Ухвала суду № 57842683, 19.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/429/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/774/16 Категорія: 34 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

за участю секретаря Лимар Р.С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2016 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 2 500 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В решті позову відмовлено.

На вищевказане рішення суду представник ОСОБА_5 в інтересах позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій через неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

Позивач та його представник, представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», які повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Встановлено, і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 вересня 2015 року о 15 год. 45 хв. на 182 км + 130 м автодороги Доманово-Ковель-Чернівці-Теребличе ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Рено-Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибравши безпечної швидкості для руху, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 5).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 перед третіми особами, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до Полісу № АЕ/4678740 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 серпня 2015 року. П. 4 Полісу визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), який складає 50 000 грн., франшизу встановлено в розмірі 500, 00 грн. (а.с. 7).

Згідно висновку № 0042 експертного автотоварознавчого дослідження від 10 жовтня 2015 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 50 160, 57 грн. Вартість відновлювального ремонту цього ж транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 34 554,50 грн. (а.с. 10-30).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (ч. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону).

Абзацом першим п. 17 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість (ПДВ). Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість".

Отже, при проведенні автотоварознавчого дослідження вартість робіт та деталей зазначається з урахуванням ПДВ або без його врахування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги.

Таким чином, зазначені зобов'язані можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку ПДВ.

З огляду на викладене, за умови відсутності, зі сторони позивача, документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту суб'єктом підприємницької діяльності, який є платником податку на додану вартість, зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ є законним та обґрунтованим.

Враховуючи ту обставину, що страховою компанією позивачу відшкодовано 30 751, 25 грн. вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «DAEWOO LANOS» з урахуванням зносу пошкоджених деталей за мінусом ПДВ в розмірі 3 303, 25 грн. та франшизи в розмірі 500 грн., висновок суду про повне виконання страховиком своїх зобов'язань перед позивачем є правильним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом статті 1194 цього Кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно із статтею 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_4, як особи винної у вчиненні ДТП, різниці між вартістю з урахуванням зношеності пошкодження майна, ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки позивачем, у цьому випадку, не надано доказів в підтвердження використання нових деталей та оплати вартості таких робіт, тоді як розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 п. 3, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п 22.3 ст. 22 Закону якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог зазначених норм закону та роз'яснень Пленуму Верховного суду України, вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, зменшивши його до 500 грн., врахувавши характер та обсяг душевних страждань, яких позивач зазнав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 6 січня 2016 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг захисника/представника (а.с. 34)

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 419-VI затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, має підтверджуватись відповідними доказами. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). В матеріалах справи відсутні належні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу та їх розрахунок.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідача в користь позивача, понесених витрат на правову допомогу, є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Ухвала набрала законної сили 19 травня 2016 року.

Суддя апеляційного суду К.І. Антонюк

Помічник судді К.В. Бояновська