед, однак відбулось зіткнення. Після зіткнення він вийшов з машини та підійшов до кювету, де виявив мотоцикл та поранену дівчину, викликав швидку допомогу та міліцію. Вважає, що на смугу зустрічного руху він не виїжджав, що свідчить пошкодження на проїзджій частині на його смузі руху.На місці ДТП було декілька осипів, слідча візуально визначила місце зіткнення.

Допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_3 показав, що 09.08.2013 року, близько 22 год., він керуючи мотоциклом рухався з м. Бровари по автодорозі від с.Гоголів до с.Плоске в напрямку с.Плоске зі швидкістю близько 80 км/год., в своїй смузі руху, приблизно 1м від розділової смуги. В якості пасажира з ним їхала на задньому сидінні ОСОБА_8 Попереду себе він побачив світло автомобіля, який рухався йому назустріч. Не доїзджаючи до нього декілька метрів, цей автомобіль раптово виїхав на його смугу руху та допустив зіткнення з його мотоциклом. Удар автомобіля прийшовся в ліву бокову частину мотоцикла. Від удару мотоцикл відкинуло в кювет.

Показання потерпілого ОСОБА_3 в частині того, що автомобіль за декілька метрів від нього виїхав на його смугу руху, визнані висновком експертизи № 15702/15703/15704/14-52 від 28.01.2015 року.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що його залучили в якості понятого до огляду місця ДТП. Він бачив на місці зіткнення обломки від мотоцикла , однак де вони знаходились він не памятає, але це було в районі роздільної смуги. Також був слід гальмування автомобіля, який був розташований паралельно роздільній смузі, та йшов по смузі руху автомобіля ВАЗ. Слідчий визначила місце зіткнення «десь» на осьовій.

Свідок ОСОБА_9 показав, що його запросили бути понятим. Він бачив, що на смузі руху в напрямку с.Гоголів стояв автомобіль ВАЗ 09 з розбитим склом, в лісо полосі лежав мотоцикл червоно-білий. Від автомобіля йшов слід гальмування на смузі руху автомобіля ВАЗ, розташований майже паралельно розмітці, який не пересікав розділову смугу. Також він бачив концентрацію осипу, чогось чорного, шматочків пластмаси. Слідча сказала, що це і є місце зіткнення. Максимальна концентрація цих шматків була на смузі руху в напрямку с. Плоске, так, як зазначено на схемі. Однак і на смузі руху автомобіля він бачив елементи пластику тільки в значно меншій кількості, різні осколки та якийсь болт, але слідча цього не зазначила.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона в якості спеціаліста-криміналіста, в складі слідчо-оперативної групи виїздила на ДТП. Вона фіксувала місце події шляхом проведення фотозйомки. На місці було дві смуги руху, розділені слабо виділеною розміткою. Автомобіль з розбитим склом стояв в напрямку с.Гоголів, під деяким кутом вправо. Вона зафіксувала положення транспортних засобів та осипу скла. Бачила на автомобілі ліве вмяте крило та під колесами автомобіля випала якась деталь підвіски. Був слід на асфальті від автомобіля, розміщений на смузі руху автомобіля, правіше від дорожньої розмітки, якої довжини не памятає. Місце зіткнення було там, де була найбільша кількість осипу, як вважає, в напрямку с.Плоске.

Свідок ОСОБА_13 показала, що вона була слідчим, який виїжджав під час добового чергування на місце ДТП, де оформляла протокол огляду та складала схему. Вона не може пояснити від якого транспортного засобу могли виникнути сліди осипу. Памятає, що на місці ДТП було виявлено сліди осипу скла. Вважає, що огляд місця події провела якісно та всі сліди зафіксувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що прокурором належним чином не виконано даних вимог закону, оскільки не прийнято до уваги, що показання потерпілого ОСОБА_3 та вищевказаних свідків є не конкретними та суперечливими, вони не узгоджуються між собою та протоколом огляду місця події і не вказують достовірно про наявність на проїжджій частині слідів, що походять саме від цієї ДТП , як і їх приналежність мотоциклу «YАМАНА YZF 600R" чи автомобілю « ВАЗ-2109», а також не вказують на конкретне місце зіткнення. Крім того, показання потерпілого ОСОБА_3 та вищевказаних свідків достовірно не підтверджують обвинувачення в частині того, що ОСОБА_6, керуючи автомобілем , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху на автодорозі «с. Плоске - с. Гоголів».

Також не міститься достатніх доказів вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення ним вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху і в досліджених судом документах, на які прокурор посилається, як на докази обвинувачення.

Так, з протоколу огляду місця пригоди від 10.08.2013 року, схеми та фототаблиці до нього лише вбачається, що оглянута ділянка дороги між с. Гоголів та с. Плоске, де відбулася ДТП. Автодорога має асфальто-бетонне покриття та має лінію розділення потоків транспорту. На проїжджій частині виявлено осип пластику, фару від мотоцикла та сліди рідини . ( т.1 а. с. 70-87) Однак, ні в протоколі , ні в схемі не вказано, на якому конкретно кілометрі цієї дороги сталась ДТП, і відповідно проводився огляд, що є порушенням ст. ст.104, 105 КПК України. При цьому пригода сталася 09.08.2013 року близько 21годині 25 хвилин, а огляд місця ДТП проводився у період з 03 годині 40 хвилин по 04 годину 45 хвилин, тобто більше ніж через 6 годин після її настання. Виявлений осип пластику на схемі не позначений, а в протоколі детально не описаний, а фара, згідно схеми( позначка 5) та фотознімків, взагалі знаходиться за межами проїжджої частини; місцезнаходження «слідів речовини» (на схемі «слідів мастила»(позначка7) протоколом огляду та схемою місця ДТП взагалі не прив»язана до елементів дороги. На схемі місця події відсутня поперечна привязка початку сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля до осьової лінії дорожньої розмітки з вказівкою її ширини. При цьому, ні протоколом огляду, ні схемою до нього, ні фотоматеріалами не зафіксовано наявності на проїжджій частині дороги конструкцій( або фрагментів) переднього лівого показчика поворотів та лівого дзеркала заднього виду автомобіля, які після взаємодії з деталями мотоцикла відокремились зі своїх посадкових місць. Жодного фрагменту пластику чи інших слідів , придатних для ідентифікації транспортних засобів з місця пригоди не вилучено.

Протокол огляду від 10.08.2013 року, згідно якого оглянуто автомобіль марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_4 ( т.1 а.с.89) та протокол огляду від 10.08.2013 року, згідно якого оглянуто мотоцикл марки YАМАНА YZF 600R, державний номерний знак НОМЕР_5 ( т.1 а.с.88) суд визнав недопустимими доказами, оскільки дані слідчі дії проводив не слідчий, а працівник оперативного підрозділу ІДПС ВДАІ Броварського МВ прапорщик ОСОБА_14, який згідно протоколу огляду, не був членом слідчо оперативної групи і не мав , у відповідності до ст.41 КПК України відповідного письмового доручення слідчого на проведення даної слідчої дії.

З висновку експерта № 931А від 19.11.2013 року, вбачається, що за результатами судової автотехнічної експертизи встановлено, що:

Система робочого гальма автомобіля ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією не виявлено.

Рульове керування автомобіля марки ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду, знаходиться в технічно справному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією не виявлено.

Елементи підвіски автомобіля ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду, знаходяться в технічно несправному непрацездатному стані, із-за руйнації кронштейна розтяжки лівого колеса автомобіля. ОСОБА_15 несправність виникла в процесі зіткнення.Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспртоного засобу перед ДТП, не виявлено. ( т.1 а.с. 106-111)

З висновку експерта № 930А від 19.11.2013 року, вбачається, що за результатами судової автотехнічної експертизи встановлено, що:

Система ручного гальма мотоцикла НОМЕР_6, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Система ножного гальма мотоцикла на момент огляду, знаходиться в технічно несправному непрацездатному стані із-за відсутності гальмівних колодок гальмівного механізму заднього колеса. Гальмівні колодки були зняті, а не зруйновані і мотоцикл експлуатувався з непрацюючою гальмівною системою заднього колеса до ОСОБА_15 несправності мали місце до ДТП і водій мав можливість їх виявити перед виїздом.

Рульове керування мотоцикла НОМЕР_6, на момент огляду, знаходиться в технічно несправному стані, із-за руйнації лівої частини руля. ОСОБА_15 несправність виникла в процесі ДТП. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

Елементи підвіски мотоцикла НОМЕР_6, на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено. ( т.1 а.с. 112-118)

З висновку експерта № 1033А від 30.12.2013 року, за результатами судової транспортно-трасологічної експертизи вбачається, що:

В момент первинного контакту автомобіль ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4 контактував лівою боковою частиною( ліве крило, декоративна решітка з лівого боку, ліве переднє колесо, із боковою частиною мотоцикла НОМЕР_7 ( лівий торець ручки керма, пластик з лівої сторони).

В момент перевинного контакту повздовжні вісі мотоцикла НОМЕР_8 та автомобіля НОМЕР_9 були розташовані приблизно паралельно при зустрічних напрямках руху.

Зіткнення мотоцикла НОМЕР_8 та автомобіля НОМЕР_9 відбулось вірогідніше всього на смузі руху по напрямку до с.Плоске перед початком сліду осипу пластику та розливу рідини, тобто на смузі руху мотоцикла НОМЕР_10. ( т.1 а.с. 119-127) .

Таким чином, висновок про місце зіткнення транспортних засобів і виїзд ОСОБА_6 на смугу зустрічного руху містить припущення.

З висновку експерта № 159А від 07.03.2014 року, вбачається, що за результатами автотехнічної експертизи встановлено, що в заданій дорожній обстановці, водій автомобіля НОМЕР_11 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 1.2, 12.1, 10.1, та 19.3 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість попередити зіткнення, а також, що покази водія автомобіля ВАЗ 2109 в частині вказаного ним місця зіткнення є технічно неспроможними. (т.1 а.с.128-131).

Допитаний в суді експерт ОСОБА_16І , який проводив дані експертизи №1033А від 30.12.2013 року та №159А від 07.03.2014 року показав, що при визначенні конкретного місця зіткнення транспортних засобів він не міг дати категоричний висновок , оскільки місце ДТП оформлено не якісно,зазначені на схемі сліди пластику не ідентифіковані, не привязані до елементів дороги і не вилучались, не зазначено початку сліду юзу, а схема не відповідає протоколу огляду місця події.

З висновку експерта №11239/14-52 від 27.08.2014 року за результатами судової транспортно-трасологічної експертизи вбачається, що зіткнення лівого боку мотоцикла НОМЕР_12, під керуванням водія ОСОБА_3 та передньої частини лівого боку автомобіля марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 сталось в районі осьової лінії горизонтальної розмітки автодороги с. Гоголів с. Плоске Броварського району Київської області , перед початком сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля в момент коли: автомобіль лівим дзеркалом заднього виду та, можливо і лівим боком кузова міг знаходитись дещо на смузі руху мотоцикла; в свою чергу, мотоцикл лівою частиною керма міг знаходитись дещо на смузі руху автомобіля. Надати відповідь щодо розташування місця зіткнення мотоцикла YАМАНА YZF 600R та автомобіля ВАЗ-2109, їх положення відносно осьової лінії дорожньої розмітки у категоричній формі не виявилось можливим, оскільки на схемі місця події відсутня поперечна привязка початку сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля до осьової лінії дорожньої розмітки з вказівкою її ширини, відсутність серед фотоматеріалу з місця пригоди детальних знімків початкової ділянки сліду юзу.( т.1 а.с.134-142.).

Таким чином, висновок про місце зіткнення транспортних засобів і виїзд ОСОБА_6 на смугу зустрічного руху містить припущення і не спростовує можливий виїзд на смугу зустрічного руху іншого учасника ДТП- мотоцикла.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_17 підтримав свій висновок та показав, що схема місця ДТП не відповідає даним,внесеним у протокол його огляду. Осип пластику мотоцикла на схемі не позначено, а фотознімками зафіксовано на місці пригоди наявність лише двох великих фрагментів пластмасових елементів облицювання та фари мотоцикла, при цьому, розташованими за межами проїзної частини дороги. Місцезнаходження слідів рідини протоколом огляду та схемою місця ДТП взагалі не привязано до елементів дороги. На схемі місця події відсутня поперечна привязка початку сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля до осьової лінії дорожньої розмітки з вказівкою її ширини, відсутні детальні знімки початкової ділянки сліду юзу. Ні протоколом огляду, ні схемою, ні фотоматеріалом не зафіксовано наявності на проїзній частині дороги конструкцій або фрагментів переднього лівого покажчика повороту та лівого дзеркала заднього виду автомобіля, які після взаємодії з деталями мотоцикла відокремилися зі своїх посадкових місць. Таким чином, неможливо визначити у категоричній формі місце зіткнення транспортних засобів та їх положення відносно осьової лінії дорожньої розмітки.

З висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №15702/15703/15704/14-52 від 28.01.2015 року вбачається, що в ході дослідження шляхом аналізу інформації, зафіксованої в схемі ДТП від 10.08.2013 року, на ділянці скоєння даної ДТП зафіксовано недостанньо слідової інформації, яка б однозначно свідчила про місце зіткнення. Експерт робить припущення, що зiткнення автомобiля ВАЗ та мотоцикла Ямаха могло вiдбутися на вiдстанi не меншiй нiж за 40-51м вiд кiнцевого положения автомобiля, та на вiдстанi вiд переривчатої лiнiї дорожньої розмiтки щонайменш на 0,5… 0,6м, не виключено, що в мiсцi зiткнення зазначеному на схемi ДТП, а саме на смузi руху мотоцикла.

Блокування лiвого переднього колеса автомобiля ВАЗ могло вiдбутися в деякий момент гальмування автомобiля за рахунок нефiксованого та зруйнованого лiвого колеса, в тому числi i елементiв пiдвiски при їх змiщеннi спереду назад до затиснення шини мiж колiсним диском та колiсною нішею.

Розгерметизацiя лiвого переднього колеса шини, та деформацiя зовнішньої закраїни диску, в тому числi і руйнацiя кронштейну крiплення розтяжки важеля передньоi лiвої пiдвiски, вiдбулися в момент ударного контакту у колесо автомобіля лівої частини двигуна мотоцикла Ямаха.( т.1 а.с.143-153).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені судом письмові докази не містять конкретних та достовірних даних про місце зіткнення транспортних засобів і що це місце знаходиться саме на зустрічній смузі руху, по відношенню до руху автомобіля, під керуванням ОСОБА_6 Суперечність між висновками експертиз №1033А від 30.12.2013року та №11239/14-52 від 27.08.2014 року, на які як доказ вини ОСОБА_6, посилається прокурор, про місце зіткнення транспортних засобів, прокурором не усунута, хоча відстань між цими місцями, згідно схеми до протоколу огляду місця події, становить близько 60 м.

На думку колегії суддів, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, місцевим судом правильно зроблено висновок про те, що що інкриміноване ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачення, прокурором не доведено, воно не має достатнього доказового підґрунтя, забезпечується суперечливими доказами, а можливість отримання будь-яких інших обєктивних доказів вини особи вичерпано в силу допущених недоліків під час фіксування слідів дорожньо - транспортної пригоди в ході огляду місця пригоди.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку надав обєктивну та повну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а також зазначив підстави, згідно яких він взяв до уваги одні докази та відкинув інші, а тому безпідставними є твердження апелянтів, що судом не вірно оцінені висновки експертів, показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого про те, що висновками інженерно-технічної експертизи № 159 А від 07.03.2014 року та транспортно-трасологічної експертизи від 28.01.2015 року № 15702/15703/15704/14-52, складеними різними установами, показання водія ОСОБА_6 в частині смуги руху та місця зіткнення визнано неспроможними з технічної точки зору спростовуються показаннями в судовому засіданні експерта ОСОБА_16, який проводив експертизи № 1033А від 30.12.2013 року та № 159А від 07.03.2014 року, який пояснив, що при визначені конкретного місця зіткнення транспортних засобів він не міг дати категоричний висновок, оскільки місце ДТП оформлено не якісно, зазначені на схемі сліди пластику не іденимфіковані, не привязані до елементів дороги і не вилучались, не зазначено початку сліду юзу , а схема не відповідає протоколу огляду місця події.

Крім того, експерт ОСОБА_17, який проводив експертизу № 11239/14-52 від 27.08.2014 року пояснив, що неможливо визначити у категоричній формі місце зіткнення транспортних засобів та їх положення відносно осьової лінії дорожньої розмітки, оскільки схема місця ДТП не відповідає даним, внесеним у протокол його огляду. Осип пластику мотоцикла на схемі не позначено, а фотознімками зафіксовано на місці пригоди наявність лише двох великих фрагментів пластмасових елементів облицювання та фари мотоцикла, при цьому, розташованими за межами проїзної частини дороги. Місцезнаходження слідів рідини протоколом огляду та схемою місця ДТП взагалі не привязано до елементів дороги. На схемі місця події відсутня поперечна привязка початку сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля до осьової лінії дорожньої розмітки з вказівкою її ширини, відсутні детальні знімки початкової ділянки сліду юзу. Ні протоколом огляду, ні схемою, ні фотоматеріалом не зафіксовано наявності на проїзній частині дороги конструкцій або фрагментів переднього лівого покажчика повороту та лівого дзеркала заднього виду автомобіля, які після взаємодії з деталями мотоцикла відокремилися зі своїх посадкових місць.

Таким чином, під час судового розгляду не було встановлено належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та, відповідно, її наслідків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_6 були досліджені всі обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, у зв'язку з чим неповноти судового розгляду не встановлено.

Колегія суддів вважає, що питання про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення вирішено судом на підставі відповідних процесуальних документів. Крім того, суд не зобов'язаний брати на себе функції обвинувачення та знаходити докази вини обвинуваченого, а закон зобов'язує всі сумніви тлумачити на користь останнього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 ухвалено судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону і підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого немає.

Оскільки місцевим судом ОСОБА_6 виправдано, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов був правомірно залишений без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 3-х місячний строк.

С У Д Д І :