Постанова № 57839010, 17.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 876/1918/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Кулик Т.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

третя особа - Черевика Є.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного фонду у Галицькому районі міста Львова про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в якому просить: скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжова Максима Валерійовича від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. № 65656/11; зобов'язати ДВС України здійснити дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини 20.06.13р. № 65656/11 в частині обов'язкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. у справі "Цибулько та інші проти України", де ОСОБА_1 була одним із заявників, Україну, як державу - відповідача зобов'язано: протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. 31.03.15р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з того, рішення Європейського Суду України з прав людини виконано лише частково, а тому виконавче провадження не може бути закінченим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії апелянту відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 08.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р..

22.04.14 р. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова у справі №464/3499/14-а задоволено заяву Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції про роз'яснення судового рішення № 2111/10 стосовно кінцевої дати перерахунку та зазначено, що рішенням не обмежується кінцева дата перерахунку, оскільки внесення змін у відповідні статті ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слугуватиме підставою для зміни нарахувань.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.13р № 65656/11 заяву апелянта було задоволено. Зокрема, вказаним судовим рішенням було передбачено, що: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат,і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) із збігом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

16.07.13 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжовим Максимом Валерійовичем відкрито виконавче провадження ВП 38903945 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. №65656/11.

28.07.14 р. державним виконавцем направлено до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова вимогу №742/11-в про необхідність виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 у триденний строк з моменту отримання вказаної вимоги.

У відповідь на вимогу державного виконавця управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова листом від 13.08.14р. 8306/06-21 повідомило, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10 у справі №2-2111/2010 виконана управлінням в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Водночас, при цьому боржник вказав, що з 01.11.11р. виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться відповідно до змін у законодавстві, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.11р. №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету".

В ході здійснення виконавчих дій по виконанню вказаного рішення Європейського суду, грошові кошти перераховані Міністерством юстиції України стягувачу платіжним дорученням від 05.09.13р. № 3099. у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням від 29.09.14р. № 6554 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн.

Крім того, з листа управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова та матеріалів виконавчого провадження встановлено, що на виконання вищезазначених судових рішень, управлінням здійснено відповідний перерахунок пенсії та виплачено апелянту у серпні 2011 року - 132 078,33 грн. (за період з 08.07.07р. до 31.12.07р. та з 25.05.08р. до 31.07.11р.); у серпні 2011 року - 4091,40 грн. (за серпень 2011 року); у вересні 2011 року - 4 091,40 грн. (за вересень 2011 року); у жовтні 2011 року - 4 218,40 грн. (за жовтень 2011 року).

ОСОБА_1 ці обставини не заперечує та зазначає, що станом на 11.04.2016 р. рішення національного суду виконано лише частково. Розпорядженням УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 11.02.2016р. № 464\6265\15-а здійснило лише перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 р. до 31.12.2014 р., згідно рішення суду з урахуванням ухвали Сихівського суду м.Львова від 22.04.2014 року про роз'яснення судового рішення та відповідно до ст.ст. 50. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2010 року передбачає виплату відповідного розміру пенсії, а тому висновок про повне виконання рішення національного суду щодо ОСОБА_1 та рішення Європейського суду з прав людини у даній справі є передчасним.

31.03.15р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП38903945 з підстав фактичного виконання рішення Європейського суду з прав людини № 65656/11.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.10р. у справі №2-2111/2010 та апелянтом не заперечується виплата їй суми компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, а відтак зазначене свідчить про правомірність постанови від 31.03.15 р. про закінчення виконавчого провадження ВП38903945, однак колегія суддів не погодилась з таким виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV (надалі - Закон України №606-XIV), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень - неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України №606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV (далі - Закон України №3477-IV).

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV, порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України №606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України № 3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачу повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до вимог ч. 1-8 ст. 8 Закону № 3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч. 5 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України N 606-XIV.

Згідно з вимогами ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Виконання рішень Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 8 Закону № 3477-IV Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Вказані норми кореспондуються з ст. 49 Закону України N 606-XIV. Зокрема, положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ст. 17 Закону України № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з вимогами ст. 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Прои цьому слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не були змінені.

Визначення розмірів соціальних виплат та допомоги Конституція України не відносить до повноважень Кабінету Міністрів України і вони не випливають з його функції щодо реалізації політики у сфері соціального захисту. Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади повинен реалізовувати (виконувати) те, що визначено законодавчою владою в Конституції і законах України, а не змінювати їх. Стосовно саме такого статусу Кабінету Міністрів України у правовому регулюванні суспільних відносин соціального захисту, Конституційний Суд України висловив свою однозначну правову позицію у Рішенні від 08.09.2009 року № 19-рп/2009, де чітко зазначив, що Постановами Кабінету міністрів України не припиняється дія законів чи рішень суду.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Згідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відтак, визнання Європейським судом заяви Великоди неприйнятною як повністю необґрунтованою, не може бути приводом до невиконання рішення національного суду щодо ОСОБА_1 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Цибулько та інші проти України» від 20 червня 2013 року, де ОСОБА_1 була одним із заявників.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження»). Натомість при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження 31.03.2015 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби обмежився лише відповіддю управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 13.08.2014 р. №8306/06-21 про те, що рішення національного суду виконане.

Однак, на даний момент рішення Європейського Суду України з прав людини виконано лише частково. А саме, платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3099 від 05.09.2013 перерахована стягувану сума у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро). Натомість, до сьогодні не виконано рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно наданих апелянтом документів про нарахування пенсії ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова після 01.11.2011р. продовжувало здійснювати апелянту нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, що не відповідає рішенню суду. Жодних змін, які б скасовували вказані виплати чи змінювали особу зобов'язану проводити нарахування та виплату пенсії апелянту, джерела виплати у чинному законодавстві не було.

За нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2010р. управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова з 01.11.2011 р. по 04.11.2013р. державним виконавцем 05.11.2013 р., що здійснював виконавче провадження по виконанню рішення національного суду, було винесено постанову про накладення штрафу.

Враховуючи те, що УПФУ у Галицькому районі м. Львова досі не виконало рішення суду щодо ОСОБА_1 у Сихівському відділі ДВС Львівського міського управління юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження щодо виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2010 р..

Враховуючи вищенаведені обставини та матеріали справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що рішення Європейського Суду з прав людини по даній справі не може визнаватися виконаним, а постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, як протиправна.

Таким чином, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі №813/6090/15 - скасувати та винести нову, якою позов задоволити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова Максима Валерійовича від 31.03.15р. про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.13р. № 65656/11;

Зобов'язати Державну виконавчу службу України здійснити дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини 20.06.13р. № 65656/11 в частині обов'язкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2016 року