Постанова № 57838726, 16.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 року

справа № 808/6731/14 (ПРДО/808/3/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року

у справі № 805/6731/14(ПРДО/808/3/14)

за позовом публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач - 1) та Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області (далі - відповідач -2) про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 115 970 грн. 17 коп. та за листопад 2013 року на суму 760 568 грн. 31 коп. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним до податкового органу подані декларації з ПДВ: 20.11.2013 за жовтень 2013 року №9074964913 з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 742 627 грн.; 20.12.2013 за листопад 2013 року №9082394068 з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19 032 458 грн. Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податків відповідні податкові повідомлення. Проте, податкових повідомлень у встановлені Податковим кодексом України терміни позивачем отримано не було.

Таким чином, граничним терміном, коли позивачем мало бути отримано суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року є 3 січня 2014 року, за листопад 2013 року - 31 січня 2014 року.

Відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України позивач має право на стягнення пені у зв'язку з бюджетною заборгованістю з ПДВ за жовтень 2013 року - 115 970,17 грн. (3 742 627 грн. х 7,8% х 145 дн. простроч. (з 04.01.2014 по 28.05.2014)/(365 дн. х 100%), за листопад 2013 року - 760 568,31 грн. (19 032 458 грн. х 7,8% х 187 дн. простроч. (з 01.02.2014 по 06.08.2014)/(365 дн. х 100%) = 760 568,31 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду обгрунтовано тим, що податковим органом було виконано умови чинного законодавства щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування, а саме 10.02.2014 року направлено до Управління Державної Казначейської служби у Донецькій області висновки № 267-20 та №258-20.

Несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування, крім іншого, було зумовлено зверненням позивача до суду з приводу стягнення бюджетної заборгованості.

В той же час, діючим законодавством не визначено державний орган, до функцій якого віднесено обов'язок нарахування пені у випадку прострочення бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, вимога про стягнення пені з бюджету не ґрунтується на нормах податкового законодавства, оскільки пунктом 200.23 ст.200 Податкового кодексу передбачено саме нарахування пені. Сплата такої пені з бюджету на розрахунковий рахунок платника податку жодною нормою законодавства не передбачена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, стягнути з державного бюджету України 760568, 311 грн. пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ за листопад 2013 року.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на норми п.п.200.1. 200.4, 200.7, 200.12, 200.23 ст.200 ПК України, згідно яких сума ПДВ, не відшкодована у строки, визначені законодавством, вважається сумою бюджетної заборгованості, що сплачується з нарахуванням пені на рівні 120% за обліковою ставкою НБУ. Зазначає, що 20.12.2013 року до податкового органу ним була подана декларація з ПДВ за листопад 2013 року (реєстраційний №9082394068) з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19032458 грн. З урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, граничним терміном, коли позивачем мало бути отримано суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 року є 31 січня 2014 року.

Вважає, що норми п.200.23 ст.200 ПК України є нормами прямої дії, які надають позивачу право стягнення з державного бюджету пені за весь час прострочення бюджетного відшкодування, і не ставлять отримання пені у залежність від наявності чи відсутності будь-яких інших умов, подій, підстав, ніж ті, що передбачені ст..200 ПК України.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Представники сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду, до суду не прибули.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як зазначено позивачем, та не спростовується відповідачами, публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» є платником податку на додану вартість та за станом на момент звернення до суду, а також винесення судового рішення, перебувало на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2013 позивачем до податкового органу подано декларацію з ПДВ за листопад 2013 року (реєстраційний №9082394068) з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19 032 458 грн.

Податковим органом до Управління Державної казначейської служби у Донецькій області надано висновок від 10.02.2014 №267-20 про відшкодування податку на додану вартість за зазначеною вище декларацією.

У зв'язку із неповерненням суми бюджетного відшкодування з ПДВ у встановлений строк, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення, зазначених у декларації сум.

За результатами розгляду позовної заяви, 04.06.2014 Донецьким окружним адміністративним судом винесено постанову по справі №805/2877/14, якою позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з Державного бюджету України на його користь суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Зазначене судове рішення було оскаржено відповідачами до апеляційної інстанції. Проте, до початку апеляційного розгляду справи №805/2877/14 від ПАТ "Азовзагальмаш" надійшло клопотання про відкликання позовної заяви, в якому позивач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/2877/14 в апеляційному порядку і залишити позовну заяву без розгляду

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року постанову суду першої інстанції визнано нечинною, провадження у справі закрито.

В той же час, як зазначає позивач в апеляційній скарзі та не спростовується відповідачами, за станом на 06.08.2014 року бюджетне відшкодування за листопад 2013 року позивачу в установленому порядку здійснено не було.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.4 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пунктами 200.10- 200.13 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податків відповідні податкові повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення позивачу не направлялись.

З урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, граничним терміном, коли позивачем мало бути отримано суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 року є 31 січня 2014 року (20.12.2013 року – граничний термін отримання податкової декларації + 30 календарних днів – строк для проведення камеральної перевірки (останній день 19.01.2014 року) + 5 днів для надання висновку (останній день 24.01.2014 року) + 5 операційних днів для перерахування коштів (31.01.2014 року останній день для видачі суми бюджетного відшкодування).

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платнику протягом визначеного ст..200 ПК строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, починаючи з 01.02.2014 року позивач на підставі п.200.23 ст.200 ПК України має право на отримання заборгованості з ПДВ за листопад 2013 року з нарахуванням пені, визначеної, виходячи з такого розрахунку:

- сума бюджетної заборгованості – 19032458 грн.;

- облікова ставка на момент виникнення пені - 6,5%;

- 120% від облікової ставки НБУ складає 6,5х120%=7,8%;

- період прострочення складав 187 днів (з 01.02.2014 року по 06.08.2014 року).

Отже сума пені 19032458 грнх7,8%х187 дн.(365 дн.х100%)=760568, 31 грн..

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення пені, нарахованої на бюджетну заборгованість за листопад 2013 року, що мала місце за станом на 06.08.2014 року, слід визнати такими, що обґрунтовані та випливають з норм Податкового кодексу України.

Доводи податкового органу, а також суду першої інстанції стосовно того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, спростовуються наступним.

Згідно ч.ч.1, 4, 7 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Право позивача на отримання бюджетного відшкодування та пені, нарахованої у зв’язку із несвоєчасним розрахунком, передбачено нормами п.200.3 ст.200 ПК України. Оскільки конкретного порядку дій позивача у разі невиплати пені діючим законодавством не передбачено, позивач може самостійно обрати спосіб захисту свого майнового права, зокрема шляхом пред’явлення позову стосовно стягнення з бюджету певної суми.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що несвоєчасне бюджетне відшкодування було зумовлено нормами п.200.15 ст.200 ПК України та зверненням позивача до суду з приводу стягнення бюджетної заборгованості у сумі 19032458 грн., не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки норми п.200.15 ст.200 ПК України визначають порядок дій податкового органу у разі наявності спору між ним та платником податків щодо наявності та розміру заявленої суми бюджетного відшкодування, що у даному випадку відсутнє.

Отже, вимоги апеляційної скарги стосовно скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стосуються бюджетного відшкодування за листопад 2013 року, а також стосовно задоволення позовних вимог у сумі 760568, 31 грн., слід визнати законними та обґрунтованими.

Підстав для скасування судового рішення в іншій частині, з огляду на норми ст..195 КАС України та змісту апеляційної скарги, не вбачається.

Виходячи з зазначеного, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» слід задовольнити частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 760568, 31 грн.. Позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за листопад 2013 року, які складають 760568, 31 грн. – задовольнити.

Щодо судових витрат, слід зазначити наступне.

Суми судового збору, недоплачені позивачем, підлягають стягненню до Державного бюджету України.

Судові витрати – пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають віднесенню на Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом до Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області було подано висновок від 10.02.2014 року № 267-20 про здійснення бюджетного відшкодування.

Законних підстав для невиконання норм п.200.3 ст.200 ПК України та названого висновку орган Казначейської служби не навів.

З огляду на викладене, стягнення судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, необхідно здійснити за рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 805/6731/14(ПРДО/808/3/14) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 760568, 31 грн..

Позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за листопад 2013 року, які складають 760568, 31 грн., – задовольнити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ЄДРПОУ 13504334; адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пл..Машинобудівників,1) з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ЄДРПОэУ 37967785, адреса: 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр..МИРУ, будинок 68, за кодом 14010200 «Бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами») 760568,31 грн. пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ЄДРПОУ 13504334; адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пл..Машинобудівників,1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6820, 80 грн. за реквізитами:

Отримувач коштів УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО) 805012 Рахунок отримувача 31217206781004 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

призначення платежу: *; 101; судовий збір: за позовом публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ: 34513210).

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ЄДРПОУ 13504334; адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пл..Машинобудівників,1) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ЄДРПОэУ 37967785, адреса: 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр..МИРУ, будинок 68) витрати на оплату судового збору в сумі 6357,96 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 20.05.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун