Постанова № 57837889, 16.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року №813/824/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.,

представників позивача Єлфімової Я.Г., Охріменко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головного спеціаліста Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Ходака Ігора Івановича, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

10 березня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головного спеціаліста Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Ходака Ігора Івановича (надалі по тексту - третя особа 1) про визнання протиправним та скасування припису до акта від 12.02.2016 року №0014, що викладений у розділі IV акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 11.02.2015 року №0014.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що у період з 11.02.2016 року по 12.02.2016 року відповідачем було проведено позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у сфері надання комунальних послуг, за результатами якої складено акт. При цьому, позивач у позові наголосив, що не погоджується із висновками акту, складеного за результатами перевірки щодо виявлених порушень, оскільки вони не відповідають чинному законодавству України і фактичним обставинам, адже ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не здійснило будь-яких порушень відносно мешканців будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові щодо надання послуг з централізованого опалення, в тому числі місць загального користування та нарахування плати за опалення місць загального користування, а тому припис, яким зобов'язано Підприємство усунути порушення, виявленні під час перевірки, є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 11.03.2016 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 20.04.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4 (надалі - третя особа 2).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також просили позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання із невідомих суду причин явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки. При цьому, жодних заяв про відкладення розгляду справи чи проведення розгляду справи у відсутності представника від відповідача на день проведення судового засідання до суду не надходило. Однак, 18.04.2016 року до суду від відповідача засобами поштового зв'язку надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи також у судове засідання із невідомих суду причин не з'явилися.

Судом в порядку ст.128 КАС України було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників позивача, показання свідка, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 11.02.2016 року по 12.02.2016 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, згідно колективного звернення мешканців будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №0014 та надано припис до акта від 11.02.2015 року (вірна дата та рік складання після внесення відповідачем виправлень є - 11.02.2016 року). В розділі І «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» акта перевірки вказано, що аналізом технічної документації встановлено, що обігрів сходової клітки вказаного будинку станом на 12.03.2015 року було забезпечено тільки у ІІ під'їзді (акт комісійного обстеження будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові від 12.03.2015 року) та зроблено висновок, що виконавцем ЛКП «Залізничнетеплоенерго», згідно актів обстеження, а саме: від 12.03.2015 року та 04.02.2016 року проводилось нарахування за опалення місць загального користування мешканцям І-ІІІ, IV під'їздів будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові за умови відсутності функціонування приладів обігріву - неправомірно.

Як вбачається із акта, приписом до якого було зобов'язано позивача, зокрема, провести перерахунок суми до оплати за послуги з центрального опалення мешканцям квартир у під'їздах І-ІІІ, IV будинку №21 по вул.Сяйво на підставі акту обстеження від 04.02.2016 року за період з 12.03.2015 року.

На вищевказаний акт перевірки та припис, 26 лютого 2016 року позивачем було подано відповідачу заперечення №10/424. При цьому, відповідачем дане заперечення було залишено поза увагою.

Відповідно до п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (надалі по тексту - Правила), споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Мінбуду України від 31.10.2006 року №359 затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення (надалі по тексту - Методика).

Як стверджується матеріалами справи та перевірено судом, позивач проводив нарахування мешканцям помешкань, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові, у відповідності до вищевказаної Методики.

Судом з'ясовано, що застосований позивачем механізм розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування та визначення плати за їх опалення для мешканців квартир з індивідуальним опаленням у житловому будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові відповідає вимогам п.2.2 Методики розрахунку.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було надіслано запит до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, як центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, з приводу надання ним роз'яснень щодо механізму проведення нарахувань (перерахунків) за опалення місць загального користування споживачам багатоквартирних будинків при частковому пошкодженні ізоляції трубопроводів опалення в середині будинків та в інших випадках (нездійснення заходів утеплення місць загального користування будинку виконавцем послуг з утримання будинку).

27 січня 2016 року на адресу позивача надійшла відповідь Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.01.2016 року №8/9-159-16, в якій вказано, що виконавець послуг з утримання житлового будинку (управитель, ОСББ, ЖЕК тощо) зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207. Водночас, Департаментом систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у відповіді відзначено, що п.2.8 вищевказаних Правил №76 передбачено заходи щодо утеплення місць загального користування та ізоляції трубопроводів.

Більш того, у відповіді також вказано, що відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про теплопостачання», здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства та дій їх посадових осіб і сприяння оптимальному розвитку системи теплопостачання на відповідній території належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Загалом, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

В силу ст.24 цього ж Закону, балансоутримувач зобов'язаний: 1)укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2)утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3)вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4)забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5)забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6)забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Таким чином, враховуючи наведене вище, а також і те, що згідно договору №5006 від 01.10.2003 року, укладеного між позивачем і ЛКП «Сяйво», про постачання теплової енергії в гарячій воді до житлового будинку по вул.Сяйво, 21 у м.Львові, межа балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між позивачем та ЛКП «Сяйво» встановлюється по лінії перетину тепловими мережами обрису фундаменту житлового будинку по вул.Сяйво, 21, то за обслуговування, ремонт внутрішньо-будинкової системи теплопостачання та гарячого водопостачання, включаючи регулювання та якісний розподіл теплоносія в будинку, відповідальність несе балансоутримувач, в даному випадку - ЛКП «Сяйво», як виконавець послуг з утримання будинку.

Окрім того, суд, позитивно оцінюючи доводи позивача щодо обов'язку осіб, які здійснили відключення від мережі центрального опалення у своїх квартирах, проводити оплату за послуги централізованого опалення загального користування, зазначає таке.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Як з'ясовано судом із пояснень осіб, які брали участь у розгляді справи, наданих у судових засіданнях, у будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові теплове обладнання також знаходиться і у приміщеннях загального користування.

Згідно ст.380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, суд наголошує, що місця загального користування відносяться до спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст.369 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.322 цього Кодексу, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зауважує, що мешканці згаданих квартир є споживачами послуг з централізованого опалення місць загального користування у їх будинку (а саме будинку №21), що належать їм та іншим його мешканцям на праві спільної власності та несуть обов'язки по утриманню будинку, у тому числі по оплаті послуг за опалення місць загального користування.

Разом із тим, суд зазначає, що позивачем було проведено обстеження місць загального користування будинку №21 по вул.Сяйво за участю представника ЛКП «Сяйво» - виконавця послуг з утримання будинку, представника Залізничної райдержадміністрації, під час якого виявлено часткове пошкодження теплоізоляції трубопроводів опалення діаметром 159мм, які розташовані у підвалі будинку й відповідно складено акт, в якому описані зауваження і пропозиції.

Відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Отже, за наведених обставин суд вважає, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не було здійснено жодних порушень відносно мешканців будинку №21 по вул.Сяйво у м.Львові щодо надання послуг з централізованого опалення, в тому числі місць загального користування та нарахування плати за опалення місць загального користування.

Загалом, суд відзначає, що у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

У даному спорі відповідач, на виконання норми ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не навів вагомі, чіткі та узгоджені доказами аргументи, що підтверджували би правомірність його рішень, факту існування порушень, які він вимагає від позивача усунути за спірним приписом, та обставин, які це засвідчують. У той же час, позивачем було достатньо обґрунтовано доведено зворотне, чим виконано свій обов'язок в силу принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, встановленого ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуваний припис, не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного законодавства України та, зокрема, передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис до акта Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області від 12.02.2016 року №0014, що викладений у розділі IV акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 11.02.2015 року №0014.

Присудити на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2016 року.