Рішення № 57828361, 17.05.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1127/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Франко В. А.

РІШЕННЯ

Ім енем України

17.05.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої судді: Франко В.А.,

суддів : Сукач Т.О.,Чельник О.І.

секретар - Постоєнко А.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Креатив Груп» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Креатив Груп» та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за перерід затримки розрахунку з 12 серпня 2015 року по 14 вересня 2015року в розмірі 9418,04 грн., та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 16 листопада 2009 його було прийнято на роботу на посаду провідного юрисконсульта ВАТ «Креатив Груп» та 11.08.2015 року був звільнений з посади на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України, за його згодою для переведення на інше підприємство.

На день його звільнення заборгованість ПАТ «Креатив Груп» перед ним по нарахованій але не виплаченій заробітній платі становить більше ніж 2 місяця(за повний червень 2015 року - 8190,77 грн., за повний липень 2015 року - 9416,82 грн., 7 робочих днів серпня 2015 року - 705,92 грн. та 69 днів компенсації за невикористану відпустку).

08.09.2016року відповідачем було проведено розрахунок по заробітній платі за червень 2015 у розмірі 8190,77грн., за липень 2015 року у розмірі 9416,82 грн. а також 15.09.2016р. проведено розрахунок за 7 робочих днів серпня 2015 року у розмірі 705,92 грн.. Проте позивач вважає, що ПАТ «Креатив Груп» не виплатило йому також середній заробіток за час затримки розрахунку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Креатив Груп» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.08.2015 року по 14.09.2015 року у розмірі 9418,04 грн. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Креатив Груп» в дохід держави судовий збір у сумі 1 102 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Креатив Груп» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, зокрема, про відсутність вини у невиплаті розрахунку при звільненні у зв»язку із зміною власника.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, також зазначив, що рішенням суду стягнуто судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено законом.

Позивач в судове засідання не з'явився. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. З рішенням суду першої інстанції згоден та просить його залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст..305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ «Креатив Груп», перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов»язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Встановлено і підтверджено записами у трудовій книжці позивача,, що 16 листопада 2009 його було прийнято на роботу на посаду провідного юрисконсульта ВАТ «Креатив Груп».

14.06.2010 року ВАТ «Креатив Груп» перейменовано в ПАТ «Креатив Груп» та 11.08.2015 року був звільнений з посади на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України, за його згодою для переведення на інше підприємство (а.с.11).

Відповідачем в день звільнення позивача не проведено розрахунок, у звязку з чим йому не виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час, а заборгованість по заробітній платі йому виплачена частково 8 вересня 2015 року та остаточно15 вересня 2015 (а.с.39-40).

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для покладання на відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні та стягнення на користь позивача його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи, що з позивачем у день його звільнення не здійснена виплата всіх належних йому сум, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і письмовим, і відповідно до ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для покладення на відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні.

Визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку 9418, 04 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідачем не оспорюється.

Відповідач не погоджується на стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача , посилаючись на те, що суд безпідставно стягнув моральну шкоду в сумі 500 грн.

Проте, у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» розяснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо ), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Приймаючи до уваги те, що ПАТ «Креатив Груп» грубо порушено трудові права позивача, які полягали в невиплаті належних грошових сум при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що позивачу нанесена моральна шкода, розмір якої суд визначив у 500 грн

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Креатив груп» середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування в цій частині не встановлено (стаття308 ЦПК).

Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, в тому числі і відносно твердження відповідача щодо відсутності вини у невиплаті позивачу належних при звільненні сум. При цьому, позивача звільнено з роботи з 11 серпня 2015 року, тобто ще до зміни 27 серпня 2015 року керівництва в ПАТ «Креатив Груп», а сама зміна керівництва не є поважною причиною невиплати працівникові належних йому сум при звільненні.

Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

В той же час, ухвалюючи рішення та розподіляючи між сторонами судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, але невірно визначив його розмір.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву подано до суду 26 жовтня 2015 року і мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня 2015 року становила 1 218 грн. та враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі. 974,40 грн. (1218х0,4=487,2)+487,2 , який складається з судового збору при стягненні середнього заробітку та моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині стягнення судового збору, стягнувши з відповідача в дохід держави 974,40 грн.замість 1102,20 грн.грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу з публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 березня 2016 року в частині стягнення судових витрат змінити, стягнувши з публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» в дохід держави 974,40 грн. грн. судового збору замість 1102,40 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя:

Судді: