Рішення № 57829308, 23.05.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/969/16-ц

Провадження №2/265/719/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А.В.,

при секретарі - Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № SAMDN03000127139894 від 05 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору. Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим у останнього станом на 31 січня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 28 656,46 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 15 682,00 гривень; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 10 546,76 гривень; заборгованості по комісії та за пенею за користування кредитом - 586,92 гривень; штрафу (фіксованої частини) - 500,00 гривень; штрафу (процентної складової) - 1 340,78 гривень. На підставі викладеного та посилаючись на діюче законодавство, позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача 28 656,46 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 1 378 гривень.

У судове засідання представник позивача - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, не з'явився, просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду викликалась своєчасно та належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частина 2 ст.60 ЦПК України встановлює, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч.4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою позичальника, на підставі якої 05 грудня 2013 між сторонами був укладений Договір № SAMDN03000127139894, згідно якого йому надані грошові кошти у сумі 15 000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в порушення норм закону і умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Станом на 31 січня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 28 656,46 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 15 682,00 гривень; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 10 546,76 гривень; заборгованості по комісії та за пенею за користування кредитом - 586,92 гривень; штрафу (фіксованої частини) - 500,00 гривень; штрафу (процентної складової) - 1 340,78 гривень.

Вказаний розрахунок проведений відповідно до умов укладеного договору, процентна ставка розрахована відповідно до умов договору.

Крім того, позивачем нараховані штрафи за неналежне виконання умов договору: штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 1 340,78 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язань забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Однак, суд вважає, що умовами договору від 05 грудня 2013 року закріплена подвійна цивільна відповідальність позичальника одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі наведеного суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог банку в частині стягнення з відповідача фіксованої суми штрафу в розмірі 500 гривень за кредитним договором, та вважає, що визначення фіксованого штрафу, закріплене в Умовах та правилах надання банківських послуг, не відповідає визначенню штрафу, закріпленому в нормах цивільного законодавства, який має обчислюватися у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та є подвійною цивільною відповідальністю одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому за ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим факт порушення позичальником ОСОБА_1 умов договору кредиту від 05 грудня 2013 року, та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в межах стягнення з відповідача на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом в сумі 28 156,46 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 15 682,00 гривень; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 10 546,76 гривень; заборгованості по комісії та за пенею за користування кредитом - 586,92 гривень; штрафу (процентної складової) - 1 340,78 гривень. В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідач, не бажаючи приймати участь в судовому розгляді справи і реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і доказування належного виконання ним обов'язків за кредитним договором, тим самим не оспорює наявних підстав для стягнення з нього грошових сум та їх розміру.

Приймаючи до уваги, що рішення ухвалено на користь позивача частково, за положеннями ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які складають 1 378 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЕДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором, укладеним 05 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 в сумі 28 156 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 46 копійок, а також судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

4. Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _______