Вирок № 57841330, 08.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,

суддів: Осіпової Л.О., Трясуна Ю.Р.,

при секретарі судового засідання: Паламарчуку Д.Ю.,

за участю прокурорів: Ємця А.А., Гуменюк Л.М., Салкова Р.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києва, громадянина України, освітасередня спеціальна, який працює різноробочим у приватного підприємця, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації, раніше неодноразово судимого, останній раз 08.06.2010 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, звільненого 18.08.2011 року умовно-достроково на невідбутний строк 2 місяці 30 днів,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в Луганській області, м. Стаханов, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, раніше неодноразово судимого, останній раз 23.08.2007 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці, звільнений 08.04.2011 року умовно-достроково на невідбутний строк покарання 3 місяці 18 днів, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України, та призначено покарання:за ст. 198 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про застосування амністії в Україні", ст.2 Закону України "Про амністію у 2014 році" - ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка народилася в м. Києві, громадянку України, освіта середня, не працюючу, не одружену, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3, яка судима 02.03.2012 р. вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, -

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України та призначено покарання: за ст. 198 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 8 (вісім) місяців.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ч, 2 ст.86 КК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про застосування амністії в Україні", ст.2 Закону України "Про амністію у 2014 році" - ОСОБА_5 звільнена від відбування покарання.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили умисні корисливі злочини при наступних обставинах.

ОСОБА_3, приблизно о 23 годині 45 хвилин, 02.01.2012 року, під час знаходження на зупинці громадського транспорту біля станції метро «Мінська», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 14-А, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стояв у черзі на маршрутне таксі № 99. Перед собою помітив раніше незнайому громадянку ОСОБА_1 В цей час у підсудного ОСОБА_3 виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_3, впевнившись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, діючи таємно, повторно, викрав з кишені ОСОБА_1 гаманець вартістю 50 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 500 гривень та додаткова пенсійна картка «ПриватБанк» НОМЕР_2, що належали останній. В подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме: ОСОБА_3 передав картку «ПриватБанк» НОМЕР_2, що належала ОСОБА_1, підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В цей час у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник намір, спрямований на збут майна, одержаного злочинним шляхом.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4, 03.01.2012 р., біля 00 годині 10 хвилин, отримавши від ОСОБА_3 додаткову пенсійну картку «ПриватБанк» НОМЕР_2, та знаючи, що дана картка була викрадена, направились до супермаркету «Новус», розташованого на першому поверсі ТРЦ «Дрім Таун» за адресою: м. Київ, пр, Оболонський 1-Б, де придбали за продукти харчування на суму 99 гривень 79 копійок, розрахувавшись при цьому викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» НОМЕР_2.

В подальшому ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій намір, направлений на збут майна, одержаного злочинним шляхом, направився до супермаркету «Продукти 517», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, де придбав продукти харчування на суму 158 гривень 99 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» НОМЕР_2, яка видана ОСОБА_1,

Після цього ОСОБА_4, направився в універсам «Сільпо», що розташований за невстановленою слідством адресою, де знову придбав продукти харчування на суму 882 гривень 15 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «ПриватБанк» НОМЕР_2. В подальшому ОСОБА_4 направився в супермаркет «Вест Лайн», що розташований по проспекту Героїв Сталінграду в м. Києві, де знову придбав продукти харчування на суму 991 гривень 08 копійок, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «Приват Банк» НОМЕР_2.

Після цього, ОСОБА_4, направився в супермаркет «Велика Кишеня», що розташований за адресою: м. Київ, пл. Дружби Народів 6, де знову придбав продукти харчування, на суму 430 гривень 64 копійки, розрахувавшись викраденою додатковою пенсійною карткою «Приват Банк» НОМЕР_2.

В результаті вчинених злочинів ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода на загальну суму 3 112 гривні 65 копійок.

Крім того, ОСОБА_5 в період часу з 20 годині 00 хвилин 16.12.2011 року по 18.12.2011 року з дозволу власника ОСОБА_6, перебувала в приміщенні квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання останнього.

18.12.2011 року приблизно о 13 годині 00 хвилин у ОСОБА_7, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1, виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого, ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, переконавшись в тому, що ОСОБА_9. спить та за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрала майно, що належить ОСОБА_8, а саме: плазмовий телевізор «TCL» у корпусі чорного кольору вартістю 2 500 гривень; мобільний телефон марки «Samsung GTS 5230» ІМЕІ НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору вартістю 900 гривень, з sim-карткою оператору «Life», що не представляє матеріальної цінності; шкіряне портмоне чорного кольору «CEMEL» вартістю 250 гривень, в якому знаходились банківська картка, що не представляє матеріальної цінності; гроші у сумі 70 гривень; DVD-плеєр марки «Оріоп» вартістю 200 гривень; магнітофон «Grundig», що не представляє матеріальної цінності; електричний чайник марки «BOSH» вартістю 300 гривень; праска марки «Оріоп» вартістю 100 гривень; котушка до спінінгу вартістю 200 гривень; котушка до спінінгу, що не представляє матеріальної цінності; ключі від квартири, що не представляє матеріальної цінності; документи: Атестат НОМЕР_4, виданий на ім'я ОСОБА_6; Свідоцтво про народження НОМЕР_5, видане на ім'я ОСОБА_9; Свідоцтво НОМЕР_6, видане на ім'я ОСОБА_9; Медична довідка № 090238, видана на ім'я ОСОБА_9; характеристика, видана на ім'я ОСОБА_9; атестат НОМЕР_7, виданий на ім'я ОСОБА_6; Свідоцтво про неповну середня освіту НОМЕР_8, видане на ім'я ОСОБА_9; Доручення на право керування автомобілем № 311189, видане на ім'я ОСОБА_9.; Гарантійний талон НОМЕР_9; Фотокартки; Екзаменаційна картка № 3205, видана на ім'я ОСОБА_9.; гарантійний талон НОМЕР_10; Товарний чек на годинник «Casio»; Копія Вироку Шевченківського суду; Роздруківка на листах формату A4 «Коди аварій»; Копії кредитних договорів та квитанцій про виплату.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого, ОСОБА_7, склала викрадені речі в свою сумку та поліетиленовий пакет, після цього зникла з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. В результаті вчинення злочину ОСОБА_7, спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 4520 гривень 00 копійок.

Крім того, 26.12.2011 року приблизно о 11 годині 00 хвилин ОСОБА_7, перебуваючи біля будинку № 19-Г по вул. Прирічній в м. Києві, помітила лежачу на землі раніше незнайому їй ОСОБА_10, яка спала. В цей час у ОСОБА_5 виник намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_7, перебуваючи біля будинку №19-Г по вул. Прирічній в м. Києві, впевнившись в тому, що за нею ніхто не спостерігає, діючи повторно таємно викрала золоті сережки вартістю 100 гривень, гроші в сумі 6 гривень та мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E 10801» ІМЕІ НОМЕР_11, вартістю 120 гривень, в якому знаходилась sim-картка «Київстар» з номером телефону НОМЕР_12, яка не представляє матеріальної цінності.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 того ж дня продала викрадені сережки незнайомому чоловіку, а мобільний телефон залишила собі.

В результаті вчинення злочину ОСОБА_5 спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 226 гривень 00 копійок.

Крім того, 29.12.2011 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_7, перебуваючи на зупинці громадського транспорту станція метро «Мінська», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, помітила раніше незнайому їй ОСОБА_11, яка сиділа на лавочці. В цей час у ОСОБА_5 виник намір, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_5 підійшла до ОСОБА_11 та, схопивши з лавки її сумку вартістю 100 гривень, в якій знаходився конверт з грошами в сумі 300 гривень, книга «Мішень для сліпого» вартістю 30 гривень, косметичний набір вартістю 70 гривень, шкіряний гаманець вартістю 100 гривень та пластикові дисконтні картки, які матеріальної цінності не становлять, на загальну суму 600 гривень, побігла в сторону станції метро «Мінська» в м. Києві.

Продовжуючи свої дії, направлені на повторне відкрите викрадення чужого майна, з метою збагатитися за рахунок викраденого, ОСОБА_7, з викраденим майном, відбігла на декілька метрів від зупинку громадського транспорту станція метро «Мінська». Однак виконавши всі дії, які остання вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме, відбігши від вказаної зупинки з викраденим майном, ОСОБА_5 свій, вказаний вище намір, не довела до кінця, з причин які не залежали від її волі, оскільки за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14-А, була затримана працівниками міліції.

Громадянин ОСОБА_4, 20.01.2012 p., приблизно о 18 годині 15 хвилин, знаходячись в салоні маршрутного № 24, яке від'їжджало від зупинки громадського транспорту станція метро «Мінська», що за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, помітив поруч із собою раніше йому незнайому громадянку ОСОБА_12 В цей час у останнього виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до лівої зовнішньої кишені пальто останньої, витягнувши звідти мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy GT-S 5830» ІМЕІ НОМЕР_13 вартістю 1200 гривень, в якому знаходилась сім-карта «Київстар» з номером НОМЕР_14, вартість поновлення якої складає 21 гривню, що знаходився в силіконовому чохлі вартістю 60 гривень та належав ОСОБА_12 Після чого ОСОБА_4 вийшов на зупинці громадського транспорту, що по вул. Тимошенка, 22-В.

