Ухвала суду № 57831524, 10.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2616/16-к Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 11-сс/783/257/16 Доповідач: Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Танечника І.І.

суддів Волинця М.М., Ревера В.В.

при секретарі Гнідь А.Ю.

з участю прокурора Бігуна А.О.

адвоката ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2016 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Даною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_3, погодженим старшим прокурором групи прокурорів прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно ОСОБА_2

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що дане рішення є необґрунтованим та безпідставним та прийняте з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчим суддею не було досліджено питання стосовно належності майна, на яке накладено арешт, підозрюваному ОСОБА_2 Зокрема, суд, наклавши арешт на майно, в своїй ухвалі зазначив, що майно, на яке накладається арешт, належить на праві спільної сумісної власності підозрюваному ОСОБА_2, не встановивши при цьому факту, що джерелом набуття майна на праві спільної сумісної власності подружжя були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. В даному випадку суд наклав арешт на власність ОСОБА_5, це майно не належить і не може належати ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в розумінні ст.60 Сімейного Кодексу України. Даний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України від 25.11.2015р. по справі №6-2333цс15, згідно якого у разі придбання майна хоч і у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об»єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об»єктів права спільної сумісної власності подружжя.

В зв»язку з вищенаведеним, просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21.04.2016р., в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про надання дозволу на арешт майна в частині накладення арешту на гараж за адресою м.Львів, вул..Кондукторська,16, квартиру, комору за адресою АДРЕСА_1, квартиру, комору, за адресою АДРЕСА_2, квартиру за адресою АДРЕСА_3, квартиру за адресою АДРЕСА_4, автомобіль SUZUKI SX 41.6 2008 року випуску відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, виступи прокурора Бігуна А.О. та слідчого Незнайко С.В. із запереченням доводів апеляційної скарги, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, розглянувши матеріали подання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Стаття 170 КПК України передбачає накладення арешту на майно.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Накладаючи арешт на майно, зокрема на гараж за адресою м.Львів, вул..Кондукторська,16, квартиру, комору за адресою АДРЕСА_1, квартиру, комору, за адресою АДРЕСА_2, квартиру за адресою АДРЕСА_3, квартиру за адресою АДРЕСА_5, автомобіль SUZUKI SX 41.6 2008 року випуску слідчий суддя підставно, на думку колегії суддів, вказав, що дане майно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.368 ч.3 КК України, санкція якої передбачає поряд з позбавленням волі й конфіскацію майна. Майно, на яке було накладено арешт, зокрема на гараж за адресою м.Львів, вул..Кондукторська,16, квартиру, комору за адресою АДРЕСА_1, квартиру, комору, за адресою АДРЕСА_2, квартиру за адресою АДРЕСА_3, квартиру за адресою АДРЕСА_4, автомобіль SUZUKI SX 41.6 2008 року випуску згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_5, яка являється дружиною підозрюваного ОСОБА_2, а отже майно, в тому числі вищевказане, яке перебуває у її власності, є спільним сумісним майном подружжя.

Що ж стосується доводів у апеляційній скарзі про те, що факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об»єктів права спільної сумісної власності подружжя, слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова не досліджено обставин щодо належності майна ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, то такі не спростовують правильного висновку слідчого судді, оскільки апелянтом не було подано доказів того, що власник майна ОСОБА_5 зверталася з позовом про правовий статус майна, на яке накладено арешт, зокрема, про виділ частки із майна, яке перебуває у спільній сумісній власності чи визнання такого особистою приватною власністю подружжя.

Крім того, на думку колегії суддів, сам факт реєстрації права власності майна на дружину обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_5 в період їх шлюбу не може свідчити про те, що арештоване слідчим суддею майно було придбане за особисті кошти гр.ОСОБА_5 і таке слід вважати її особистою приватною власністю.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки майно, на яке накладено арешт, являється спільним сумісним майном подружжя, до якого може бути застосовано конфіскацію майна у ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, санкція статті якої передбачає конфіскацію майна, то на дане майно арешт накладено у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст.170, 376,407,409 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий

Судді