Ухвала суду № 57831084, 18.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/317/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний В.С.

Провадження № 22-ц/778/2350/16 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

Спас О.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення порядку користування приміщеннями квартири,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення порядку користування приміщеннями квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам у справі, а саме по 1/5 частині кожному.

Спірна квартира має чотири ізольовані житлові кімнати: № 2 площею 11 кв.м., №3 площею 9,2 кв.м., № 7 площею 7,9 кв.м., № 8 площею 15, 9 кв.м., а також коридор, комору, туалет, ванну кімнату та кухню.

На теперішній час відповідачі створюють їм перешкоди у користуванні вищезазначеною квартирою, що унеможливлює їхнє проживання в ній.

Мирним шляхом вирішити питання щодо встановлення порядку користування приміщеннями квартири відповідачі не бажають.

На підставі викладеного просили суд визначити порядок користування приміщеннями спірної квартири та виділити їм у спільне користування житлову кімнату № 8 площею 15,9 кв.м., відповідачам виділити в спільне користування житлову кімнату № 2 площею 11 кв.м, житлову кімнату № 3 площею 9,2 кв.м, житлову кімнату № 7 площею 7,9 кв.м.; залишити у спільному користуванні всіх співвласників коридор № 1, комору № 4,туалет № 5, ванну кімнату № 6 та кухню № 9; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року позов задоволено.

Встановлено наступний порядок користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1:

- виділено в спільне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кімнату № 8 площею 15,9 кв.м.

- виділено в спільне користування ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 житлову кімнату № 2 площею 11 кв.м, житлову кімнату № 3 площею 9,2 кв.м, житлову кімнату № 7 площею 7,9 кв.м.

Залишено у спільному користуванні всіх співвласників коридор № 1, комору № 4,туалет № 5, ванну кімнату № 6 та кухню № 9.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 по 183 грн. 73 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 по 183 грн. 73 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності кожному з них по 1/5 частині. Зазначене підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15869106, видане ОП «ЗМБТІ» 10.09.2007 р. (а.с.7).

Крім того з копії свідоцтва про шлюб виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану РС ЗМУЮ від 16.03.2013 р. (а.с.8) вбачається, що позивачка ОСОБА_5 у зв'язку з укладенням шлюбу змінила своє прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5».

Відповідно до технічного паспорта на спірну квартиру (а.с.9) загальна площа квартири становить 72, 36 кв.м., житлова площа - 44 кв.м., та складається з: чотирьох ізольованих житлових кімнат: житлової кімнати № 2 площею 11 кв.м., житлової кімнати №3 площею 9,2 кв.м., житлової кімнати № 7 площею 7,9 кв.м., житлової кімнати № 8 площею 15, 9 кв.м., а також таких приміщень: коридор № 1, комора № 4, туалет № 5, ванна кімната № 6 та кухня № 9.

Кожному із співвласників приходиться по 8,8 кв. метра житлової площі, на двох позивачам на 2\5 частини квартири повинно приходитися 17.6 кв. метра .

За вимогами ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ст. 319, ст.. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування або розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

П. 14 Постанови Пленуму Верховному суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року роз'яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачами фактично не заперечується факт того, що всі кімнати в квартирі є ізольованими, своїми процесуальними правами ,щодо призначення по справі експертизи вони належним чином не скористалися ,так як будь яких клопотань з цього приводу під час судового розгляду не заявлялося.

Також недоречними є посилання в апеляційної скарзі про необхідність закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, так як досліджене судом апеляційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2014 року свідчить, що цивільна справа між цими ж сторонами в судовому порядку не розглядалася.

Також не мають правових підстав доводи апеляційної скарги про можливу передачу кімнати в оренду позивачами ,що буде порушувати інтереси відповідачів, так як це ґрунтується на припущеннях і не впливає на сутність вирішеного спору.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: