Ухвала суду № 57838844, 17.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3612/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

cекретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представників позивача: Коропа О.В., Шинкаренка І.В.,

представника відповідача - Вершиніна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» звернулось у суд із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №4/1/22-06 та №5/1/22-06.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність спірних рішень контролюючого органу, якими позивачу нараховано зобов'язання з ввізного мита та податку на додану вартість, оскільки встановив, що сертифікати про походження товарів, які надавались позивачем до митного оформлення товару, є автентичними, а ввезений товар відповідає критеріям походження, встановленим Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, яка ратифікована в Україні, що надає декларанту пільги зі сплати ввізного мита.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» (далі - Товариство) є суб'єктом господарювання й, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, займається, зокрема, неспеціалізованою оптовою торгівлею продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

02 жовтня 2012 року, відповідно до митних декларацій №100190000/2012/469877 та №100190000/2012/469878, Товариством імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food».

У квітні 2015 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством вимог законодавства України х питань державної митної справи при ввезенні товарів, митне оформлення яких здійснене, зокрема, згідно вищевказаних митних декларацій, за підсумками якої складено акт від 16 квітня 2015 року №0004/5/10-36-22-06/20072763 та виявлено порушення статті 278, частини першої статті 279, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пунктів 2.4 та 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання позивача зі сплати ввізного митна на суму 760 868,22 грн та зі сплати податку на додану вартість - на суму 152 173,64 грн.

Такий висновок контролюючого суб'єкта ґрунтується на тому, що до товару «сири плавлені «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food», «Processed Emmental Cheese Food», що ввезений за вищевказаними митними деклараціями, не може бути застосовано звільнення від оподаткування й сплати ввізного мита.

На підставі зазначеної перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України прийнятих 12 травня 2015 року за її наслідками податкових повідомлень-рішень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №5/1/22-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 261 491,67 грн, з них 174 327,78 грн - за основним платежем, 87 163,89 грн - за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №4/1/22-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із ввезення на територію України товарів» на загальну суму 52 298,34 грн, з них 34 865,56 грн - за основним платежем, 17 432,78 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року (далі - Угода від 15.04.1994) встановлено, що договірні Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін.

Відповідно до пункту 4 статті 3 цієї Угоди країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно пункту 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 року (далі Угода - від 24.06.1993), договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Відповідно до пункту 2 статті 1 цієї Угоди для її цілей та на період її дії під товарами, що походять з території Договірної Сторони, вказані товари: а) повністю вироблені на території Договірних Сторін та/або; б) піддані переробці на території Договірних Сторін з використанням сировини, матеріалів і комплектуючих виробів з третіх країн, що змінили в зв'язку з цим приналежність по класифікації Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), заснованій на Гармонізованій Системі описування та кодування товарів і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного співробітництва, виходячи з чотирьох перших знаків та/або; в) вироблені з використанням зазначених в п. «б» сировини, матеріалів та комплектуючих виробів за умови, що їх сукупна вартість не перевищує фіксованої долі експортної ціни товарів, що реалізуються.

Детальні правила походження товарів будуть оформлені Договірними Сторонами окремим документом, який буде невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно з частиною першою статті 2 Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року (далі - Договір від 18.10.2011) Сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - Правила від 20.11.2009).

Згідно пункту 5.1 цих Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Відповідно до положень пункту 7.4 цих Правил «Критерій походження» товару зазначається у графі 9 сертифікату форми СТ-1, а країна, у якій товар був цілком виготовлений або підданий достатній обробці (переробці) - у графі 13.

Пунктом 6.1 цих Правил встановлено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Згідно положень пункту 2.3 цих Правил за відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Основною умовою виконання критерію достатньої обробки/переробки для товарів товарної позиції 0406, відповідно до пункту 2.4 Правил, є зміна товарної позиції за TН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки).

Пунктом 2.6 Правил передбачено, що під час визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) допускається використання матеріалів іноземного походження, що мають товарну позицію (на рівні перших чотирьох знаків), однакову з кінцевим товаром, за умови, що їхня вартість не перевищує 5 % ціни кінцевого товару на умовах франко-завод і такі матеріали є необхідним компонентом під час виробництва кінцевого товару (за винятком тих товарів, для яких у Переліку зазначено інші умови) при обов'язковому підтвердженні виконання цих умов у висновку про походження товару або акті експертизи, виданому вповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди.

Згідно пункту 6.7 Правил, у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо:

- протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару;

- у митних органів країни ввезення є підтверджені відомості від компетентних органів країни вивезення про те, що сертифікат не видавався (фальсифікований) або виданий на підставі недійсних документів та (або) недостовірних відомостей;

- за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами (пункт 9.3 цих Правил).

Колегія суддів зазначає, що перелік документів, що підтверджують країну походження товару визначено статтею 43 Митного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої цієї норми документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару, і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

З урахуванням вимог пункту 6.1 Правил від 20.11.2009 та наведених норм Митного кодексу України надання сертифікату походження товару є достатнім доказом, що підтверджує виконання критерію достатньої обробки/переробки. Необхідність подання інших документів чинним законодавством України не передбачена.

Як установлено судом, 02 жовтня 2012 року Товариством відповідно до митних декларацій №100190000/2012/469877 та №100190000/2012/469878 імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food».

Зазначений товар імпортовано із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита відповідно до вищенаведених положень міжнародних угод.

Під час митного оформлення вказаного товару для підтвердження країни походження Товариством надано сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 27 вересня 2012 року №RUUA2001008239 (2763786) та від 27 вересня 2012 року № RUUA2001008240 (2763787), видані Торгово-промисловою палатою Російської Федерації, у графі 9 яких зазначено критерій походження «Д0406», що свідчить про те, що товар було піддано достатній переробці на території Російської Федерації з використанням матеріалів третіх країн.

Таким чином, оскільки до митного оформлення позивачем подано сертифікати про походження товару форми СТ-1, які оформлені відповідно до Правил від 20.11.2009, та містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні, а у графі 13 сертифікатів зазначена країна походження товару - «Російська Федерація», що також відповідає митним деклараціям, приєднаним до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки відповідача, на яких ґрунтуються спірні податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та необґрунтованими.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листами від 08.10.2012 №14/2-11/23744, від 24.01.2013 №14/4-11/958, від 13.02.2013 надіслала запити до Торгово-промислової палати Російської Федерації щодо перевірки вищезазначених сертифікатів про походження на автентичність.

Торгово-промислова палата Російської Федерації листами від 15.01.2013 №10/0016 та від 19.07.2013 №10/0578 надала відповіді на вказані запити митниці, якими підтвердила автентичність сертифікатів форми СТ-1, використаних під час митного оформлення, та надала пакет документів, на підставі яких видавалися сертифікати СТ-1.

Так, Торгово-промисловою палатою Російської Федерації було надано документи під назвами «Калькуляція» та «Опис продукції», які були використані Головним управлінням ДФС України під час перевірки, за наслідками якої встановлено спірні у цій справі порушення, та на основі яких установлено, що у виробництві ввезених позивачем сирів плавлених «Hochland» «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» використовувались матеріали іноземного походження, вартість яких перевищу 5% ціни кінцевого товару, що не відповідає допустимим згідно пункту 6.7 Правил від 20.11.2009 вимогам достатньої обробки (переробки).

Водночас, як убачається із матеріалів справи, в ході адміністративного оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, ним було надано Державній фіскальній службі України лист виробника ввезеного товару - ТОВ «Хохланд Руссланд» від 13.05.2015 №И-1-15-0181, у якому зазначено, що документи «Калькуляція виробника» та «Опис продукції», про які йдеться у вищезгаданих листах Торгово-промислової палати Російської Федерації, стосуються інших поставок товарів, призначених для продажу на внутрішньому ринку Російської Федерації.

Зазначений лист був відхилений Державною фіскальною службою України, з посиланням на те, що наведена у ньому інформація суперечить інформації, офіційно отриманій митним органом від уповноваженого органу іноземної держави у спосіб, передбачений міжнародним договором.

Проте, колегія суддів зазначає, що відомості вказані у листі ТОВ «Хохланд Руссланд» від 13.05.2015 №И-1-15-0181 також підтверджуються листом Торгового-промислової палати Російської Федерації від 26.06.2015 №10/0687, з якого слідує, що до Торгово-промислової палати Російської Федерації надійшов лист від зазначеного Товариства №И-1-15-0175 від 12.05.2015, в якому експортер повідомляє, що направлена листом Торгово-промислової палати Російської Федерації №10/0016 від 15.01.2013 калькуляція собівартості вказаних у сертифікатах походження товарів форми СТ-1 №RUUA2001008239 від 27.09.2012 та №RUUA2001008240 від 27.09.2012 плавлених сирів «Hochland» («Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food»), надана помилково. У зв'язку із чим, за проханням експортера, Торгово-промислова палата Російської Федерації направила в додатку дійсну калькуляцію собівартості виробництва товарів, вказаних у сертифікатах СТ-1, що перевірялись.

Отже, листом Торгово-промислової палати Російської Федерації від 26.06.2015 №10/0687 підтверджено автентичність сертифікатів СТ-1 №RUUA2001008239 (2763786) від 27.09.2012 (МД №100190000/2012/469877) та №RUUA2001008240 (2763787) від 27.09.2012 (МД №100190000/2012/468878), на підставі яких позивачу правомірно надано режим вільної торгівлі щодо вищезгаданих товарів.

Ураховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сертифікати про походження товарів форми СТ-1 є автентичними, а тому товар «сири плавлені «Hochland» («Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food») відповідає критеріям походження, встановленим Правилами від 20.11.2009, для одержання пільг зі сплати ввізного мита.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2015 року №4/1/22-06 та №5/1/22-06 та про наявність підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 20 травня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.