Постанова № 57837188, 10.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Справа № 804/2431/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Агрофірма "ХЛІБОДАР" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агрофірма «ХЛІБОДАР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001262201 від 21.04.2016р., №0001252201 від 21.04.2016р., № 0000821305 від 21.04.2016р.( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Агрофірма «ХЛІБОДАР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2013р. по 31.12.2015р., за наслідками якої складено акт перевірки № від 05.04.2016р. № 154/04-36-14-06/30364137. На підставі акту перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники відповідача у судовому засіданні вирішення питання про розгляд справи у порядку письмового провадження залишили на розсуд суду, надали до суду письмові заперечення проти позову, в яких просили у задоволенні позову відмовити.

За таких обставин, суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Приватне підприємство Агрофірма «ХЛІБОДАР» перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 09.03.2016р. по 29.03.2016р. була проведена планова документальна виїзна перевірка Приватного підприємства Агрофірма «ХЛІБОДАР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2013р. по 31.12.2015р., за наслідками якої складено акт перевірки від 05.04.2016р. № 154/04-36-14-06/30364137.

Вищевказаною перевіркою встановлено порушення: пп. 139.1.4 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 178137,00 грн.; п.185.1. ст.185, п.187.1 ст. 187 п. 201.10 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62293 грн. у т.ч.: серпень 2013 року 11 402 грн., вересень 2013 року 43105 грн.; п.209.6 ст. 209, п.187.1 ст. 187, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 261953 грн. у т.ч.: червень 2013 року 234284 грн., липень 2013 року 27669 грн.; п.185.1. ст.185, п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання у січні 2014 року в сумі 269000 грн.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.139.1.1 п. 139.1 ст.139 ПК України та пп139.1.4 п.139.1 ст.139 ПК України (в ред. 2014р.) не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Відповідачем зроблено безпідставно зроблено висновок про те, що позичальником (фізична особа) використано вказані грошові кошти на фінансування особистих потреб. Відповідачем не встановлено статусу особи яка отримала вказані кошти, а також того як ці кошти було використано нею. Жодного документального чи будь-якого іншого підтвердження, законного обґрунтування прийнятого відповідачем рішення не надано.

Натомість, у відповідності до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку. За змістом указаної норми відповідні витрати вважаються сформованими позивачем правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст.ст. 61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Підстави для зменшення суми витрат сум наданої фінансової допомоги встановлені ПК України відсутні, як і відсутні підстави стверджувати про заниження податку на прибуток у сумі 178137 грн.

Оскільки сума грошового зобов'язанням за платежем податок на прибуток приватних підприємств, визначена спірним податковим повідомленням-рішенням, є нічим не обґрунтована, правові підстави застосовувати штрафні (фінансові) санкції в сумі 44534.25 грн. відсутні.

Висновок відповідача про порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.187.1 ст. 187 п. 201.10 ПК України та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 62293 грн. у т.ч.: серпень 2013 року 11 402 грн., вересень 2013 року 43105 грн. не ґрунтується на законі з огляду на наступне.

Позивачем було виписано податкові накладні на реалізацію: податкова накладна №1/2 від 16.09.2013р. на реалізацію соняшника ТОВ «САТЕЛІТ» на суму 293027.84 грн., в т.ч. ПДВ 48837.97 грн.; податкова накладна №3/9 від 08.08.2013р. на реалізацію пшениці ТОВ «СК-ПРОМ» на суму 80729.00 грн., в т.ч. ПДВ 13454.83 грн.

16.09.2013р. відповідачем було прийнято Рішення №2 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування» у зв'язку з тим, що позивач, починаючи з 01.01.2012 року не є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, оскільки ним перевищено 25 відсотків вартості несільськогосподарських товарів. В тлумаченні відповідача, на думку якого відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПКУ, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства підлягає анулюванню з 01.01.2012р.

В подальшому, постановою від 08.08.2014р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/9656/14: визнано протиправним та скасовано Рішення №2 відповідача за формою №6-РРС «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування», відносно сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства АГРОФІРМА «ХЛІБОДАР» (код ЄДПРОУ 30364137) та зобов'язано відповідача відновити реєстрацію сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства АГРОФІРМА «ХЛІБОДАР» (код ЄДПРОУ 30364137) в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування та анулювати запис про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування на підставі Рішення № 2 від 16.09.2013р. (3383/10/04-08-18-26 від 19.09.2013 року) за формою № 6-РРС, з 01.01.2012 року.

У зв'язку з тим, що Рішення №2 відповідача за формою № 6-РРС «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування» яким скасовано спеціальний режим ПДВ було надіслано відповідачем поштою після звітного періоду, підприємство реалізувало продукцію як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, а при здачі звіту скорочену декларацію було анульовано і операції з ТОВ «СК-ПРОМ», а також ТОВ «САТЕЛІТ» включено в зобов'язання.

Причиною всього вказаного вище є саме дії відповідача та посадових осіб відповідача. Склад правопорушення у діях позивача відсутній, позивач же не має нести жодної відповідальність через протиправні дії відповідача. Жодної норми ПК України позивач не порушив. Натомість дії відповідача прямо порушують ст. 19 Конституції України.

Такими, що не ґрунтуються на законі є також висновки відповідача і про порушення приватним підприємством АГРОФІРМА «ХЛІБОДАР» п. 209.6 ст. 209, п.187.1 ст. 187, ст.198 ПК України та заниження податкових зобов'язань по загальній декларації з податку на додану вартість у сумі 261953 грн. у т.ч.: червень 2013 року 234284 грн., липень 2013 року 27669 грн.

До вказаних помилкових висновків відповідач прийшов у зв'язку із ігноруванням постанови від 08.08.2014р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/9656/14, про яку зазначено вище, та якою скасовано Рішення №2 відповідача за формою № 6-РРС № «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування». У акті перевірки відповідачем зазначено, що вказане рішення позивачем не оскаржувалося зв'язку з чим відповідачем зроблено помилкові висновки про заниження податкових зобов'язань по загальній декларації з податку.

Такими, що не ґрунтуються на законі є також висновки відповідача і про порушення приватним підприємством АГРОФІРМА «ХЛІБОДАР» п.185.1. ст.185, п.188.1 ст. 188 ПК України та заниження податкових зобов'язань у січні 2014р. в сумі 269000 грн.

До вказаних висновків відповідач прийшов у зв'язку із помилковим ототожненням загибелі свиней у позивача з їх умовним продажем, а також невірним застосуванням п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 ПК України.

Відповідно до п. 189.9. ст. 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Підстави встановлені ПК України для збільшення суми зобов'язань позивача з податку на додану вартість відсутні, як і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтованим є податкове повідомлення-рішення №0000821305 від 21.04.2016р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками порушення позивачем, на думку відповідача, п.176.2 ст. 176 ПК України в частині виплати винагороди орендодавцям - власниками земельних паїв. Наявність порушення позивачем порядку виплати винагороди орендодавцям - власниками земельних паїв підтверджено позивачем шляхом сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання за платежами військовий збір, а також за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України частково знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Агрофірма «ХЛІБОДАР» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0001262201 від 21.04.2016р., №0001252201 від 21.04.2016р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Агрофірма «ХЛІБОДАР» сплачений ним судовий збір у розмірі 20456 грн. 54 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 10.05.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита