Рішення № 57834640, 18.05.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1083/15-ц

Н.п. 2/522/2782/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 та після уточнення позовних вимог просить суд: усунути перешкоди в здійсненні його права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; вселити його в зазначену квартиру; встановити порядок користування зазначеною квартирою виділивши йому в користування жилу кімнату площею 17,3 кв.м., а в користування ОСОБА_2 та членів її сім`ї - кімнати площею 12,4 кв.м. та 9,0 кв.м., решту приміщень залишити в спільному користуванні сторін; стягнути з відповідачки на його користь витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн., витрати пов'язанні з викликом учасників - 136,50 грн., витрати на правову допомогу - 204,75 грн.

При цьому позивач посилається на те, що у 1999 році відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н-00639/99, укладеного на Одеській Муніципальній біржі, він придбав квартиру АДРЕСА_2.

02 березня 2001 року згідно нотаріального договору дарування позивач подарував ? частину вказаної квартири своїй дружині - ОСОБА_2.

У 2003 році сім`я позивача та відповідачки розпалася, а у 2007 році шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2014 року договір №Н-00639/99 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3, укладений 16 червня 1999 року на Одеській Муніципальній біржі, був визнаний дійсним, за позивачем було визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 право власності позивача було зареєстровано у відповідному реєстрі, номер запису 7748050.

Позивач зазначає, що у квартирі АДРЕСА_3 проживають та зареєстровані його колишня дружина - ОСОБА_2 та члени її сім`ї: дочка від першого шлюбу - ОСОБА_3 та внучка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач також зареєстрований у належній йому квартирі.

Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що він є власником ? квартири АДРЕСА_4, де зареєстровано його місце проживання, він більше десяти років не має можливості користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Відповідачка перешкоджає йому в здійсненні прав власника: відмовляється впускати в квартиру, користується його частиною, відхилює всі пропозиції щодо варіантів припинення права спільної власності сторін на спільне житлове приміщення.

Враховуючи зазначене позивач був вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності до суду не подавала.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року по справі №522/6488/14-ц, провадження №2/522/5492/14, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2015 року, визнано дійсним договір №Н-00639/99 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири номер АДРЕСА_1, укладений 16 червня 1999 року на Одеській Муніципальній біржі між ОСОБА_5, що діяла від свого імені та від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з одного боку, і ОСОБА_1, з іншого боку, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири під номер АДРЕСА_1 житловою площею 38,7 кв.м., загальною площею 65,9 кв.м.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були встановлені обставини, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, є преюдиційними при розгляді даної цивільної справи. Так, судом було встановлено, що 16 червня 1999 року на Одеській Муніціпальній біржі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н-00639/99, відповідно до якого ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_5.

ОСОБА_1 зареєстрував право власності в установленому законом порядку в ОМБТІ та РОН 16 червня 1999 року (книга 320 пр., стор. 23, реєстр 770).

30 липня 199 року позивач зареєструвався у квартирі АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою №257 від 12.12.2013 р., виданою дільницею №8 ЖКС.

02 березня 2001 року ОСОБА_1 подарував ? частину вказаної квартири ОСОБА_2. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Федорченко Т.М., реєстровий номер 834, та зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості (кн. 407 пр., стор. 11, реєстр 770).

На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року по справі №522/6488/14-ц право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири під АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 505529451101.

Крім того, судом встановлено, що 08 травня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси зроблено актовий запис №129, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 08 травня 2007 року.

Згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) №257 від 12.12.2013 р. у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: з 30.07.1999 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як основний квартиронаймач; з 21.05.2004 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, його колишня дружина, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька колишньої дружини; з 01.09.2012 року - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, внучка колишньої дружини.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. ( ч. 1 ст. 383 ЦК України)

Статтею 391 ЦК України, передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки відповідачка створює перешкоди позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_1 яка є об'єктом їх спільної власності, не надає доступ до квартири, суд вбачає порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги в частині усунення перешкод з боку відповідачки в здійсненні відповідачем його права власності на ? частину зазначеної квартири, а також його вселення до зазначеної квартири, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з чим суд повинен зазначити про таке.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, виготовленого КП ОМБТІ та РОН 16.02.2007 р., загальна площа квартири становить 65,9 кв.м., житлова площа - 38,7 кв.м., підсобна - 23,1 кв.м., корисна - 61,8 кв.м. При цьому квартира складається з 3 житлових кімнат, площею: 17,3 кв.м., 9,0 кв.м., 12,4 кв.м., кухні площею 9,5 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., туалету площею 1,0 кв.м., коридору площею 10,0 кв.м. балкону(лоджії) площею 1,3 кв.м. та 2,8 кв.м.

Оскільки, позивач та відповідач не можуть дійти домовленості щодо порядку користування спільною квартирою, площа кімнати (17,3 кв.м.) яку позивач просить виділити йому у користування є навіть меншою, ніж жила площа, яка згідно правовстановлюючих документів належить позивачу (19,35 кв.м. (з розрахунку 38,7 / 2=19,35), суд вважає запропонований позивачем варіант порядку користування квартирою справедливим та ніяким чином не обмежуючим права відповідачки, як співвласника квартири.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1: виділивши ОСОБА_1 в користування жилу кімнату площею 17,3 кв.м., в користування ОСОБА_2 та членів її сім`ї - кімнати площею 12,4 кв.м. та 9,0 кв.м. Решту приміщень залишити в спільному користуванні сторін.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн., витрати пов'язанні з викликом учасників - 136,50 грн. та витрати на правову допомогу - 204,75 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 355, 356, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 169, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунення перешкод в здійсненні ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_3, належну йому на праві спільної власності.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1: виділивши ОСОБА_1 в користування жилу кімнату площею 17,3 кв.м., в користування ОСОБА_2 та членів її сім`ї - кімнати площею 12,4 кв.м. та 9,0 кв.м. Решту приміщень залишити в спільному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн., витрати пов'язанні з викликом учасників - 136,50 грн., витрати на правову допомогу - 204,75 грн.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

18 травня 2016 року