Ухвала суду № 57835140, 11.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2097/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2015 року по справі за заявою заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою,

встановила:

Заступник прокурора Київського району м. Одеси (прокурор) звернувся до суду з заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в якій, з урахуванням уточнень, просив суд визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який є власником квартири АДРЕСА_1 та після його смерті відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, в зв'язку з чим заявник просив визнати зазначене нерухоме майно відумерлою спадщиною.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2015року, у зв'язку з тим, що після смерті ОСОБА_5, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1, до приватного нотаріуса Сегенюк С.Б. з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Справа розглянута у відсутності сторін.

Рішенням суду заяву заступника прокурора Київського району м. Одеси про визнання спадщини відумерлою було задоволено. Визнано спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого у ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається з квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,5 кв.м., у тому числі житловою - 29,3 кв.м., що належала йому на праві власності - відумерлою.

На вказане рішення суду представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та залишити заяву заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Держави в особі Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою без розгляду, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дійшла висновку, що апеляційне провадження у даній справі слід закрити за таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив наступні обставини.

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 17.05.1993 року, реєстровий №4-2047, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.07.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А., зареєстровано у реєстрі за №1-3022.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 07 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1334.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1

На виконання вимог ухвали суду про забезпечення доказів, 06.04.2015 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегенюк С.Б. надіслала на адресу суду копію спадкової справи №9/2012 до майна померлого у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, зі змісту якої вбачається, що 12.03.2012 року з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Сегенюк С.Б. звернувся ОСОБА_2, а 24.09.2012 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся ОСОБА_4.

02.10.2012 року та 18.10.2012 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегенюк С.Б. звернувся на адресу ОСОБА_4 з листами за №128/02-14/9/2012 та №131/02-14/9/2012 зі змісту яких вбачається, що у своєму листі ОСОБА_4 зазначив, що він є спадкоємцем за законом четвертої черги згідно зі ст. 1264 ЦК України, тобто проживав зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття, однак, для встановлення вищезазначеного факту йому необхідно звернутися до районного суду.

До теперішнього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з будь-якими заявами або листами до приватного нотаріуса не зверталися, доказів проживання зі спадкодавцем не надали, свідоцтв про право на спадщину не отримували, а тому суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є такими, що спадщину не прийняли.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

При таких обставинах та враховуючи, що заявник своєчасно подав до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги Одеської міської ради є законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати це рішення суду, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, те, що його не сповістили про наявність цієї справи та оскарженого рішення, він прийняв спадщину, а тому є спір про право між заявником та ним.

З приводу наявності такого спадкоємця, як ОСОБА_2, матеріали справи містять наступні докази.

Дійсно, 12.03.2012р. до приватного нотаріуса Сегенюк С.Б. із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 (а.с.44).

В своїй заяві він зазначив, що є двоюрідним племінником померлого ОСОБА_5 та єдиним спадкоємцем померлого.

В той же день, нотаріусом йому був виданий на руки запит до КП ЖКС «Черноморський» про реєстрацію осіб за адресою спірної квартири. Відповідь на цей запит ОСОБА_2 нотаріусу не надав. (а.с.51)

Крім цієї заяви, інших доказів наявності родинних стосунків з померлим ОСОБА_2 нотаріусу не надав, матеріали спадкової справи їх також не містять, а тому нотаріус свідоцтво про спадщину за законом ОСОБА_2 не видавав. (а.с. 44-64).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обґрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 292 ЦПК України, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в разі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки останніх.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.

З березня 2012р. по теперішній час ОСОБА_2 з заявою до суду про встановлення факту родинних відносин з померлим не звертався та відповідно рішення про встановлення такого факту або факту сумісного проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_5 не виносилось, будь які інші докази того, що він є спадкоємцем померлого відсутні, ОСОБА_2 не надав такі докази і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом не надано будь-яких об'єктивних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскарженим рішенням порушено його права як спадкоємця майна ОСОБА_5 померлого у ІНФОРМАЦІЯ_1, в матеріалах цивільної справи такі дані також відсутні.

Відповідно до п.8 Постанови №12 Пленуму Верховного суду України " Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя - доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем майна ОСОБА_5 померлого у ІНФОРМАЦІЯ_1, він не має права та повноважень на подання апеляційної скарги та оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2015 року, тому судова колегія вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 293, 297, 303, 304, 307, 312 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2015 року по справі за заявою заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков