Постанова № 57836999, 18.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 803/519/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Трофимчука Ю.І.,

представника відповідача Турчинського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України у Волинській області) звернулося в суд із позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області) про скасування постанов від 4 квітня 2016 року у виконавчому провадження №50507014 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 квітня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинським В.Є. винесено постанови про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн. незважаючи на наявність обґрунтованих причин невиконання ТУ ДСА України у Волинській області рішення суду. Крім того, вважає, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам підпункту «в» пункту 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року №512/5, зокрема, в резолютивній частині не вказано строк і порядок оскарження постанов. Також, всупереч вимогам частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові від 4 квітня 2016 року про накладення штрафу не встановлено нового строку виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях від 13 травня 2016 року №04-34/2820 та в судовому засіданні позов заперечив, вважає, що при виконанні виконавчого провадження №50507014 відповідач діяв в межах повноважень, що передбачені чинним законодавством. Просив в задоволенні прозову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинським В.Є. відкрито виконавче провадження №50507014 по примусовому виконанню виконавчого листа №135/2016, виданого 15 березня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ТУ ДСА України у Волинській області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховувалися залежно від розміру посадового окладу за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 1 вересня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28 березня 2015 року). Даною постановою державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 22 березня 2016 року.

Постанова від 15 березня 2016 року про відкриття виконавчого провадження отримана ТУ ДСА України у Волинській області 21 березня 2016 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Згідно із статтею 17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною першою статті 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частинами першою, другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Листом від 21 березня 2016 року №596/07-13 ТУ ДСА України у Волинській області повідомило відповідача про те, що 21 березня 2016 року управлінням скеровано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року по справі №876/11863/15 та клопотання про зупинення виконання вищезазначеної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, та просило відтермінувати строк для виконання постанови суду до моменту прийняття рішення Вищим адміністративним судом України та його скеруванням до територіального управління.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із статтею 75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Факт невиконання рішення суду станом на 1 квітня 2016 року підтверджується також актом державного виконавця від 1 квітня 2016 року, наявним в матеріалах справи.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинським В.Є. 4 квітня 2016 року у виконавчому провадженні №50507014 винесено постанови про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду до моменту прийняття рішення Вищим адміністративним судом України, оскільки, оскільки останній не зупиняв виконання рішення судів та відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, позивач не повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду у зв'язку відсутність грошових коштів, а повідомляв лише про подачу касаційної скарги.

За таких обставин, враховуючи відсутність у державного виконавця станом на 1 квітня 2016 року доказів виконання ТУ ДСА України у Волинській області виконавчого листа №135/2016, виданого 15 березня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом в строк, наданий для самостійного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження від 15 березня 2016 року №50507014, постанови від 4 квітня 2016 року у виконавчому провадження №50507014 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн. винесені правомірно та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 23 травня 2016 року.