Постанова № 57838795, 18.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Суддя-доповідач - Васильєва Ірина Анатоліївна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року справа №415/6932/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильєвої І.А., суддів: Жаботинської С.В., Казначеєва Е.Г.,

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участі:

Позивача - ОСОБА_2,

Представника позивача - ОСОБА_3,

Представників відповідача 1 - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Представника відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 20 січня 2016 року у справі № 415/6932/15-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області протиправною, зобов'язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Лисичанського міського суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2) про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в зарахуванні часу роботи водієм великовантажних автомобілів періоду роботи в ВАТ «Лисичанське АТП 10970», що дає право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку та винесення рішення «Про результати розгляду заяви» ОСОБА_2 від 29 жовтня 2015 року № 10/08 протиправними;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області «Про результати розгляду заяви» ОСОБА_2 від 29 жовтня 2015 року № 10/08;

- визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправною з 18 вересня 2015 року;

- зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку з 18 вересня 2015 року та виплатити не отримані суми пенсії з 18 вересня 2015 року (арк. справи 2).

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 20 січня 2016 року вищенаведений адміністративний позов по справі № 415/6932/15-а задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, «про результат розгляду заяви» від 29 жовтня 2015 року № 10/08 щодо відмови в зарахуванні часу роботи водієм великовантажних автомобілів періоду роботи ВАТ «Лисичанське АТП 10970», що дає право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку;

- визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Луганській області, щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправною з 18 вересня 2015 року;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганській області призначити ОСОБА_2 пенсію зі зменшенням пенсійного віку, з 18 вересня 2015 року, та виплатити не отримані суми пенсії з 18 вересня 2015 року (арк. справи 79-81).

Відповідач 1 (далі - апелянт), не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що виразились в неприйнятті до уваги судом першої інстанції, що позивачем не надано ні управлінню, ні суду доказів, які фактично підтверджують зайнятість позивача в якості шофера у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, що не дає право на призначення йому пенсії на пільгових умовах у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону № 1788-XII. З урахуванням чого просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 84-85).

31 березня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому останній вказав, що Головне управління зі свого боку підтримує апеляційну скаргу УПФУ в м. Лисичанську Луганської області та приєднується до позиції, викладеної апелянтом в апеляційній скарзі. При цьому зауважує на тому, що судом першої інстанції не вказано норму, яку порушено Головним управлінням ПФУ під час винесення спірного рішення, а також вказано, що на відміну від Порядку № 637, Порядком № 18-1 не передбачена можливість залучення свідків при розгляді заяв громадян про підтвердження пільгового стажу роботи (арк. справи 116-117).

Також 17 травня 2016 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли пояснення щодо обставин призначення пенсії у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону № 1788-XII ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (арк. справи 165-173).

У судовому засіданні представники управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 приєднався до вищевикладеної позиції.

Позивач та його представник просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також прийнявши наявні у матеріалах справи письмові заперечення встановила наступне.

Як вбачається з записів з трудової книжки ОСОБА_2, а також не є спірним між сторонами, позивач після прийняття 20 липня 1976 року на роботу до Лисичанського АТП 12671, 20 вересня 1977 року був переведений на посаду водія 3-го класу в цьому ж АТП 12671. 23 жовтня 1978 року у зв'язку з призивом до служби до Радянської армії був звільнений з Лисичанського АТП 12671. 02 квітня 1981 року позивач був прийнятий шофером 2-го класу в а/к № 4 Лисичанського АТП 1267, яке 01 червня 1986 року було перейменовано в Лисичанське АТП 20970, та у 1988 році - перейменоване в Лисичанське АТП № 10970. 12 жовтня 1995 року позивач був звільнений з вищевказаного підприємства за статтею 38 КзПП України за власним бажанням (арк. справи 11-15).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств - діяльність Лисичанського АТП № 10970 було припинено 05 серпня 2008 року за судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 25 липня 2008 року у зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом, без правонаступника (арк. справи 22).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції позивач у вересні 2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із заявою про призначення йому пенсії згідно пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).

Проте рішенням комісії при головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області від 29 жовтня 2015 року № 10/08 позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу, періоду роботи в ВАТ «Лисичанське АТП 10970» з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по 12 жовтня 1995 року», у зв'язку з відсутністю відомостей про повну зайнятість позивача в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. До того ж не розглянуто документи про підтвердження стажу роботи в шкідливих умовах у «ПРОМЕК» з 13 жовтня 1995 року по 22 травня 2000 року в якості водія, у зв'язку з тим, що до заяви не додані документи, передбачені підпунктом 4 пункту 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління ПФУ від 10 листопада 2006 року № 18-1.

Як вказувалось судом вище, не погодившись із вищенаведеним рішенням позивач звернувся до суду першої інстанції із викладеним позовом щодо відмови у призначенні пільгової пенсії. При цьому, із заперечень ГУ ПФУ в Луганській області, поданих до суду першої інстанції 10 грудня 2015 року вбачається, що вимоги, зазначені ГУ ПФУ в Луганській області в спірному рішенні в частині «не розгляду документів про підтвердження стажу роботи в шкідливих умовах у «ПРОМЕК» з 13 жовтня 1995 року по 22 травня 2000 року в якості водія» обгрунтовані відсутністю підтверджуючих документів на час винесення рішення, але в ході судового розгляду даної справи у суді першої інстанції, даний період не був спірними між сторонами, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в доводах апеляційної скарги питання про не зарахування пільгового стажу за цей період апелянтом на розгляд суду не ставиться.

Тобто спірним питанням у даній адміністративній є не зарахування відповідачем 2 позивачу до пільгового стажу роботи періоди «з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по 12 жовтня 1995 року» в якості шофера, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, який у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII дає право останньому на призначення відповідної пільгової пенсії, та як наслідок, відмова Комісією при ГУ ПФУ в Луганській області рішенням від 29 жовтня 2015 року у зарахуванні такого стажу для призначення пільгової пенсії.

Судова колегія звертає увагу на те, що основним доводом позовної заяви є посилання позивача на те, що час роботи за списком № 2 зарахований ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які були напарниками ОСОБА_2 - водіями та виконували таку ж саму роботу, як і він, що підтверджено листами УПФУ в м. Лисичанську Луганської області. Отже позивач вважав належним підтвердженням стажу роботи на пільгових умовах - показання вказаних свідків.

Так, як вказувалось судом вище, діяльність Лисичанського АТП № 10970 було припинено 05 серпня 2008 року за судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 25 липня 2008 року у зв'язку з визнанням ВАТ «Лисичанське АТП» банкрутом, а отже, на момент звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту «з» статті 13 Закону України № 1788-XII - діяльність підприємства була припинена, без правонаступництва.

Відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Статтею 62 вищенаведеного Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведеної статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637).

Отже суд зазначає, що відповідно до пункту 18 наведеного Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або

в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Також наведеним Порядком № 637 встановлені особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників. Так, відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Окрім викладеного даним пунктом встановлено, що у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Так, на виконання вищенаведеного пункту 20 Порядку № 637 Постановою Правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок 18-1), який визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Отже з аналізу наведених норм вбачається, що трудовий стаж може підтверджуватися на підставі показань не менше двох свідків, а трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується у порядку, затвердженому Постановою Правління ПФУ № 18-1 від 10 листопада 2006 року.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у

містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації»;

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Так, пунктом 3 Порядку 18-1 встановлено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Пунктом 6 та 7 вказаного Порядку встановлено, що основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку; участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.

При цьому, згідно з пунктом 12 Порядку управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи.

Тобто з наведеного вбачається, що відповідачі 1, 2 повинні надавати заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи.

При цьому суд звертає увагу, що «згідно з дорученням Кабінету Міністрів України від 18 березня 1992 року № 5619/8 по виконанню погоджених заходів тимчасової комісії ВРУ, КМУ і Координаційної Ради автомобілістів від 18 березня 1992 року (п.4 абз. 2) корпорація «Укравтотранс» та Міністерство соціального забезпечення України» складено лист від 25 березня 1992 року № 1/17-09-73 № 02-3 «Про порядок підтвердження стажу роботи водіїв для призначення пільгової пенсії» (далі - Порядок № 02-3), в якому зазначено, що для обчислення стажу роботи водіїв, на підставі якого повинні призначатися пільгові пенсії, можуть бути використані такі документи: записи в трудових книжках; подорожні листи за останні три роки; накази про закріплення водіїв за міськими маршрутами; особовий рахунок форми Т-54 про нараховану заробітну плату; розрахункові листи обчислення заробітної плати; табелі обліку робочого часу (за умови, що водій працював в підрозділі, зайнятому на роботах, що дають право на пільгову пенсію); особиста карточка форми Т-2 по обліку особового складу; інші документи, які можуть підтверджувати виконання цих робіт, показання свідків).

Рішення про підтвердження наведеного стажу оформлюється відповідним протоколом, який підписується членами комісії і затверджується на зборах трудового колективу. При цьому з протоколом комісії про встановлення такого стажу ознайомлюються водії під розписку, один екземпляр якого залишається на підприємстві, інший передається органам соціального забезпечення.

Протокол комісії про встановлення пільгового стажу роботи є документом, на підставі якого обчислюється стаж пільгової роботи для призначення пенсії.

Отже в даному випадку законодавством встановлено, що для підтвердження у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону України № 1788-XII періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років» у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника позивач повинен звернутись до пенсійного фонду не тільки з відповідною заявою про призначення пенсії з підтвердженням стажу роботи, а й з документами, що наведені у статті 11 Порядку № 18-1 та Порядку № 02-3, які підтверджують зайнятість позивача у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

При цьому головною підставою для встановлення пільгового стажу роботи громадянина, на підставі якого обчислюється стаж пільгової роботи для призначення йому пенсії повинен бути наведений вище Протокол комісії, з яким водія - робітника підприємства ознайомлюють під розписку, один екземпляр якого залишається на підприємстві, інший передається органам соціального забезпечення.

Так, підставою для задоволення позовних вимог позивача, та як наслідок підтвердження судом першої інстанції у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зайнятості позивача у період з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по 12 жовтня 1995 року в якості шофера, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв стали посилання суду на:

- архівні довідки, видані трудовим архівом Лисичанської міської ради, з яких вбачається що, ОСОБА_2 значиться у бригаді «грузовые» авторанспорт «Краз» АТП 1267 з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по березень 1988 року (арк. справи 18-21). Та вказано, що «факт роботи ОСОБА_2 також підтверджується архівними довідками про нарахування йому заробітної плати з вересня 1978 року по жовтень 1978 року, з квітня 1981 року по жовтень 1995 року (арк. справи 66-72);

- показання двох свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які усно повідомили суду, що робота позивача водієм на великовагових автомобілях зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв є такою ж, яку виконували дані свідки.

Але суд вважає, що із даних документів не можливо встановити зайнятість позивача у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, оскільки згадані довідки підтверджують лише факт обіймання позивачем посади шофера у період з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року та з 02 квітня 1981 року по 12 жовтня 1995 року, а не підтверджують факт його зайнятості в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

В трудовій книжці позивача за спірний період з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по 12 жовтня 1995 року, зазначено, що позивач працював шофером 2 класу в а/к 4 Лисичанського АТП 1267, яке 01 червня 1986 року було перейменовано в Лисичанське АТП 20970, та у 1988 році - перейменоване в Лисичанське АТП № 10970.

З архівних довідок, виданих трудовим архівом Лисичанської міської ради, вбачається що, ОСОБА_2 у період з 20 вересня 1978 року по 23 жовтня 1978 року, з 02 квітня 1981 року по березень 1988 року значився у бригаді «грузовые» авторанспорт «Краз» АТП 1267 (арк. справи 18-21), до того ж в матеріалах справи наявні довідки, що підтверджують нарахування позивачу заробітної плати у період з вересня 1978 року по жовтень 1978 року, з квітня 1981 року по жовтень 1995 року (арк. справи 66-72).

З аналізу вищенаведених документів вбачається, що за спірний період в вищенаведених довідках також відсутні відомості, що підтверджують характер виконаної позивачем роботи, а саме: зайнятість позивача в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, що на думку суду не дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону України № 1788-XII, а встановлюють лише факт обіймання ним вказаної посади.

Проте позивач наполягав на дослідженні судом апеляційної інстанції пенсійних справ ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в суді першої інстанції виступали у якості свідків по даній справі.

З урахуванням викладеного суд ухвалою від 20 квітня 2016 року зобов'язав представника відповідача 2 надати суду матеріали пенсійних справ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для дослідження.

Отже, з дослідження наданих відповідачами 1, 2 пояснень та додаткових документів з пенсійний справ наведених осіб, вбачається, що підставами для призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пенсії на пільгових умовах у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону України № 1788-XII, окрім іншого, стали наявні про підтвердження такого стажу протоколи Комісії з питань підтвердження пільгового стажу водіїв автотранспортних підприємств, які зайняті у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: по ОСОБА_8 від 05 березня 1996 року, та ОСОБА_7 від 05 березня 1996 року, копії яких наявні в матеріалах адміністративної (арк. справи 195, 200).

Як вказувалось судом вище, у відповідності до листа Міністерства соціального забезпечення України (Корпорація «Укравтотранс») від 25 березня 1992 року № 1/17-09073 № 02-3 головною підставою для встановлення пільгового стажу роботи водія, на підставі якого обчислюється стаж пільгової роботи для призначення йому пенсії повинен бути складений комісією Протокол, з яким водія - робітника підприємства ознайомлюють під розписку, один екземпляр якого залишається на підприємстві, інший передається органам соціального забезпечення.

Отже один екземпляр вказаного протоколу повинен передаватися до органів соціального забезпечення, а ГУПФУ під час розгляду комісією спірного питання зарахування періоду роботу до пільгового, не сприяло витребуванню від органів соціального забезпечення вказаного протоколу, а обмежилось тільки наданими документами, що є порушенням вимог Порядку 18-1.

До того ж у судовому засіданні 17 травня 2016 року позивачем надана суду копія «Журналу про направлення водіїв великовантажних автомобілів Лисичанського АТП - 10970 на технологічні перевезення (накази по Лисичанському АТП 10970 1992 рік)», згідно з якими ОСОБА_2 був направлений в якості шоферу великовантажних автомобілів на технологічних перевозках у період з січня 1992 року по жовтень 1995 року (арк. справи 208-210), отже на думку суду, наведені вище, а також згадані документи є належними підтверджуючими доказами зайнятості позивача в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв у відповідності до пункту «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, що не було враховано комісією під час прийняття рішення від 29 жовтня 2015 року № 10/08, але з метою належного захисту прав позивача вказані обставини є підставою для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 жовтня 2015 року № 10/08 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. На підставі викладеного, судова колегія робить висновок про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 20 січня 2016 року у справі № 415/6932/15-а, - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 20 січня 2016 року у справі № 415/6932/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 жовтня 2015 року № 10/08.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління ПФУ від 10 листопада 2006 року № 18-1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 23 травня 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.