Рішення № 57842696, 19.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/542/16-ц Провадження № 22-ц/773/787/16 Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Категорія: 59 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

за участю секретаря Лимар Р.С.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, за апеляційною скаргою представника позивача Національної академії внутрішніх справ - Кирдана Богдана Васильовича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року представник Кирдан Б.В. в інтересах позивача Національної академії внутрішніх справ (далі по тексту НАВС) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ (далі по тексту КНУВС) від 26 липня 2008 року № 714 ОСОБА_1 з 01 вересня 2008 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання КНУВС. 10 вересня 2008 року між КНУВС, комплектуючим органом -УМВС України у Волинській області та ОСОБА_1 укладено договір № Вл-12 про підготовку фахівця, згідно з умовами якого останній мав навчатись за рахунок коштів держаного бюджету і після закінчення навчання відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби-відшкодувати фактичні витрати за період навчання. В період з 01 вересня 2008 року по 28 червня 2012 року відповідач ОСОБА_1 у період навчання на здобуття вищої освіти перебував на державному забезпеченні, а наказом НАВС від 28 червня 2012 року № 375 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста. Наказом УМВС України у Волинській області від 17 січня 2013 року № 17 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС - за власним бажанням (до спливу встановленого 3-річного терміну перебування на службі по закінченню навчання). Так як відповідач ОСОБА_1 подав рапорт за власним бажанням та був звільнений з ОВС за власним бажанням, позивач НАВС, як правонаступник КНУВС просив стягнути з відповідача 32 379, 08 грн. Відшкодувати понесені судові витрати по справі

18 березня 2016 року рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області в позові НАВС відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач просив його скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом поза межами строку позовної давності, про застосування якої було заявлено протилежною стороною.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений при неповному з'ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Судом встановлено, що з 01 вересня 2008 року по 28 червня 2012 року ОСОБА_1 був студентом денної форми навчання КНУВС.

10 вересня 2008 року сторони уклали договір № Вл-12 про підготовку фахівця, яким передбачено обов'язок відповідача у випадку відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного строку перебування на службі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

П. 4.1 договору передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

28 червня 2012 року відповідач ОСОБА_1 закінчив навчання і йому присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста.

Крім того, ОСОБА_1 був направлений до УМВС України у Волинській області для подальшого проходження служби.

Наказом УМВС України у Волинській області від 17 січня 2013 року № 17 о/с на підставі поданого ОСОБА_1 рапорту останнього звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням (тобто до спливу встановленого 3-річного терміну перебування на службі по закінченню навчання).

Відповідно до розпорядження КМУ від 27 серпня 2010 року № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ. Національна академія внутрішніх справ є правонаступником Київського національного університету внутрішніх справ.

Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року гарантує випускникам вищого навчального закладу, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року за № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

Указом Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання. Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

Порядок відшкодування курсантами та випускниками витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок), затверджено Постановою КМ України від 01 березня 2007 року № 313.

Відповідно до ст. 1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі:

-дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

-відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник-головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа-курсант.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.

Відшкодування особами, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС (п. 2), здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство» перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Згідно довідок про фактичні витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Національній академії внутрішніх справ, розрахунок яких здійснено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року, загальний їх розмір становить 32 379 грн., з яких:

- витрати, пов'язані з грошовим забезпеченням становлять 11 706, 15 грн. (без врахування періоду з 1 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року);

- продовольчим забезпеченням - 8 238, 06 грн.;

- речовим забезпеченням - 2 440, 20 грн.;

- сплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 9 994, 67 грн. (без врахування періоду з 1 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року) (а.с. 11-20).

Згідно договору про підготовку фахівця (а.с. 8-9) особа, яка не виконала взятих на себе зобов'язань, відшкодовує витрати, понесені на її навчання. Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, позивач як сторона договору, правомірно звернувся з позовом про стягнення понесених витрат на навчання відповідача, який добровільно не виконав умови укладеного договору та відмовився від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України строки позовної давності застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Висновки суду першої інстанції, що перебіг позовної давності починається від дня звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є помилковими.

Як вбачається із змісту Статуту Національної академії внутрішніх справ (а.с. 28-31) академія є окремою юридичною особою.

На виконання умов договору від 10 серпня 2008 року п. 2.2.5 якого УМВС у Волинській області зобов'язувалось інформувати академію про звільнення відповідача з органів внутрішніх справ, листом від 21 січня 2013 року управління внутрішніх справ повідомило позивача про звільнення ОСОБА_1, який отриманий академією 28 січня 2013 року (а.с. 23). Отже, позивачу стало відомо про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ 28 січня 2013 року. Із позовом до суду позивач звернувся 28 січня 2016 року, про що свідчить поштовий конверт (а.с. 41).

Встановлені обставини підтверджують звернення позивача з позовом до суду в межах трьохрічного строку позовної давності від дня, коли йому стало відомо про звільнення відповідача за власним бажанням, тобто строки звернення до суду з позовом не пропущені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом поза межами строку позовної давності суперечить встановленим в судовому засіданні обставинами, що відповідно до п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному об'ємі.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Національною академією внутрішніх справ були понесені судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2 893, 80 грн. (1 378 грн. + 1515, 80 грн.) (а.с. 1, 74), то вони підлягають стягненню в її користь з другої сторони - відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Національної академії внутрішніх справ - Кирдана Богдана Васильовича задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2016 року у даній справі скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ 32 379 (тридцять дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 08 коп. витрат за період навчання та 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: