Рішення № 57832123, 31.03.2016, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/679/15-ц

2/689/7/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.03.2016 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий - суддя Баськов М.М.

за участю:

секретаря Кушнір О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями,

встановив:

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому зазначила, що станом на 15 квітня 1991 року вона, як неповнолітня (дошлюбне прізвище ОСОБА_1), була членом колгоспного двору по АДРЕСА_1, головою якого був її дід ОСОБА_5. Крім них членами даного колгоспного двору були її баба ОСОБА_6 та її дядько (син голови двору) ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 помер і його майно успадкували ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_6 (мати). ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 померла і її майно успадкував ОСОБА_5 (чоловік). Отже після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 співвласниками вказаного житлового будинку залишилася вона і її частка становила 1/4, та її дід ОСОБА_5 - голова колгоспного двору, частка якого становила 3/4 зазначеного домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер і спадщину після нього прийняв відповідач по справі - ОСОБА_3, який є сином померлого. В подальшому, 15.11.2012, Комунальним підприємством "Інвентарбюро" Дунаєвецької районної ради Хмельницької області (далі - КП "Інвентарбюро") ОСОБА_3, за заявою останнього, в порушення Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, був виданий дублікат свідоцтва від 15 листопада 2012 року про право власності на вказаний житловий будинок, який за змістом не відповідає тексту оригіналу свідоцтва: у ньому прізвище голови колгоспного двору зазначено як ОСОБА_5, хоча в тексті оригіналу свідоцтва про право власності прізвище останнього записано як ОСОБА_5. Використовуючи зазначений дублікат, ОСОБА_3 15.11.2012 у КП "Інвентарбюро" зареєстрував за померлим ОСОБА_5 право власності на вказаний житловий будинок.

21.11.2012 ОСОБА_3 на підставі зазначених правовстановлюючих документів отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. 05.06.2013 ОСОБА_3 подарував успадкований ним житловий будинок позивачці та відповідачу - ОСОБА_4, кожному по 1/2.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 безпідставно успадкував весь спірний житловий будинок, який належав колгоспному двору, оскільки вона, як член даного двору мала право на 1/4 вказаного будинку, а тому були порушені її права, ОСОБА_1 просить визнати недійсним дублікат свідоцтва від 15 листопада 2012 року НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_5 на вказаний житловий будинок, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння. Також позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.11.2012 видане ОСОБА_3, скасувавши державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 30.11.2012, а також визнати недійсним договір дарування вказаного будинку від 05.06.2013 між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з іншої сторони, скасувавши державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Також ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/4 вказаного будинку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник заявлені вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, позивач пояснила, що до 1986 року вона проживала в будинку свого діда ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, де також проживала її баба ОСОБА_6 та її дядько ОСОБА_7 Після повернення з Ленінградської області її матері та батька, вона разом з братами почала проживати у будинку матері. Потім, в тому ж 1986 році, вони переїхали в Ленінградську область, селище Шугозеро, де на той час працювала її матір. Там вона була до 1989 року, поки її не забрав ОСОБА_7 (дядько). Повернувшись в Голозубинці, вона продовжила проживати в хаті діда з бабою. В 1990 році вона одружилася з ОСОБА_9, але вона з чоловіком продовжили проживати до липня 1991 року в будинку діда по АДРЕСА_1. Після смерті діда все майно, в тому числі і будинок, успадкував ОСОБА_3, а вона не знала, що мала право на частку вказаного будинку.

Представник позивача також пояснив, що позивач мала право на 1/4 спірного будинку, який належав колгоспному двору, оскільки була неповнолітньою та не втратила права на частку у майні колгоспного двору. Про порушення своїх прав позивач дізналася вже після того, як ОСОБА_3 подарував їй та її брату по 1/2 спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що в 2012 році ОСОБА_1 звернулася до нього для оформлення спадщини після його батька, а її діда - ОСОБА_5 Так як не було правовстановлюючих документів на спірний будинок, він спочатку отримав в інвентарбюро дублікат свідоцтва про право власності батька на вказаний будинок, зареєстрував за ним право власності на це нерухоме майно. Після цього у нотаріуса він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після батька, до складу якої входив саме цей будинок. Потім він цей будинок подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які є його племінниками, в рівних частках. Також позивач підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 була членом колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5, оскільки вона проживала з дідом та бабою у вказаному будинку до 1986 року, потім мати забрала її в Ленінградську область, а в 1989 році вона повернулася з Ленінградської області до діда з бабою, де і проживала. В 1990 році ОСОБА_1 одружилася, але ще продовжила проживати до 1991 року в будинку діда.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив, що його рідна сестра ОСОБА_1 проживала в будинку діда та баби, поки їх мати в 1986 році не забрала в Ленінградську область. В 1989 році сестра повернулася в с. Голозубинці і продовжила проживати разом з дідом та бабою, де також проживав його з сестрою дядько ОСОБА_7 Після одруження в 1990 році сестра з чоловіком продовжили проживати в будинку діда, а літом 1991 року вона переїхала до будинку чоловіка. Також відповідач пояснив, що це вони з сестрою вирішили, щоб ОСОБА_3 оформив спадщину після діда, зокрема спірний будинок, на себе, а потім він подарував вказаний будинок їм в рівних частках, а тому вважає, що права ОСОБА_1 не були порушені.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що домоволодіння за АДРЕСА_1 належало колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5.

Крім нього, станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були його дружина ОСОБА_10, син ОСОБА_7 та його онука ОСОБА_1.

Дані обставини підтверджуються рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької районної ради народних депутатів від 19.05.1988 №79а "Про реєстрацію житлових будинків, які належать громадянам с. Голозубинці та с. Лошківці Дунаєвецького району" (а.с. 24), свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданим виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради народних депутатів від 10.08.1988 про те, що домоволодіння, яке складається із одного житлового будинку в с.Голозубинці Дунаєвецького району належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_5 (а.с.76).

Належність даного господарства до колгоспного двору також підтверджується даними трудової книжки колгоспника та довідки від 20.04.1982, виданої колгоспом ім. 13- річчя Жовтня с. Голозубенці, згідно з якими ОСОБА_5, який був головою двору, являвся членом вказаного колгоспу.

Згідно виписки з погосподарської книги №1 за 1986-1990 роки в господарстві №66 проживали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова двору), його дружина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, онука - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).

Відповідно до виписки з погосподарської книги №2 за 1991-1995 роки в господарстві №64 проживали ОСОБА_5 (голова двору), його дружина - ОСОБА_10, син - ОСОБА_7, зять - ОСОБА_9 та онука - ОСОБА_1 (а.с. 22, 65).

Згідно із випискою з погосподарської книги №3 за 1991-1995 роки в господарстві №94 проживали ОСОБА_14 (голова двору), його дружина - ОСОБА_15, син - ОСОБА_16, невістка - ОСОБА_17, онук - ОСОБА_9 та невістка - ОСОБА_1 (а.с. 85).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Відповідно до п. 1 Вказівок № 69 документами погосподарського обліку являються, затверджені Держкомстатом СРСР, форми первинного обліку для сільських Рад народних депутатів, а саме: форма №1 "Погосподарська книга", форма №2 "Список осіб, що тимчасово проживають на території сільської Ради" та форма №3 "Алфавітна книга господарств"

Згідно із п.6 Вказівок № 69 сільські Ради один раз на п'ять років роблять закладку погосподарських книг (форма №1) та алфавітних книг (форма №2) станом на 1 січня. Закладка погосподарських книг робиться шляхом суцільного обходу дворів та опитування населення в період з 1 по 15 січня.

В наступні чотири роки щорічно сільські Ради роблять суцільну перевірку та уточнення записів в раніше заведених погосподарських книгах. Перевірка та уточнення записів робляться станом на 1 січня з 1 по 15 січня.

В судовому засіданні була досліджена погосподарська книга №1 по Голозубинецькій сільській раді за 1991 - 1995 роки.

Зокрема, в господарстві №94, головою якого був ОСОБА_18, також проживали ОСОБА_9 і ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

В той же час, в господарстві №64, головою якого був ОСОБА_5, також проживали ОСОБА_9 і ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

Із досліджених судом вказаних записів в погосподарській книзі неможливо встановити, в якому господарстві станом на 15 квітня 1991 року проживала ОСОБА_1., оскільки в них відсутні належні дані про те, що закладки погосподарської книги робилися станом на 1 січня 1991 року і в подальшому перевірялися та уточнювалися.

Наявність зробленого олівцем запису в погосподарській книзі по особовому рахунку по господарству №64 (а.с. 133) про те, що позивачка та її чоловік прибули до господарства ОСОБА_5 в 1992 році не можуть свідчити про те, що ОСОБА_1 не проживала у вказаному господарстві станом на 15.04.1991, адже як позивачка, так і відповідачі підтвердили той факт, що після одруження в 1990 році ОСОБА_1 продовжила проживати в будинку діда (ОСОБА_5.) і вибула звідти тільки влітку 1991 року.

Крім того, відповідно до паспортних даних ОСОБА_1, місцем її проживання значиться будинок АДРЕСА_1, де вона була зареєстрована з 15.10.1991 (а.с. 27).

Допитана в судовому засіданні в.о. старости с. Голозубинці ОСОБА_19 підтвердила факт, що ОСОБА_1 проживала в будинку свого діда ОСОБА_5, в той же час не змогла підтвердити достовірність зробленого олівцем запису в погосподарській книзі про те, що ОСОБА_1 в 1992 році прибула до господарства свого діда з господарства ОСОБА_18

Отже, суд констатує, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_1 була членом колгоспного двору по АДРЕСА_1, головою якого був ОСОБА_5, оскільки на той час вона була неповнолітньою, а також проживала у вказаному господарстві.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Тому, станом на 15.04.1991 членами вказаного колгоспного двору, які мали право власності на майно, яке належало колгоспному двору, були ОСОБА_5 (голова двору), його дружина - ОСОБА_10, син ОСОБА_7 та його онука ОСОБА_1, а частка кожного з них в домоволодінні становила 1/4.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_10, що підтверджується записами в погосподарській книзі (а.с. 135).

Після них спадщину прийняв ОСОБА_5, який був батьком ОСОБА_7 та чоловіком ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер в с. Голозубинці, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.03.2005, виданого Голозубинецькою сільською радою (а.с. 93).

Спадщину після ОСОБА_5 прийняв його син (відповідач по справі) ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами спадкової справи №267/2012, заведеної державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори Люзняк О.М. (а.с. 92).

Оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_3 прізвище батька було зазначено як ОСОБА_5, а в свідоцтві про смерть його прізвище було записано як ОСОБА_5, рішенням Дунаєвецького районного суду від 31.08.2012 за заявою ОСОБА_3 був встановлений факт, що ОСОБА_5 є його батьком (а.с. 96).

Так як в оригіналі свідоцтва про право особистої власності на спірний житловий будинок, який належав до колгоспного двору, вказано, що головою двору є ОСОБА_5, а в свідоцтві про смерть останнього його прізвище зазначено як ОСОБА_5, відповідач по справі - ОСОБА_3 в КП "Інвентарбюро" отримав дублікат свідоцтва від 15 листопада 2012 року серії НОМЕР_2 про право власності на вказаний житловий будинок, який за змістом не відповідає тексту оригіналу свідоцтва - у ньому прізвище голови колгоспного двору зазначено як ОСОБА_5. (а.с. 76, 79).

Тоді ж, 15.11.2012, ОСОБА_3 зареєстрував за своїм померлим батьком право приватної власності на спірний житловий будинок, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №36260398 від 15.11.2012 (а.с. 11).

21.11.2012 нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори Люзняк О.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_5 успадкував після свого батька житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а.с. 108).

30.11.2012 ОСОБА_3 зареєстрував за собою право приватної власності на спірний житловий будинок, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №36494805 від 30.11.2012 (а.с. 12).

05.06.2013 між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з іншої сторони був укладений договір дарування житлового будинку, за яким ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкований ним житловий будинок в с. Голозубинці, Дунаєвецького району, кожному по 1/2 (а.с. 13).

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції, що діяла на час видачі дубліката), для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 3.5.2 Тимчасового положення встановлено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення.

Згідно із п. 8.6. Тимчасового положення у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності.

За дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів, які проводять оформлення права власності, БТІ можуть здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва про право власності, у тому числі здійснення перевірки належності заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав.

На дублікаті свідоцтва про право власності обов'язково зазначається його номер, а до Реєстру прав вносяться відомості про втрату або зіпсування оригіналу свідоцтва та про видачу його дубліката.

Отже, аналізуючи зміст наведених норм, слід зазначити, що діючим на час видачі ОСОБА_3 дубліката свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок законодавством було передбачено видачу такого дубліката лише у разі крадіжки, втрати, чи пошкодження оригіналу свідоцтва про право власності з обов'язковим дотриманням встановленої процедури, яка передує видачі, та визнанням у зв'язку з цим недійсним втраченого свідоцтва і такий дублікат міг був виданий тільки власнику або уповноваженій ним особі, яким ОСОБА_3 не являвся.

В той же час державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на спірний житловий будинок могла бути проведена тільки за його заявою, а тому така реєстрація не може бути визнана законною, через що підлягає скасуванню, а дублікат свідоцтва слід визнати недійсним.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи те, що 21.11.2012 нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори Люзняк О.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_5 успадкував після свого батька весь житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, хоча не мав на це права, так як ОСОБА_1 належала на праві власності 1/4 вказаного будинку, тому дане свідоцтво про право на спадщину слід визнати недійсним, оскільки воно порушує права ОСОБА_1, як співвласника спірного житлового будинку.

За таких обставин також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності ОСОБА_3, яка була проведена на підставі недійсного правовстановлюючого документа.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема відповідно до частин 1, 3 та 4 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Отже, розпорядившись спірним будинком, а саме: подарувавши ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кожному по 1/2 частки будинку, ОСОБА_3 порушив права ОСОБА_1, як співвласника вказаного будинку. Тому договір дарування даного житлового будинку від 05.06.2013 між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з іншої сторони слід визнати недійсним, скасувавши державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на зазначений будинок.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відсутність у правовстановлюючому документі (свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок) вказівки про розмір часток у праві власності кожного із співвласників перешкоджає у реалізації належного сторонам права користування та розпорядження належними їм частками.

За наведених обставин суд вважає, що право власності ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частину домоволодіння, а тому її позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 243,60 грн. по 121,60 грн. з кожного.

На підставі ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. 16, 202 - 204, 317, 319, 328, 392, 717, 1218 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним дублікат свідоцтва від 15 листопада 2012 року серії НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданий Комунальним підприємством "Інвентарбюро" Дунаєвецької районної ради Хмельницької області та скасувати державну реєстрацію від 15.11.2012 права власності ОСОБА_5 на вказаний будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38196075), здійснену на підставі даного дубліката свідоцтва про право власності.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1, від 21.11.2012, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори Люзняк О.М., зареєстроване в реєстрі за №1722, та скасувати державну реєстрацію від 30.11.2012 права власності ОСОБА_3 на вказаний будинок (номер запису про реєстрацію права власності: 1183675, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 75386368218), здійснену на підставі даного свідоцтва про право на спадщину за законом.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 94,6 кв. м., житловою площею 54,2 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1, укладеного 5 червня 2013 року між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Сорокатюк Н.А., зареєстрований у реєстрі за №643, та скасувати державну реєстрацію від 05.06.2013 права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на вказаний будинок (номер запису про реєстрацію права власності: 1184191, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 75386368218), здійснену на підставі даного договору дарування.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народилася в с. Голозубинці Дунаєвецького району Хмельницької області (ід.н. НОМЕР_1), право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 94,6 кв. м., житловою площею 54,2 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243,60 грн., по 121,80 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя М.М. Баськов