Ухвала суду № 57839013, 17.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р.Справа № 643/2099/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Лісовицької О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу в м.Харкові за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 25.03.2016р. по справі №643/2099/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної пенсії державного службовця,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова щодо відмови поновлення нарахування пенсії, згідно з довідкою про зарплату від 14.03.2008р. №9-53/100 Головного фінансового управління ОДА;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова поновити нарахування пенсії як державному службовцю (із збереженням 80% нарахування пенсії на момент виходу мене на пенсію в 2006 році та індексацією заробітної плати на підставі довідки про зарплату від 14.03.2008р. №9-53/100 Головного фінансового управління ОДА) з 01.01.2016 року та провести відповідні виплати за цей період з урахуванням виплачених сум до часу прийняття рішення суду за цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі № 643/10124/15-а позивачу проведено перерахунок пенсії (із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2006 році) з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати на підставі Довідки про складові заробітної плати № 05-01-40/101 від 27.04.2015 року виданої Департаментом фінансів Харківської обласної адміністрації, починаючи з 01.05.2015 року. Розмір пенсії після перерахунку склав 2541,08 грн. (2172,87 грн. - основний розмір пенсії, 368 грн. - індексація). До проведення зазначеного перерахунку розмір пенсії позивача обчисленої із заробітної плати згідно довідки про зарплату від 14.03.2008р. №9-53/100 Головного фінансового управління ОДА, складав 3153,25 грн. (2785,04 грн. - основним розмір пенсії, 368,21 грн. - індексація). Не погоджуючись із зменшенням розміру пенсії, позивач звернувся до Управління з заявою про відмову від вищезазначеної постанови апеляційного суду щодо перерахування його пенсії. Листом від 29.12.2015 року № 1297/Д-З Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовило у задоволенні заяви. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість дій відповідача щодо проведення позивачу перерахунку пенсії, за наслідком якого її розмір було зменшено.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Розмір пенсії позивача був обчислений із заробітної плати згідно довідки про зарплату від 14.03.2008р. №9-53/100 Головного фінансового управління ОДА та складав 3153,25 грн. (2785,04 грн. - основним розмір пенсії, 368,21 грн. - індексація).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі №643/10124/15-а частково задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 25.08.15р. по справі №643/10124/15-а скасовано та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 призначеної як державному службовцю (із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2006 р.), з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати на підставі довідки про складові заробітної плати № 05-01-40/101 від 27.04.15 р., виданої Департаментом фінансів Харківської обласної адміністрації, починаючи з 01.05.15 р., та провести відповідні виплати за цей період з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги за період з 12.06.06 р. по 18.12.14 р. залишено без розгляду. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова проведено позивачу перерахунок пенсії.

Розмір пенсії після перерахунку склав 2541,08 грн. (2172,87 грн. - основний розмір пенсії, 368 грн. - індексація).

Не погоджуючись із зменшенням розміру пенсії, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова із заявою про відмову від вищезазначеної постанови апеляційного суду щодо перерахування його пенсії.

Листом від 29.12.2015 року № 1297/Д-З Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовило у задоволенні заяви.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу в поновленні розміру пенсії, що діяв до проведення перерахунку на підставі рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі -Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади:"Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства,який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, Управлінням Пенсійного фонду України в Московського району м.Харкова на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року по справі №643/10124/15-а проведено перерахунок пенсії позивача із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2006 році) з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати на підставі довідки про складові заробітної плати № 05-01-40/101 від 27.04.2015 року, виданої Департаментом фінансів Харківської ОДА, починаючи з 01.05.2015 року.

Згідно наданих під час апеляційного розгляду справи письмових пояснень, Управління Пенсійного фонду України в Московського району м.Харкова повідомило, що загальну суму надбавок, премій та інших виплат за період з 01 червня 2004 року до 31 травня 2006 року, вказану у довідці від 27.04.2015 року, поділено на 24 (кількість місяців, що увійшли до довідки): (5735.96 + 9128,23 + 6229,27) / 24 = 878,89 грн (надбавка за високі досягнення у праці, премія, матеріальна допомога, індексація). Крім того вказано, що оскільки у довідці від 27.04.2015 року не вказані оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років, ці виплати взяті з попередньої довідки № 9-53/100 від 14.03.2008 року. Таким чином, заробітна плата для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду склала: 1451.00 - оклад, 80,00 - надбавка за ранг, 306,20 - надбавка за вислугу років, 878.89 - надбавка за високі досягнення у праці, премія, матеріальна допомога, індексація; що загалом складає 2716,09 грн. згідно довідки від 27.04.2015 року. До проведення перерахунку за рішенням суду заробіток для обчислення пенсії був визначений на підставі довідки № 9-53/100 від 14.03.2008 року та складав 3481,30 грн- (в т.ч.: 1451,00 - оклад, 80,00 - надбавка за ранг, 306,20 - надбавка за вислугу років, 918,60 - надбавка за високі досягнення у праці, 725,50 - премія).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що маючи встановлений законодавством обов'язок виконати рішення суду, яке набрало законної сили, Управління Пенсійного фонду України в Московського району м.Харкова, при перерахунку пенсії позивачу діяло правомірно.

Також, колегія суддів вказує, що порядок укладання між сторонами виконавчого провадження мирової угоди або звернення стягувача із заявою про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення, визначений ст. 262 КАС України.

Так, відповідно вказаної статті Кодексу встановлено, що мирова угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі. Мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду. За результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами у справі, між стягувачем і боржником або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в Московського району м.Харкова правомірно було відмовлено у задоволенні заяви позивача про відмову від постанови апеляційного суду щодо перерахування його пенсії та роз'яснено порядок відмови від примусового виконання, встановлений ст. 262 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Московського районного суду м.Харкова від 25.03.2016р. по справі №643/2099/16-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 25.03.2016р. по справі №643/2099/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної пенсії державного службовця залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2016 р.