Постанова № 57839293, 19.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2969/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та на додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної службі в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної службі в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2015 року №0000492202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 825570,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 550380,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 275190,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000492202 від 13.05.2015 року є протиправним, оскільки прийнято на підставі необґрунтованих та помилкових висновків акту перевірки позивача за №379/15-03-22-02/03-02/32790229 від 15.04.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в повному розмірі.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановами, Товариство подало апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанови суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в період з 08.04.2015 року по 10.04.2015 року на підставі наказу №65 від 07.04.2015 року та направлення на перевірку від 07.04.2015 року №037/01-045 згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Констракшин Лайн» (код за ЄДРПОУ 39161193) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

За результатами перевірки ДПІ складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 32790229) з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Констракшин Лайн» (код за ЄДРПОУ 39161193) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року», що зареєстрований за №379/15-03-22-02/03-02/32790229 від 15.04.2015 року (надалі - акт перевірки) (т.1 а.с.11-32).

На підставі вищезазначеного акту перевірки у зв'язку із встановленими з боку позивача порушеннями п.п.198.6, 198.3, 198.1 ст.198 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492202 від 13.05.2015 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 550380,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 275190,00 грн. (т.1 а.с.9).

В акті перевірки ДПІ вказує на завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 533844,35 грн. по операціям з придбання будівельних послуг у ТОВ «Констракшин Лайн», обґрунтовуючи такий висновок наступним:

- виконання ТОВ «Констракшин Лайн» будівельних робіт в силу наявних у нього трудових ресурсів було неможливим, а наявні документи не свідчать про залучення цим контрагентом субпідрядних організацій;

- позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення в адрес ТОВ «Констракшин Лайн» матеріалів для виконання робіт на об'єктах;

- позивачем не надано до перевірки документів складського обліку, акти списання ТМЦ, Регістри бухгалтерського обліку по рахунку 28 «Товари на складі», довіреності на отримання уповноваженими представниками ТОВ «Констракшин Лайн» будівельних матеріалів, виробів та конструкцій;

- позивачем не надано до перевірки передбачену договорами підряду затверджену проектно-кошторисну документацію щодо будівництва об'єктів, на яких ТОВ «Констракшин Лайн» виконувало будівельні роботи.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з ТОВ «Констракшин Лайн» в акті перевірки не наведено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої не дав оцінку усім доводам акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Констракшин Лайн», але погодився з твердженнями ДПІ про неможливість виконання цим контрагентом власними силами будівельних робіт для позивача в силу наявних у нього трудових ресурсів, а також додатково зазначив, що відповідно до укладених позивачем договорів підряду із замовниками всі будівельно-монтажні роботи на об'єктах будівництва мали бути виконані позивачем на власний ризик, власними силами, засобами та механізмами, а не шляхом залучення субпідрядних організацій, що свідчить про відсутність реального характеру виконання сторонами умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Констракшин Лайн».

Також суд першої інстанції вказав на те, що надані позивачем під час судового розгляду документи не надавались під час проведення перевірки, а деякі з них, зокрема, копії видаткових накладних, які не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, якою отримано дані документи від ТОВ «Камбіо-Стройсервіс».

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В розділі 3 акту перевірки ДПІ наводить перелік наданих позивачем первинних документів по операціям із ТОВ «Констракшин Лайн», копії яких долучені позивачем і до матеріалів даної справи.

З наданих позивачем документів вбачається наступне.

Позивач згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України здійснює діяльність, пов'язану із будівництвом доріг і автострад, оптова торгівля серевиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; підготовчі роботи на будівельному майданчику; інші роботи із завершення будівництва; діяльність у сфері архітектури; надання в оренду будівельних машин і устаткування (т.1 а.с.33-34).