Продовжуючи свої злочинні дії, 22.01.2012 року приблизно о 08 годині 20 хвилин, ОСОБА_4, знаходячись в приміщені ломбарду ПТЗТ «Скарбниця», що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра 35, здав викрадений мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy GT-S 5830» ІМЕІ НОМЕР_13, за що отримав гроші в сумі 500 гривень, які витратив на власні потреби.

В результаті вчинення злочину ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_12 на загальну суму 1 281 гривень 00 копійок.

Крім того, 23.01.2012 p., приблизно о 21 годині 10 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в підземному пішохідному переході станції метро «Мінська», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка 14, біля торгової точки, де продавались квіти, помітив раніше незнайому ОСОБА_13 В цей час у нього виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_4 підійшов в притул до громадянки ОСОБА_13, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до сумки, яка знаходилась у останньої на плечі, витягнувши звідти мобільний телефон марки «НТС» модель «Rhyme S51 Ob» ІМЕІ НОМЕР_15 вартістю 1 000 гривень, в якому знаходилась sim-картка «Київстар», вартість поновлення якої складає 21 гривню, який належав ОСОБА_13

Продовжуючи свої зазначені вище дії, ОСОБА_4, 25.01.2012 року приблизно о 01 годині 15 хвилин, знаходячись в відділені ПТЗТ «Скарбниця» за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра 35, здав викрадений мобільний телефон марки «НТС» модель «Rhyme S51 Ob» ІМЕІ НОМЕР_15, за що отримав гроші в сумі 1 000 гривень, які витратив на власні потреби.

В результаті вчинення злочину ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_13 на загальну суму 1 021 гривень 00 копійок.

Крім того, 25.01.2012 p., приблизно о 08 годині 45 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в салоні тролейбуса №27 в районі зупинки громадського транспорту вул. І. Гонти, щорозташована за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги 2, помітив раніше незнайому ОСОБА_15, яка стояла перед ним. В цей час у ОСОБА_4 виник намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою збагатитись за рахунок викраденого.

Реалізуючи свій, вказаний вище намір, ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, просунув руку до сумки, яка знаходилась у останньої на плечі та витягнув звідти електронну книжку «Amazon kindle» вартістю 2000 гривень і намагався вийти з тролейбуса. В цей час ОСОБА_15 виявила відсутність її особистих речей, тим самим викрила злочинні дії ОСОБА_4 Продовжуючи свої зазначені вище дії, ОСОБА_4, незважаючи на те, що був викритий, продовжуючи дії, спрямовані на утримання викраденого майна, вийшов з тролейбуса та намагався вирватися. Однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, не довів до кінця, з причин які не залежали від його волі, оскільки в подальшому був затриманий працівниками міліції.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_16, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду від 18.05.2015 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначення йому покарання в зв'язку з неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, не навів мотивів та підстав для такого рішення, не врахував, що ОСОБА_3 був раніше судимий за аналогічний злочин, судимість за який не знята та не погашена, повторно вчинив новий умисний злочин середньої тяжкості, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, у зв'язку з чим виправлення ОСОБА_3 без реального позбавлення волі не можливе.

Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва і закрити справу відносно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Як на підстави скасування вироку апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту судового слідства.

Обґрунтовуючи своїх вимоги апелянт зазначає про те, що висновки суду ґрунтуються на неправдивих показаннях свідків та інших засуджених за даним вироком осіб, які мають із ним неприязні стосунки, а також апелянт вказує, що досудове і судове слідство не було проведено в повному обсязі, у зв'язку з тим, що не були витребувані відеозаписи камер відеоспостереження, не були допитані усі свідки, а їх показання були лише оголошені.

Щодо інших засуджених та самими засудженими цей же вирок не оскаржено, а тому в цій частині вирок суду першої інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти апеляції засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечували проти апеляції прокурора, провівши часткове судове слідство, судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла таких висновків.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку та визнаних судом першої інстанції доведеними, підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_1; показаннями засудженої ОСОБА_5, які вона давала в ході досудового розслідування і які були досліджені в судовому засіданні, щодо викрадення гаманця у потерпілої саме ОСОБА_3, показаннями засудженого ОСОБА_4, які він давав у ході досудового слідства і які були досліджені в судовому засіданні, про передачу йому ОСОБА_3 картки «ПриватБанку», якою він розраховувався в подальшому при купівлі продуктів харчування, та повідомлення йому ОСОБА_3 про викрадення гаманця в черзі на маршрутне таксі № 99; даними, що містяться в протоколі огляду CD-диску «Mira» білого кольору від 08.02.2012 із записом придбання продуктів харчування в ТРЦ «Дрім Таун» 03.01.2012 в період часу з 00 год. 02 хв. по 00 год. 10 хв. чоловіком зовні схожим на ОСОБА_4 та дівчиною зовні схожою на ОСОБА_5 і про чоловіка зовні схожого на ОСОБА_3, що знаходився біля входу в ТРЦ «Дрім Таун».

Цим доказам, дослідивши їх повно, всебічно і об'єктивно, суд першої інстанції дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 повторно, таємно вчинив крадіжку чужого майна, та правильно кваліфікував його дії за цими ознаками за ч.2 ст. 185 КК України.

Твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції обставини вчинення ним злочину були досліджені однобічно та неповно, колегія суддів уважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції були розглянуті клопотання засудженого про витребування додаткових доказів, зокрема, записів з камер відеоспостереження, але в їх задоволенні було відмовлено через сплив значного часу, а згідно до наданого ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції договору № 1 на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт по встановленню системи відеоспостережння, то така система була встановлена за адресою його мешкання після 18 травня 2015 року, тоді як злочин ОСОБА_3 був вчинений 02.01.2012.

Посилання засудженого ОСОБА_3 на те, що засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обмовили його щодо викрадення гаманця з грошима та карткою «ПриватБанку», були предметом перевірки та дослідження в суді першої інстанції і свого підтвердження не знайшли, бо як убачається з матеріалів кримінальної справи та протоколу судового засідання, суд першої інстанції серед інших доказів дослідив показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які кожен з них давав під час проведення очної ставки з ОСОБА_3 і в яких послідовно та конкретно повідомляли про дії ОСОБА_3, про обставини заволодіння ним гаманцем потерпілої ОСОБА_1 та про те, яким чином він розпорядився викраденим.

Суд першої інстанції, проаналізувавши дані в ході досудового слідства показання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та співставивши їх з іншими дослідженими доказами, дійшов обґрунтованого висновку, що ці показання є достовірними та правдивими, бо в них засуджені повідомили відомості, які могли бути відомі лише безпосереднім учасникам події.

Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 підтвердила показання, які вона давала в ході досудового та судового слідства про обставини виявлення нею викрадення гаманця, про групу із трьох осіб, серед яких вона впізнала ОСОБА_5, а той факт, що вона не запам'ятала в обличчя двох чоловіків із цієї групи, не спростовує показань ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що гаманцем потерпілої заволодів саме ОСОБА_3

З огляду на викладене, колегія суддів уважає безпідставними твердження ОСОБА_3 в апеляції про неповноту та однобічність судового слідства і про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому не убачає підстав для задоволення його апеляції, скасування вироку суду та закриття провадження щодо нього, як про це він просить у своїй апеляції.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який неодноразово вчиняв протиправні кримінально карані діяння, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав позитивну характеристику за місцем роботи, те, що ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі цих даних суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 відмінного від мінімального виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 185 КК України, а саме: покарання у виді позбавлення волі, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Взявши до уваги тривале утримання ОСОБА_3 під вартою в зв'язку з даною справою, суд визнав, що на час винесення вироку відбування покарання можливе без ізоляції від суспільства та відповідно до положень ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції суперечать положенням ст. 75 КК України, а, крім того, належно не вмотивовані.

За таких обставин, колегія суддів уважає обґрунтованими твердження прокурора в апеляції про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, а тому приходить до висновку про скасування вироку суду в частині звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та постановлення нового вироку.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд апеляційної інстанції враховує, що вчинений ним злочин відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, цей злочин вчинений ОСОБА_3 через незначний проміжок часу - чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі умовно-достроково з невідбутим строком покарання у 2 місяці 30 днів, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції уважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України строком, який визначений судом першої інстанції.

Враховуючи, що до ОСОБА_3 в межах даної справи було застосоване попереднє ув'язнення, строк попереднього ув'язнення має бути зарахований в строк призначеного покарання з урахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015.

Відповідно до положень ч.12 ст. 154 КПК 1960 року застава, внесена застоводавцем ОСОБА_17 в сумі 24 360 грн. підлягає поверненню заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -

З А С У Д И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України, за якою він визнаний винним, покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 строк попереднього ув'язнення з 01.02.2012 до 21.11.2015 зарахувати в строк призначеного ОСОБА_3 покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання в зв'язку з його відбуттям.

В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року залишити без зміни.

Заставу в сумі 24 360 грн., внесену за реквізитами: отримувач Оболонський районний суд м. Києва; код отримувача - 02896785; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019, платником ОСОБА_17 за реквізитами: код платника: НОМЕР_1; банк платника - Київське відділення № 40 «Дельта Банк», повернути застоводавцю ОСОБА_17.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його оголошення.

С У Д Д І:

_______ ______ _____

БоголюбськаЛ.Б. Осіпова Л.О. Трясун Ю.Р.

Справа № 11/796/40/2016 Категорія КК: ч. 2 ст. 185

Головуючий у першій інстанції Римар Є.П.

Доповідач Боголюбська Л.Б.