Рішення № 5782858, 19.08.2009, Любомльський районний суд Волинської області

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 2 – 306/09

Позовне провадження

Категорія : Спори, що виникають із земельних правовідносин - 44

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2009 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Чишія С.С.

при секретарі Семенюк К.М.

з участю прокурора Кузька І.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах територіальної громади міста Любомль Волинської області в особі Любомльської міської ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У районний суд з позовною заявою звернувся Любомльський міжрайонний прокурор, який просить стягнути із ОСОБА_2, 495,74 гривні шкоди від порушення земельного законодавства, зобов’язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0325 га та покласти на нього судові витрати. Вимоги прокурор обґрунтував тим, що матеріалами перевірки дотримання земельного законодавства, які надійшли від державного інспектора Держземінспекції у Волинській області, встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0325 га в місті Любомль на землях історико-культурного призначення. Тим самим він заподіяв цивільну шкоду, яку добровільно відшкодувати відмовляється, а самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню.

Під час судового засідання прокурор та представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному об’ємі. Відповідач позовні вимоги не визнав.

Прокурор в судовому засідання пояснив, що держземінспектор виявив факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, вніс йому припис про усунення виявленого порушення з пропозицією відшкодувати шкоду. Жодної з вимог відповідач, який не має правовстановлюючих документів на користування ділянкою, не виконав, що стало мотивом звернення у суд.

Представник міської ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що між мешканцями триквартирного будинку виник земельний спір, який перевірявся відповідними посадовими особами міста та району. Земельна ділянка, яку самовільно зайняв відповідач,

_______________

1 інстанція код суду – 0310

частково знаходиться в охоронюваній, частково в регульованій зоні навколо пам’ятника архітектури – костелу 15 століття. ОСОБА_3 відповідачу було відмовлено у приватизації ділянки, виходячи із її розташування і призначення. При цьому жильцям було запропоновано підготувати документацію про поділ прибудинкової території, від чого відповідач самоусунувся.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що у 1990 році отримав квартиру в триквартирному будинку. Його жильці завжди користувались земельними ділянками для вирощування сільськогосподарських культур, це став робити і сам. Правовстановлюючих документів на ділянку не має, вважає, що право користування нею отримав разом із наданням квартири.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області від 29.04.2009 року встановлено, що ОСОБА_2 зайняв земельну ділянку площею 0,0325 га для ведення особистого селянського господарства на землях історико-культурного призначення.

За даним фактом того ж дня було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст.531 КУпАП, відповідачу внесено припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області.

Постановою державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області від 13.05.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.531 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 гривні.

З охоронного свідоцтва на пам’ятку архітектури та схеми до протоколу про адміністративне правопорушення з врахуванням пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що частина займаної відповідачем земельної ділянки знаходиться в охоронюваній зоні пам’ятки, частина – в регульованій зоні.

Актом обстеження земельної ділянки №013 від 29.04.2009 року стверджено, що самовільно зайнято ділянку площею 0,0325 га, яка належить до державної форми власності, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, її цільовим призначенням є обслуговування костелу, правовстановлюючі документи відсутні, на даній земельній ділянці проведені земельні роботи для ведення особистого сільського господарства.

Розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок зайняття спірної земельної ділянки, становить 495 гривень 74 копійки; розрахунок відповідає нормам постанови КМ України від 25.07.2007 року №963.

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено по справі, відповідач користується земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів. Жодний компетентний орган не приймав рішення про надання йому цієї ділянки в користування чи у власність, в натурі земельна ділянка не виділялась. Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про те, що відповідач самовільно зайняв і користується земельною ділянкою не за її призначенням.

Згідно із ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, аналіз доказів по справі приводить суд до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають повному задоволенню.

Згідно зі ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Любомльської міської ОСОБА_3 495(чотирьохсот дев’яносто п’яти) гривень 74 копійок шкоди від самовільного зайняття земельної ділянки на розрахунковий рахунок №31510921700263 в ГУДКУ у Волинській області(код платежу 24062100, код отримувача коштів 21740416, МФО 803014).

Зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0325 га на землях історико-культурного призначення Любомльської міської ОСОБА_3 шляхом приведення її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 51(п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120(сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Протягом 10 днів з дня проголошення рішення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк, встановлений для подання заяви.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Головуючий : суддя Чишій С.С.