Ухвала суду № 57838835, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 р. Справа № 876/1135/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Богдан А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року в справі №2а-6686/12/1370 за заявою ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог зазначає наступне. Львівським окружним адміністративним судом по справі № 2а-6686/12/1370 за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було видано два виконавчих листи 02.09.2015 року - про стягнення з Львівської митниці на його користь 20160,20 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2090,34 грн, та 26.11.2015 року - про стягнення з Львівської митниці на його користь 18069,86 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З посиланням на норми ч.1 ст.22, ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.261 КАС України просить поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, який пропустив з поважних причини через тривале перебування справи на розгляді у Вищому адміністративному суді України. Вказана обставина стала підставою прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.12.2015 року ВП №49710790. Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Львівську митницю ДФС. У зв'язку з цим виникає необхідність у заміні боржника у виконавчому провадженні з Львівської митниці Державної митної служби України на Львівську митницю Державної фіскальної служби України в порядку ст.264 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року заяву задоволено повністю. Постановлено поновити строк пред'явлення до виконання двох виконавчих листів по справі № 2а-6686/12/1370, виданих Львівським окружним адміністративним судом 02.09.2015 року та 26.11.2015 року про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 середнього заробітку на час вимушеного прогулу та замінити боржника з Львівської митниці (код ЄДРПРОУ 35775617) на Львівську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39420875).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Львівська митниця ДФС оскаржила її в апеляційному порядку. Звертає увагу на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до ст. 202 КАС України вищевказане рішення повинно бути скасоване.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на неповажність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки таке не відкрите.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначені статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 2 частини першої якої такі можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Порядок поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання визначає стаття 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 261 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма КАС України кореспондується із частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.06.2015 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2013 р. про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та прийняття нової, якою задоволено позов ОСОБА_3 до Львівської митниці ДМСУ та визнано протиправним і скасовано наказ ДМС України від 09.04.2012 року № 729-к «Про припинення перебування на державній службі» інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» ОСОБА_3 та наказ №505-к від 09.04.2012 року Львівської митниці «Про оголошення наказу Державної митної служби України». Поновлено ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 09.04.2012 року. Стягнуто із Львівської митниці на користь позивача 20160,20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З 2013 року по липень 2015 року справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

22.03.2013р. Львівська митниця звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2013р., розгляд якої був унеможливлений відсутністю справи у суді першої інстанції.

17.08.2015р. ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви Львівської митниці про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015р. апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишено без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. у справі № 2а- 6686/12/1370 - без змін.

31.08.2015р. та 19.11.2015р. представником заявника ОСОБА_3 подані заяви про видачу виконавчого листа, на підставі яких видано два виконавчих листа. Перший 02.09.2015 року - про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за один місяць в сумі 2090,34 грн, та 26.11.2015 року - про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 18069,86грн середньою заробітку за час вимушеного прогулу, всього на загальну суму 20160,20 грн.

Станом на дати видачі виконавчих листів № 2а-6686/12/1370 завершився строк пред'явлення їх до виконання - 01 лютого 2014 року.

Вказане свідчить про те, що видача виконавчих листів відбулася після закінчення строку пред'явлення їх до виконання не з вини ОСОБА_3, а у зв'язку з тривалим перебуванням справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, які унеможливили видачу виконавчих листів у межах річного строку.

15.12.2015 року виконавчий лист від 02.09.2015 року пред'явлений до відділу примусового виконання, проте постановою державного виконавця від 22.12.2015 року ВП №49710790 відмовлено у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документу.

З огляду на викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання з поважних причин, а, відтак, і наявність підстав для поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі №2а-6686/12/1370.

Щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги в частині заміни сторони виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 264 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Питання про заміну сторони виконавчого провадження суд розглядає в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою) та осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб). Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконується органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

При цьому, згідно з ч.2 ст.3 вказаного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого, оригінал виконавчого документа та інші передбачені документи.

Таким чином, за змістом наведених правових норм, колегія суддів вважає правильним висновок про те, що примусове виконання рішень суду та інших органів здійснює не тільки державна виконавча служба, а здійснюють інші органи у випадках, передбачених законодавством. При цьому, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами Казначейства.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що виконавчі листи у справі № 2а-6686/12/1370 про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 20 160,20 грн слід подавати спочатку до органу ДВС, який повинен вирішувати питання про відкриття виконавчого провадження.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаними вище правовими нормами визначено, що виконавче провадження являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Такі дії провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. В разі, якщо примусове виконання судового рішення здійснюється органами Казначейства, то постанова про відкриття виконавчого провадження не виноситься, а виконавче провадження полягає в сукупності дій органу Казначейства, передбачених вказаним вище Порядком № 845.

Таким чином, безпідставними є доводи апелянта про те, що виконавче провадження буде існувати лише тоді, коли орган ДВС винесе постанову про відкриття виконавчого провадження.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи щодо виконання виконавчих листів у справі № 2а-6686/12/1370 від 02.09.2015 року та від 26.11.2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів заявника - ОСОБА_3 про необхідність заміни сторони виконавчого провадження.

При цьому, суд першої інстанції об'єктивно встановив, що Львівська митниця ДФС є правонаступником Львівської митниці, яка є боржником у виконавчому провадженні щодо виконання вказаних вище виконавчих листів у справі № 2а-6686/12/1370 від 02.09.2015 року та від 26.11.2015 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження від 22.01.2016 року в справі №2а-6686/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 23.05.2016 року.