Ухвала суду № 57830757, 05.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/4188/15 Головуючий у 1 інстанції: Сінєльнік Р.В.

№ провадження 22-ц/778/2151/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„05" травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Запорізька міська рада, Приватний нотаріус Чепкова Олена Володимирівна, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем першої черги спадкування та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Запорізька міська рада, Приватний нотаріус Чепкова О.В., про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем першої черги спадкування та визнання права власності.

У позові зазначала, що з лютого 2002 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але без реєстрації шлюбу.

Вони разом вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки і не перебували в будь-якому іншому шлюбі.

Місцем спільного мешкання її та ОСОБА_5 з 2002 року до 2010 року була квартира АДРЕСА_1.

З 2010 року вона разом ОСОБА_5 мешкали в квартирі АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, на момент смерті заповіту не склав.

За час спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чорненькою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 4083, ними була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_3.

Хоча ОСОБА_5 у договорі був вказаний в якості покупця цієї квартирі і був зареєстрований за вказаною адресою, однак у придбаній квартирі не проживав, оскільки фактично мешкав разом з позивачкою.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3, яка була придбана ОСОБА_5 під час спільного проживання з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу, являлась їх спільною сумісною власністю, з рівними частками власності кожного.

Відповідач є матір"ю ОСОБА_5, являється його єдиною спадкоємицею першої черги.

Посилаючись на вказані обставини та вточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт проживання її однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю, набутою за час спільного проживання з Лобачем А.І.; визнати за нею право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_3; визнати її спадкоємцем 1-ї черги спадкування.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у встановленні факту проживання її однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 01.01.2004 року по 02.08. 2015 року, відмови у визнанні квартири АДРЕСА_3 їх спільною сумісною власністю та у визнанні за нею права власності на 1 / 2 частину цієї квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

За приписами ч.2 ст. 3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.

За положеннями ч.ч.1,2 ст. 21 СК України сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім"єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов"язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов"язків подружжя.

Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об"єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, є об"єктом їх спільної сумісної власності, якщо 1) майно придбано внаслідок спільної праці таких осіб як сім"ї(при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об"днані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету;2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026 цс 15 від 23.09.2015 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковою і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин придбання спірного майна не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 09 серпня 2005 року ОСОБА_5 придбав за 40637 грн. у ОСОБА_7 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстрував 29.08. 2005 року, своє місце проживання за вказаною адресою зареєстрував 04.10.2005 року(т.1, а.с.7-10).

Відповідно до письмової угоди про задаток, укладеної до укладання договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 26 липня 2005 року, фактична ціна квартири становила 83325 грн., що складало еквівалент 16500 у.о., задаток у сумі 2525 грн., що становило еквівалент 500 у.о., покупець передав особисто ОСОБА_7( т.1,а.с. 153).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, спадкоємцем першої черги після його смерті є його мати ОСОБА_3(т.1,а.с.102).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що на момент придбання спірної квартири вона тривалий час проживала з ОСОБА_5 однією сім"єю без реєстрації шлюбу, вони мали спільний бюджет і квартиру придбали внаслідок спільної праці, за спільні кошти, які відкладали для купівлі житла, тому 1 / 2 частка цієї квартири не входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5, оскільки являється її часткою у спільному майні.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 не визнавала факт ведення ОСОБА_5 спільного господарства з позивачкою, та посилалася, зокрема, на те, що спірна квартира була придбана її сином ОСОБА_5 за особисті кошти, отримані ним від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_8, яка належала їй, ОСОБА_3, її сину ОСОБА_5 та його колишній дружині ОСОБА_8, за договором купівлі-продажу від 09.08.2005 року, оформленим у той же день, що і договір купівлі спірної квартири(т.1, а.с.85).

За даними заяви ОСОБА_5 про прийняття його на роботу у липні 2003 року та за даними особистої картки працівника, в якості дружини ОСОБА_2 він не вказував, свій сімейний стан визначав, як не одружений (т.1,а.с.116, 117).

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд повно і всебічно дослідивши наявні у справі як письмові докази, у тому числі довідки про доходи ОСОБА_5 та ОСОБА_2, так і пояснення свідків, і надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов висновку, що позивачкою не надано допустимих доказів на підтвердження ведення спільного господарства з ОСОБА_8 та її участі у придбанні спірної квартири внаслідок спільної з ним праці.

Висновок суду слід визнати обґрунтованим, враховуючи, що доводи відповідача щодо джерела придбання ОСОБА_5 спірної квартири, які підтверджені як письмовими доказами, так і поясненнями свідків, суд визнав доведеними, безумовних доказів на їх спростування позивач не надала.

Ті докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Фактично доводи зводяться до іншої оцінки обставин справи, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції оцінки, і підстав для скасування судового рішення не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року по даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: