Ухвала суду № 57842087, 16.05.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенди О.В., суддів:Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «ТОМАК» (далі - ПАТ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ПАТ до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 серпня 2014 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 січня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погодившись із цією ухвалою, ПАТ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ПАТ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах положень статей 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України та статей 1 і 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року та 25 січня 2016 року (справи №№ К/800/44842/15, К/9991/72726/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та копію постанови Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1539а15 - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та постанови суду касаційної інстанції від 19 листопада 2015 року, на яку посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, в оскаржуваному рішенні касаційний суд, з'ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, дійшов висновку про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки спірні операції оформлювалися лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентом обумовлених господарських операцій.

Водночас у рішенні наданому для порівняння від 19 листопада 2015 року, касаційний суд зазначив, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками, а факт наявності помилок у оформленні цих документів сам по собі не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається та іншими доказами підтверджується фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з господарською діяльністю. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами.

Крім того, заявник посилається на постанову суду касаційної інстанції від 25 січня 2016 року, як на підставу для перегляду, проте її не можна вважати такою, що дає передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цим рішенням не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, постанова не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Не суперечить оскаржуване судове рішення й викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень також зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ПАТ заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства «ТОМАК» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2016 року.

Головуючий О.В. Кривенда Судді: П.В. Панталієнко І.Л. Самсін