Рішення № 57831869, 23.03.2016, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1644/15-ц

Провадження № 2/673/131/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді- Лукіянець Т.В.

з участю секретаря судового засідання- Ясінської М.О.

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Деражня цивільну справу за позовами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості по кредитному договору

та

ОСОБА_3

до

Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

про визнання кредитного договору недійсним

встановив:

В серпні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду через представника з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік.

Проте відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за даним договором внаслідок чого, станом на 30 червня 2015 року наявною є заборгованість в загальному розмірі 17939,90 грн., яку позивач просить стягнути в повному обсязі з відповідача. Крім того, позивачем були понесені судові витрати у вигляді 243,60 грн., що являють судовий збір, які також просив стягнути із відповідача.

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним з підстав порушення відповідачем при його укладанні ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року № 168. В обґрунтування вказаних обставин зазначив, що відповідачем у письмовій формі не було повідомлено про умови надання кредиту, інформацію про його сукупну вартість. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, такими, що суперечать принципу добросовісності.

Ухвалою суду від 10.03.2016 року вказані справи були об?єднанні в одне провадження.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» вимоги позову підтримав в повному обсязі з підстав викладених у заяві. Щодо позову ОСОБА_3 заперечив в зв'язку із безпідставністю його вимог, при цьому, просив застосувати наслідки пропуску строків давності.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно ним було укладено кредитний договір із банком шляхом підписання заяви. Проте із правилами і умовами надання банківських послуг, тарифами банку не був ознайомлений. Тривалий час не проводив оплату по договору, вважаючи виконаними свої зобов'язання. Зауважив, що банком був поданий позов з порушенням строків давності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» та залишення без задоволення позову ОСОБА_3

Так, судом встановлено, що 14 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Встановлено , що в результаті неналежного виконання умов договору відповідачем утворилася заборгованість, яка станом на 30.06.2015 року становить 17939,90 грн., яка складається із сумм у:

- 3565,10 грн. - заборгованість за кредитом;

- 9901,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3142,37 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 830,47 грн. - штраф (процентна складова) (а. с.6-10).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст. 527 цього ж кодексу передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вказаний розрахунок сумнівів не викликає, а тому суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 17 939,90 грн.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності в даному спорі, виходячи із наступного.

В силу ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.2 ст. 258 цього кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені ).

Так, відповідно до вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язання, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно умов договору, сторони визначили строк дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти. Крім того, погоджено було порядок погашення заборгованості по кредитному договору шляхом внесення ОСОБА_3 щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості.

Строк дії кредитної картки, як вбачається із довідки ПАТ КБ «Приватбанк» закінчився в листопаді 2009 року (а.с.100,108).

Аналізуючи умови кредитного договору та зміст зазначених правових норм, вбачається, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Проте, відповідно до ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого банком, ОСОБА_3 здійснив останній платіж по даному кредитному договору 29 серпня 2012 року в розмірі 900грн., шляхом переведення з дебетної картки № НОМЕР_1 через термінал самообслуговування (а.с. 8 зворот, 85).

Згідно п.8.6. Умов, ОСОБА_3 у випадку порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 500грн+ 5% від суми позову.

З вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду 05.08.2015 року.

Враховуючи те, що 29.08.2012 року мало місце переривання строків давності, суд приходить до висновку про звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з даним позовом в межах строків давності. При цьому, відсутні також підстави для застосування спеціальної позовної давності, оскільки штраф був нарахований банком за порушення відповідачем грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, що також перебуває в межах спеціальної позовної давності.

Встановивши вказані обставини, суд вважає безпідставними посилання представника ОСОБА_3 на застосування в даному випадку правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України №6-14цс 14 від 19 березня 2014 року.

В силу ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалюється рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 243грн.60коп.

Вирішуючі позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, суд враховує наступні обставини.

Звертаючись із вказаним позовом, ОСОБА_3 як на підставу недійсності спірного договору посилався на те, що банк в супереч вимогам ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повідомив його у письмовій формі про умови надання кредиту, його сукупну вартість.

Так, у відповідності до ч.2 ст. 11 вказаного закону перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про : особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий;орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач може одержати докладнішу інформацію;переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Судом враховується, що відповідач ОСОБА_3 отримуючи кредитні кошти 14 січня 2008 року і кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 21600,00 грн., був належним чином ознайомлений з умовами кредитування і надання банківських послуг в цілому та порядком погашення заборгованості, про що свідчить його підпис на заяві (а.с.11 зворот).

По справі встановлено, що згідно вказаної заяви, сторони передбачили умови кредитування з використанням кредитної картки. Заява містить всі істотні умови кредитного договору, зокрема розмір відсотків, штрафних санкцій, порядок погашення заборгованості за кредитним лімітом.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 раніше був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку (а.с.11).

Також, відповідач тривалий час користувався вказаною платіжною карткою, починаючи з часу її одержання, періодично частково сплачував заборгованість по картковому кредиту, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.01.2008 року, укладеному між ним і банком. При цьому, ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував факту користування отриманою кредитною карткою «універсальна 55 днів пільгового періоду»

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За частиною 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з викладеного, на думку суду, наведені вище обставини, беззаперечно свідчать про те, що між сторонами 14 січня 2008 року був укладений належним чином у встановленій письмовій формі кредитний договір, умови якого були в повному обсязі доведені до відома ОСОБА_3, який, крім цього, виконувався сторонами і підстав для визнання його недійсним із зазначених відповідачем і водночас позивачем підстав, - не вбачається.

В силу ст.. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що спірний кредитний договір містить несправедливі умови в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в цілому не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд при вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 прийшов до висновку про їх безпідставність, клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про застосування при вирішенні даного спору позовної давності задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.. ст..10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, ст..ст.203, 207, 215, 257, 258, 264,526, 527, 1054 ЦК України, ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд-

вирішив:

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредиту в загальному розмірі 17 939 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев?ять гривень) 90коп. та судові витрати в розмірі 243 грн.60 коп.

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Деражнянський районний суд Хмельницької області.

Повний текст рішення виготовлений 28 березня 2016 року

Суддя: Т. В. Лукіянець