Між ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» в особі директора Нахапетова О.Г. з однієї сторони та ТОВ «Констракшин Лайн» (надалі «Підрядник») в особі директора Цегельного П.О. були укладені наступні договори підряду:

- №24/09-1 від 24.09.2014 року на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по ремонту відкритого складського майданчика (інвентарний №020011) на орендованій території Сахарного заводу за адресою: м.Одеса. вул.Чорноморського козацтва. 66 (т.1 а.с.53-56);

- №25/09-1 від 25.09.2014 року на виконання робіт по улаштуванню дорожнього покриття із фігурних елементів мощення на об'єкті Замовника згідно затвердженій проектно-кошторисній документації - на території промислового майданчика ТОВ «Ерістовський ГОК» у м.Комсомольськ Полтавської області (т.1 а.с.84-87);

- №26/09-1 від 26.09.2014 року на виконання будівельно-монтажних робіт по улаштуванню твердого покриття на території гаражу та накопичувального майданчика автозерновозів №1 ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» за адресою: м.Миколаїв. вул.Айвазовського, 23. (т.1 а.с.94-97);

- №29/09-1 від 29.09.2014 року на виконання будівельно-монтажних робіт по улаштуванню дорожнього покриття на території ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 12 (т.1 а.с.114-117);

- №30/09-1 від 30.09.2014 року на виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування дорожнього покриття із фігурних елементів мощення на об'єкті Замовника за адресою: Одеська область, Біляєвський район, Нерубайська сільська рада (т.1 а.с.127-130).

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивач як для перевірки, так і до матеріалів даної справи долучив наступні документи:

- до договору підряду №24/09-1 від 24.09.2014 року: додаток до договору №1 «Договірна ціна» з визначенням вартості робіт за цим договором, акт приймання - передачі матеріалів за жовтень 2014 року, за яким позивач передав Підряднику будівельні матеріали, вироби тощо для виконання робіт за договором; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року (форма КБ-2в, довідку вартості виконаних робіт і витрат за жовтень 2014 року (форма КБ-За) (т.1 а.с.68-73), «Підсумкову відомість ресурсів» за жовтень 2014 року (т.1 а.с.74-81), податкову накладну від 31.10.2014 року №3018 та рахунок на оплату №3018 від 31.10.2014 року;

- до договору підряду №25/09-1 від 25.09.2014 року: додаток до договору №1 «Договірна ціна» (т.1 а.с.88), акт приймання - передачі матеріалів за жовтень 2014 року (т.1 а.с.90), довідку про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), акт здачі - приймання робіт (т.1 а.с.89, 91), податкову накладну №2905 від 30.10.2014 року та рахунок на оплату №2905 від 30.10.2014 року (т.1 а.с.92-93).

- до договору підряду №26/09-1 від 26.09.2014 року: додаток №1 до договору підряду «Договірна ціна» (т.1 а.с.98), акт приймання - передачі матеріалів за жовтень 2014 року (а.с.110-111), акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року (форма КБ-2в), довідку вартості виконаних робіт і витрат за жовтень 2014 року (форма КБ-За), (т.1 а.с.104-109), «Підсумкову відомість ресурсів» за жовтень 2014 року (т.1 а.с.101), податкову накладну №3017 від 31.10.2014 року та рахунок на оплату №3017 від 31.10.2014 року (а.с.112-113);

- до договору підряду №29/09-1 від 29.09.2014 року: додаток №1 до договору підряду «Договірна ціна» (т.1 а.с.118), акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року (форма КБ-2в) та довідку вартості виконаних робіт і витрат за жовтень 2014 року (форма КБ-За) (т.1 а.с.121-122), «Підсумкову відомість ресурсів» за жовтень 2014 року (т.1 а.с.120), податкову накладну №2605 від 27.10.2014 року та рахунок на оплату (т.1 а.с.125-126);

- до договору підряду №30/09-1 від 30.09.2014 року: додаток №1 до договору підряду «Договірна ціна» (т.1 а.с.131), акт приймання - передачі матеріалів за жовтень 2014 року (т.1 а.с.143), акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року (форма КБ-2в) та довідку вартості виконаних робіт і витрат за жовтень 2014 року (форма КБ-За), (т.1 а.с.137-141), «Підсумкову відомість ресурсів» за жовтень 2014 року (т.1 а.с.135-136), податкову накладну №2904 від 30.10.2014 року та рахунок на оплату (т.1 а.с.144-145).

На підтвердження факту здійснення розрахунків за вказаними договорами підряду позивачем надано оборотно-сальдові відомості за жовтень 2014 року (т.1 а.с.147-155) та виписки по рахункам (т.2 а.с.358-360).

Надані позивачем документи на виконання умов вищевказаних договорів із ТОВ «Констракшин Лайн» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Додатково на стадії апеляційного перегляду позивач долучив до матеріалів справи наступні документи: копію ліцензії серії АЕ №526131, яка видана державною архітектурною інспекцією України ТОВ «Констракшин Лайн» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури з терміном дії з 01.08.2014 року по 01.08.2017 року, план-схему до Договору підряду №24/09-1 від 24.09.2014 року, схему будівництва основи під автомобільну дорогу до Договору підряду №25/09-1 від 25.09.2014 року, план-схему до Договору підряду №26/09-1 від 26.09.2014 року, схему до Договору підряду №29/09-1 від 29.09.2014 року, схему до Договору підряду №30/09-1 від 29.09.2014 року.

Доказів того факту, що ці додатково надані позивачем документи витребовувались у позивача податковим органом під час проведення перевірки, і позивач відмовився від їх надання, в матеріалах справи відсутні, і ДПІ на наявність таких обставин не посилається.

Аналіз додатково наданих позивачем суду апеляційної інстанції свідчить про те, що, по-перше - на час проведення позивачем операцій із ТОВ «Констракшин Лайн» це підприємство мало право на виконання тих робіт, які були предметом укладених договорів із позивачем, і виконання яких потребує наявності відповідної ліцензії, а по-друге - надані позивачем схеми будівництва до вищевказаних договорів підряду у сукупності з іншими наданими позивачем документами щодо вартості будівельних робіт за договорами , у тому числі тими, які перелічені на стор. 4 акту перевірки, складають ту проектну-кошторисну документацію, на відсутність якої є посилання в акті перевірки.

Сам факт того, що ТОВ «Констракшин Лайн» на момент проведення операцій із позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Акт перевірки не містить зауважень щодо оформлення конкретних первинних документів, які надані позивачем. Разом з тим, надаючи в акті перевірки загальну оцінку наданим позивачем під час перевірки документам, податковий орган вказує на те, що наявність належним чином оформлених первинних документів ще не є безумовним підтвердженням того, що господарська операція дійсно мала місце, а надані позивачем документі, на думку ДПІ, реальність операцій позивача з ТОВ «Констракшин Лайн» не підтверджують.

З такою загальною оцінкою наданих позивачем первинних документів погодився і суд першої інстанції, зазначивши, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаних правочинів, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем відповідних первинних документів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання робіт у ТОВ «Констракшин Лайн» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

ДПІ взагалі не вказує на те, що господарська діяльність ТОВ «Констракшин Лайн» носить ознаки фіктивності.

Навпаки, ДПІ на стор.16 акту перевірки вказує на відсутність відхилень у задекларованих позивачем та ТОВ «Констракшин Лайн» сум ПДВ за результатами проведених між ними операцій за даними системи «Податковий блок» підсистеми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Висновок акту перевірки про неможливість проведення позивачем операцій із ТОВ «Констракшин Лайн» ґрунтується виключно на аналізі даних фінансової звітності цього контрагента в частині найманих ним працівників, та наявності власних основних засобів виробництва, яких, як вважає ДПІ, недостатньо для виконання всього комплексу робіт для позивача, а також з посиланням на відсутність даних щодо залучення ТОВ «Констракшин Лайн» інших субпідрядників для виконання будівельно-монтажних робіт для позивача.

Колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки доводи про неможливість виконання ТОВ «Констракшин Лайн» будівельних робіт для позивача та завищення позивачем податкового кредиту по операціям із цим контрагентом ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, які не підтверджуються належними доказами.

Посилання ДПІ на відсутність даних про залучення ТОВ «Констракшин Лайн» субпідрядників для виконання договорів підряду, а також посилання суду першої інстанції на положення договорів позивача із замовниками будівельно-монтажних робіт, які не містять положень про залучення субпідрядних організацій, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше - право підрядника на залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників)передбачено ст..838 ЦК України, а укладені договори підряду не містять заборон на залучення субпідрядників; по-друге - дії, які вчиняються підрядниками для виконання робіт за договорами підряду, у тому числі і по залученню для цих цілей сторонніх осіб, не можуть обмежувати права замовника, як платника ПДВ, на формування податкового кредиту внаслідок придбання товарів, робіт чи послуг.

Колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Колегія суддів також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по таким операціям, висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

В акті перевірки податковий орган, обґрунтовуючи свою позицію про обов'язковість підтвердження податкового кредиту по операціям із ТОВ «Констракшин Лайн» товарно-транспортними накладними, посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363).

Відповідно до преамбули Правил №363 ними визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до визначених у п.1 Правил №363 термінів вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.4 -11.6 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведених положень Порядку №363 слідує, що її приписи є обов'язковими для учасників транспортного процесу, до яких позивач не може бути віднесений, оскільки позивач не є замовником - вантажоодержувачем в розумінні цього Порядку.

Таким чином, наявність у позивача товарно-транспортної накладної на перевезення будівельних матеріалів для забезпечення виконання ТОВ «Констракшин Лайн» робіт за договорами підряду не є обов'язковою умовою для підтвердження витрат та податкового кредиту по операціям із придбанням будівельних послуг у цього контрагента, а тому відсутність таких накладних не може бути безумовною підставою, яка позбавляє позивача права на податковий кредит в зв'язку із придбанням таких послуг.

Крім того, Правила №363 затверджені Міністерством транспорту України, а тому вони не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, позивач долучив до матеріалів справи документи: договори поставки, видаткові та товарно-транспортні накладні в копіях (т.2 а.с.58-341), пояснивши, що матеріали, які передавались ТОВ «Констракшин Лайн» для виконання договорів підряду, придбавались позивачем у ТОВ «Сіббудінвест», ТОВ «Віакон Україна», ТОВ «Камбіо», ТОВ «Граніттрансстрой», ТОВ «Імпекс-груп», ТОВ «Торгімппромгруп» та інші, які зазначені у ТТН як вантажовідправники, та перевозились в адрес позивача безпосередньо на місце виконання робіт як транспортними компаніями, яких наймали продавці будівельних матеріалів, так і транспортними компаніями, яких винаймав позивач, зокрема ТОВ «СІ-Н-АЙ» за Договором №14-1-/13 (т.2 а.с.101).

Посилання суду першої інстанції на те, що зазначені документи не надавались під час проведення перевірки колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже зазначено вище, відсутні докази факту витребовування у позивача цих документів під час проведення перевірки та факту відмови позивача від їх надання.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавались позивачем при проведенні перевірки, є належним підтвердженням дотримання позивачем приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту по операціям із ТОВ «Констракшин Лайн».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки та суду першої інстанції про не підтвердження первинними документами операцій позивача із ТОВ «Констракшин Лайн» та про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Констракшин Лайн» є безпідставними.

Оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Констракшин Лайн» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 року №0000492202 підлягає скасуванню.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.09.2015 року, а також додаткова постанова від 12.10.2015 року підлягають скасуванню із винесенням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви (т.1 а.с.4) та апеляційної скарги (т.3 а.с.59) дорівнює 1028,62 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної службі в Одеській області - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної службі в Одеській області від 13 травня 2015 року №0000492202.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо-Стройсервіс» (код ЄДРПОУ 00222321) понесені судові витрати в сумі 1028 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 62 копійки з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної службі в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2016 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський