Ухвала суду № 57841967, 16.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/157/2016(м)

241/1557/15-к

Категорія ч. 2 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції: Трегубенко С.В.

Доповідач: Бєдєлєв С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Бєдєлєва С.І.

суддів Преснякової А.А., Демяносова О.В.

при секретарі Чепігі Н.В., Багіровій П.А.

за участю прокурора Заїка О.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 6 січня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, що мешкає за адресою: м. Маріуполь Донецької області, провул. Зелінського, б. 1 «б»,

засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1 360 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунальної установи «Міська лікарня № 5 м. Маріуполя» кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 1 686,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 4 774 грн., моральну шкоду у сумі 3 000 грн. та судові витрати, повязані з наданням правової допомоги у сумі 3 000 грн., а всього 10 774 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він 29 серпня 2014 року близько 11:00 годині, знаходячись біля своєї огородженої території домоволодіння № 20 по вул. Нова в с. Агробаза Першотравневого району Донецької області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_5, які склалися протягом тривалого часу, з метою заподіяння шкоди здоровю, вдарив ОСОБА_1 вилами по голові, завдавши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, забитих ран мяких тканин лобова тімяної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити або призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що його вина як в ході досудового розслідування так і в ході судового розгляду не доведена, вирок ґрунтований на домислах і припущеннях. Крім того, суд прийняв за підставу суперечливі показання свідків з боку обвинувачення, відхиливши показання свідків з боку захисту, належним чином не мотивувавши своє рішення.

Стверджує, що ніякого умислу на заподіяння шкоди здоровю ОСОБА_1 в нього не було. Дійсно потерпілий отримав тілесні ушкодження від його дій, але він діяв обороняючись, оскільки потерпілий мав намір вдарити його ножем. Ці обставини ані орган досудового розслідування, ані суд його версію не перевірили. На його думку свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не могли на відстані 100 300 метрів побачити події, що відбувалися, із-за рельєфу вулиці. З цього приводу було заявлено клопотання щодо проведення слідчого експерименту, однак суд у його задоволенні відмовив.

Поклавши в основу вироку судово медичні експертизи, суд не звернув увагу на їх висновки про те, що в момент удару потерпілий знаходився до нього потилицею. За такими висновками він не міг спричинити ушкодження у лобна тімяну область. На його думку висновки експертиз та показання потерпілого про механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, містять суперечності.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку потерпілого, його представника, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, є обґрунтованими. Його дії правильно кваліфіковані по ч.2 ст. 125 УК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на усебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин події. Викладені у вироку висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку доказами.

Так, вина ОСОБА_4 підтверджується його власними показаннями, даними в ході судового розгляду, показаннями потерпілого ОСОБА_1, матеріалами слідчого експерименту за його участю показаннями вказаних у вироку свідків.

Суд ретельно перевірив в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_4, аналогічні тим, які викладені в його апеляційній скарзі про те, що він вдарив вилами потерпілого захищаючись, оскільки потерпілий на грунті особистих неприязних стосунків наближався до нього з ножем у руці.

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, спрямованими на уникнення від відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам кримінального провадження.

Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_4 суд обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого, який зазначив, що коли він наблизився до обвинуваченого без будь яких предметів у руках, той штовхнув на нього тачку, від якої він упав на землю, а коли намагався піднятися, обвинувачений вдарив його вилами по голові. Свої показання потерпілий підтвердив при проведенні слідчого експерименту(а.с. 55-59).

Суд також дав оцінку показанням обвинуваченого про те, що, побачивши потерпілого, який наближався до нього з ножем у руці, він штовхнув на нього тачку. Потерпілий упав. Намагаючись вибити вилами з його руки ніж, він попав йому по обличчю. Такі показання ОСОБА_4 дав і в ході апеляційного розгляду. Враховуючи зазначені ним обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а саме, що удар вилами був нанесений вже після того, як потерпілий упав на землю і між ними знаходилася тачка, суд дійшов правильного висновку про відсутність у обвинуваченого підстав для необхідної оборони.

З урахуванням викладеного, суд, давши цій обставині у вироку відповідну оцінку, правильно обґрунтував свої висновки у вироку про наявність в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Тому, на думку колегії суддів, показання свідків збоку обвинувачення і захисту суттєвого значення для кваліфікації дій обвинуваченого за не мають.

Крім того, показання потерпілого і обвинуваченого знаходяться у повній відповідності з висновками судово-медичних експертиз про локалізацію, механізм і тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

При цьому, суперечності між висновками експертів та показаннями потерпілого, на які посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, не містяться.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України.

Тому, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_4 з цього приводу, є безпідставними.

Що стосується призначеного йому покарання то, на думку колегії суддів, воно є законним і справедливим, відповідним вимогам ст. 65 УК України.

Що стосується вироку суду в частині цивільного позову, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 368 КПК України передбачені питання, які суд повинен вирішити при ухваленні вироку, зокрема, чи підлягає задоволенню предявлений цивільний позов.

Відповідно п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону судом не дотримані.

Згідно вироку суду позов потерпілого до обвинуваченого про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Між тим, журнал судового засідання та технічний носій запису судового засідання взагалі не містять відомостей про те, що суд у судовому засіданні розглянув цивільний позов.

Враховуючи наведене, а також положення ст. 404 КПК України, у відсутності клопотання учасників судового провадження, колегія суддів не має права дослідити докази на підтвердження чи спростування цивільного позову, які не були досліджені судом першої інстанції. Отже, вирок суду в частині цивільного позову підлягає скасуванню з направленням у той же суд на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 6 січня 2016 року щодо ОСОБА_4 в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасувати з направленням кримінального провадження в цій частині на новий розгляд в порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі суддів.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її оголошення.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10