Вирок № 57826287, 23.05.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3825/15-к

Провадження № 1-кп/263/41/2016

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Молчановій С.М., за участю прокурорів Борисевича М.В. Ігнатолі Д.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, одруженого, перебувавшого на службі міліціонера взводу №3 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області, на цей час не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Донецька, громадянина України, одруженого, перебувавшого на службі міліціонера взводу №3 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області, на цей час не працюючого, засудженого вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4, проживаючого за адресою АДРЕСА_3, відбуваючого покарання у Менській виправній колонії Черніговської області,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст. 162 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом т.в.о. начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 137 о/с від 21.05.2014р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3були призначені на посади міліціонерів взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області

Відповідно до п.1 Примітки до ст. 364, ч.3 ст.18 КК України, ст.ст.1, 10, 11, 20-25 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були представниками влади та службовими особами.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обіймаючи вказані посади, являючись службовими особами, які постійно здійснюють функції представника органу виконавчої влади, відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», зобов'язані забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачених чинним законодавством, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення.

Задля виконання вищевказаних функцій відповідно до ст.11 Закону України «Про міліцію», обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3мали право перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію, викликати громадян і службових осіб у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженні, виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки, затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, на строки і в порядку, передбачених законом, проводити їх огляд, а також огляд речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю, за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку.

Проте, обвинувачені, діючи умисно, в порушення вказаних норм діючого законодавства, вчинили перевищення влади, яке супроводжувалося насильством та застосуванням зброї, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також незаконне проникнення до житла громадян та проведення в ньому обшуку за наступних обставин.

04.01.2015 року у денний час ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена в ході досудового слідства особа, у свій вільний час прибули до м. Маріуполя Донецької області. Знаходячись на пр. Будівельників Жовтневого району м. Маріуполя, зазначені особи зустріли знайомого ОСОБА_4, під час бесіди з яким останній повідомив, що йому відомо де мешкають особи, які є шахраями та скоюють злочини. Отримавши цю інформацію, з метою викриття злочинної діяльності шахраїв, не маючи особливого дозволу, без додержання особливого порядку, передбаченого ст.ст. 207, 208, 233, 234 КПК України, діючи умисно, незаконно, перевищуючі владу та явно виходячи за межі наданих їм прав, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена особа прийняли рішення провести силове затримання цих осіб та провести обшук їх житла, для чого стали чекати їх біля будинку АДРЕСА_5.

04.01.2015, приблизно о 23.20 год., до вищевказаного будинку в автомобілі таксі підїхали потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на якіх, як на осіб, що є шахраями вказав ОСОБА_4 .

Не маючи законних підстав, порушуючи вимоги ст.11 Закону України «Про міліцію», без додержання порядку, передбаченого ст.207, ст.208 КПК України, діючи умисно, перевищуючі владу та явно виходячи за межі наданих їм прав, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена особа, відповідно до спільної домовленості, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_8, приступили до їх силового затримання.

Оголивши табельну зброю та погрожуючи її застосуванням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена особа, представившись працівниками міліції, висунули протиправну вимогу потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покинути таксі та пред'явити наявні документи і речі до огляду, на що останні погодилися, злякавшись погроз.

Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та не встановлення особа, одразу почали наносити удари в різни частини тіла ОСОБА_8 та ОСОБА_5, чим спричинивши останньому садно потиличної області, яке є легким тілесним ушкодженням.

Подолавши волю потерпілих до опору затриманих, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та не встановленна особа, провели незаконний обшук в квартирі, де мешкали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При цьому продовжуючи свою злочинну діяльність, не маючи законних підстав, порушуючи вимоги ст.11 Закону України «Про Міліцію», без додержання порядку, передбаченого ст.ст. 207, 208 КПК України, діючи умисно, перевищуючі владу та явно виходячи за межі наданих їм прав, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена особа, 05.01.2015 року приблизно о 00.00 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5 Жовтневого району м. Маріуполя,без добровільної згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_8, застосовуючи зброю, примусово посадили останніх у салон автомобіля марки «Опель Омега» д/н НОМЕР_1., незаконно позбавивши їх волі та почали конвоювання до розташування батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області у м. Артемівськ. Однак, приблизно о 00:10 год., їх було зупинено та затримано працівниками ДАІ.

Своїми діями, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що виразилося у застосуванні до потерпілих фізичного насильства (застосування до них фізичної сили, заподіяння легких тілесних ушкоджень, незаконні позбавлення волі), а також підриві авторитету правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, являючись службовими особами, разом із невстановленою в ході досудового слідства особою, після незаконного затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 04.01.2015 року приблизно о 23-20 год., не маючи законних підстав, порушуючи вимоги ст.11 Закону України «Про міліцію», без додержання порядку, передбаченого ст.ст. 233, 234, 167 КПК України, ст.30 Конституції України, діючи умисно, перевищуючи владу та явно виходячи за межі наданих їм прав, погрожуючи застосуванням зброї, незаконно проникли до квартири АДРЕСА_5, яку відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.12.2014 року винаймала ОСОБА_6 та мешкала там разом із ОСОБА_10, провели в ній обшук, в ході якого вилучили майно потерпілих:мобільні телефони «Самсунг 8262», «Нокіа», які належать ОСОБА_6, мобільний телефон «Самсунг С3050», який належить ОСОБА_7, мобільний телефон «Нокіа С30» ОСОБА_5, а також ключі від його автомобілю «Хонда Акорд», д/н НОМЕР_2, технічний паспорт на нього та водійське посвідчення на ім'я останнього, мобільний телефон «Самсунг 15282», який належить ОСОБА_8

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив суду, що він проходив службу у спеціальному батальоні Артемівськ з травня 2014 року по лютий 2015 року, приймав участь в антитерористичній операції, має поранення та нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Перед початком служби проходив підгтовку та нетривалий час вивчав нормативно-правові акти. Отримавши інформацію від знайомих, що у центрі м.Маріуполя бачили автомобіль, який схожий на його, вирішивши перевірити це, 04.01.2015 року у свій вихідний разом із ОСОБА_3 у другій половині дня приїхати до м.Маріуполя, при цьому командуванню сказали, що залишають розташування батальону, а куди саме їдуть не казали. У центрі м.Маріуполя ходив роздивлявся автомобілі такої моделі, як в нього, свого автомобіля не знайшов. Увечорі зайшов в магазин «АТБ» купити в дорогу харчі, воду та на виході з магазину зустрів знайомого ОСОБА_4, з яким у період 2013-2014 років працював разом на пдіприємстві у м.Донецьку. В ході розмови зазначив, що він працює міліционером у батальоні Артемівськ, а ОСОБА_4 розповів, що є особи, які займаються шахрайством та обманюють людей по телефону, виманюють у них гроші. Він був впевненний, що ці особи вчиняють злочин тому прийняли спонтанне рішення, що ціх осіб слід затримати та доставити до найближчого райвідділку. Міста не знали, а саме де розташований райвідділок міліції, підїхав на автомобілі до місця де стояло таксі позаду, на яке вказав ОСОБА_4, та вже до таксі, у якому були вказані особи, пішов пішки, а ОСОБА_3 побіг до таксі. Зупинив таксі, пред'явив документи працівника міліції, при собі мав табельну зброю, яку не доставав, одягнуті були у звичайний цивільний одяг без форми. В таксі було два хлопця та дві дівчини. Водію таксі роз'яснили ситуацію та він поїхав. Одна дівчина сказала, що документів в них не має та сама запропонувала піднятися до квартири та показати документи, вони всі разом піднялися до квартири, яку дівчина сама відкрила, там у квартирі подивилися документи, попросили викласти телефони на стіл, потерпілі виклали телефони, всього чотири телефони. Оскільки не мали можливості викликати наряд міліції, тому прийняли рішення, щоб хлопці поїхали з ними, дівчата залишилися у квартирі. Мобільні телефони запропонували потерпілим взяти із собою, коли сіли до машини телефони поклали на переднє сидіння автомобіля. Поїхали шукати райвідділок, погода була погана, йшов сніг. Силою потерпілих не утримували, потерпіли пропонували відпустити їх за гроші, тому їх підозри підсилились. Побачивши блокпост підїхали туди, щоб спитати дорогу до міліції, в цей час один із затриманих вискочив з автомобіля та став кричати, що йому потрібна допомога. На блокпосту викликали міліцію, поїхали до райвідділку та там після допиту усіх осіб обвинуваченого було затримано. Коли приймали рішення затримувати осіб, то не боялися. Хто з хлопців знаходився на землі не бачив, протокол затримання не складали. В Артемівськ доставляти хлопців не планувалося. Силових засобів до потерпілих не застосовували, вони мали можливість самостійно переміщуватися. Все що було вилучено у момент затримання всіх, то було у потерпілих, під час затримання було вилучено особисті речі обвинувачених. Грошей у потерпілих не брали, під час затримання будь-яких грошей потерпілих не виявлено. На той час він діяв у межах закону, оскільки мав право доставити осіб до райвідділку, яких підозрював у злочині. Понятих не запрошували, оскільки до квартири зайшли за пропозицією потерпілої. Зазначив, що діяв у межах своїх повноважень, як громадянин, обов'язок якого запобігти злочину. Мав право мати при собі зброю, оскільки перебував у зоні АТО та застосовув вимоги ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Третьої особи на ім'я ОСОБА_7 з ними не було.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив суду, що він проходив службу у спеціальному батальоні Артемівськ травня 2014 року по лютий 2015 року. Перед початком служби проходив підгтовку нетривалий час вивчав нормативно-правові акти, перебував у зоні АТО, був командиром взводу, стягнень не має, має нагороду орден «За мужність» ІІІ ступеню. Раніше участі у огляді місця події не приймав. 04.01.2015 року мав вихідний та погодився разом із ОСОБА_2 поїхати до м.Маріуполя, оскільки ОСОБА_2 шукав свій автомобіль. Коли приїхали до м.Маріуполя ОСОБА_2 та він разом з ним ходили шукали по дворах автомобіль. ОСОБА_2 зустрів знайомого, як потім стало відомо що це ОСОБА_4, хоча він вважав його ОСОБА_7. Потім побачили, що до будинку підїхав автомобіль, з якого вийшов чоловік, ОСОБА_4 розповів, що це шахраї, які займаються телефоними аферами. Він зрозумів, що ці шахраї їдуть на роботу та там скоюється злочин, тому виникла ідея їх впіймати. Він пішов до автомобіля таксі та мав намір перевірити документи. Потерпілі вийшли з автомобілю добровільно, сила не застосовувалася до них, сказали що в них не має документів, одна з дівчат сказала, що документи дома та запропонували піднятися до квартири. Вони погодилися, потерпіла ОСОБА_6 відкрила двері та вони вдвох з ОСОБА_2 і разом із потерпілими зайшли до квартири, він постояв у коридорі, потерпіла показала паспорт, ОСОБА_2 подивився документи, повернулися до автомобіля та поїхали разом із хлопцями до райвідділку. Доїхали до блокпосту, хотіли розпитати як доїхати до райвідділку, один з потерпілих у цей час вискочив з автомобілю та став кричати. На блокпосту викликали міліцію та доставили усіх до Жовтневого райвідділку міліції. Службове посвідчення показував потерпілим, зброю не доставав, потерпілі опору не вчиняли, вели себе спокійно, спеціальні засоби не застосовували, будь-які документи не оформлювали, протокол не складався. Рішення везти потерпілих до м.Артемівську не приймалося, міста не знали, тому проїхали райвідділок. В автомобілі ОСОБА_2 був за кермом, він та потерпіли перебували на задньому сиддіні. Особисто він не бачив реєстраційне посвідчення на автомобіль ОСОБА_5, бачив ключі, але їх не брав, телефони потерпілі поклали на переднє сидіння їх автомобіля. При їх затриманні будь-яких грошей вилучено не було, про зникнення 1000 доларів йому нічого не відомо. Можливо не вистачало опиту, тому вони не запрошували понятих, ніяких слідчих дій вони не проводили.Третьої особи на ім'я ОСОБА_7 з ними не було.

Провівши судовий розгляд лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд прийшов до наступних висновків.

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнали своєї вини, суд вважає, що їх вина в скоєнні криінальньних правопорушень у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами.

В судовому засіданні встановлено наступне .

Так, потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 04.01.2015 року їй та ОСОБА_8, який є її чоловіком, зателефонував ОСОБА_5 приблизно о 18.00. та запропонував піти до кафе разом з ним та ОСОБА_6, вони викликали таксі та заїхали за ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_8 перевірити, чи немає будь-кого поруч, оскільки ОСОБА_5 попередили, що якийсь хлопець його шукає. Після кафе вирішили поїхати до клубу «ІНФОРМАЦІЯ_15», у них не вистачило грошей, тому ОСОБА_5 вирішив поїхати додому за грошима. Заїхавши додому, де знімала квартиру ОСОБА_6, ОСОБА_5 сходив за грошима, повернувся та сів до таксі, проїхали до 4го підїзду та в цей час таксі зупинили обвинувачені, відкрили двері та повитаскували потерпілих з машини та вдарили, повалили на землю та стали просити документи, вони відповіли, що документів не має з собою. ОСОБА_6 запропонувала пройти до квартири та показати документи, у квартирі показали документи, там забрали телефони та потім забрали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і пішли, а потерпіла з ОСОБА_6 залишилися у квартирі. Особисто потерпіла ударів не бачила, але зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що обвинувачені нанеслі удари потерпілим по ногам. Обвинувачені забрали телефон потерпілої, будь-яких документів обвинувачені не пред'являли. Обвинувачені були без форми та без зброї.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що взимку 2015 року, точну дату не пом'ятає, він зателефонував ОСОБА_8 та запросив до кафе. Перед цим йому зателефонував знайомий, прізвища якого не помятяє, та попередив про небезпеку, оскільки у нього був конфлікт із ОСОБА_4 Тому просив ОСОБА_8 перевірити небезпеку, вони сіли до машини ОСОБА_5 та поставили її біля ТЦ «Обжора», оскільки там є відеокамери, потім поїхали до кафе. Після кафе заїхали додому на квартиру, яку знімали разом із ОСОБА_6 по пр.Будівельнікив, 110, взявши гроші, повернувся до таксі, та одразу їм заблокувало проїзд інша машина Опель, підбігли обвинувачені та ще треття особа, які представилися працівниками міліції витягнули його з машини, сказали лягти на землю, забрали мобільний телефон, ключі від машини, техпаспорт на машину та телефон. ОСОБА_6 запропонувала піднятися до квартири за документами, в квартирі подивилися документи, забрали телефони, вийшли та посадили до автмобіля Опель та повезли у невідомому напрямку його та ОСОБА_8, потім відвезли до РВ. Машини потерпілого біля ТЦ «Обжора» в подальшому не виявилося. Обвинувачені були без форми, показали лише посвідчення працівників міліції. Удари не наносилися, лише різко поклали на землю. В подальшому потерпілий додатково пояснив, що спершу дав не повні пояснення, тому уточнив їх. Обвинувачені його затримали коли вони приїхали з кафе та сиділи у машині таксі, із застосуванням зброї їх провели до квартири та там провели обшук, забрали гроші 1000 доларів та 5000 грн., які належали особисто йому, мобільні телефони, його автомобіль. Одна людина проводила обшук у квартирі. Коли показували посвідчення, то він вважав, що це працівники міліції, а коли стали питати про його машину та документи на неї, забрали ключі від машини та повели до квартири, він зрозумів, що це не працівники міліції та просив викликати міліцію. Людину, яка проводила обшук у квартирі, він впізнав, оскільки раніше знав її по м.Донецьку. З машини таксі його взяли за шиворіт та витяли з машини та сказали лежати , потім вдарили по потилиці, він опору не оказував. При собі були техпаспорт та посвідчення водія, у ОСОБА_8 не було паспорта. Згоди на проведення огляду квартири ніхто не давав, до квартири ніхто не запрошував, що він тут проживає обвинуваченим було відомо завчасно, кому належить житло не встановлювали, знали, що це зйомне житло. До квартири пройшли всі потерпілі, двоє обвинувачених та ще треття особа, який потім пішов за автомобілем потерпілого,а двоє посадили їх до машини та повезли їх у невідомому напрямку. Потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження від удару. На блокпосту їм допомогли та відправили до райвідділку. Нападавші були у цивільному одязі, наручники не застосовували. Всього було три особи, які нападали на них, зброя була в руках у всіх, затримували їх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, який витягнув його з машини та бив його, вдарив прикладом від пістолету. Обшук у квартирі проводив також ОСОБА_7 та в нього була зброя, коли йшли до машини у обвинувачених не було, а коли все відбувалося, то зброя була у всіх, яку він бачив. Коли проїджали біля райвідділку просив завезти його до міліції, але обвинувачені проїхали. Коли зупинилися на блокпосту, то запросив допомогу, щоб викликали міліцію.

Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_5 запросив його та ОСОБА_7 до кафе, після кафе вирішили поїхати до караоке-бару, приблизно о 24.00. поїхали до дому до ОСОБА_5 на таксі за грошима. ОСОБА_5 взявши гроші, повернувся до таксі, почали здавати заднім ходом, побачили іншу машину, з якої вийшли обвинувачені, показивали якісь корочки, відкрили двері таксі, сказали, що вони є працівниками міліції, попросили вийти, він вийшов, після цього говорили з ОСОБА_5, потім пішли додому до ОСОБА_5 за документами, після чого вийшли вчетвером - він, ОСОБА_5 та обвинувачені спитали як проїхати до найближчого РВ, далі приїхали до Жовтневого РВ. Зброї не було, були вчотирьох. Зрозумів, що це ули бпрацівники міліції. Потерпілий додатково пояснив, що таксі здавало заднім ходом дорогу позаду перегородив автомобіль Опель, з якого вискочило троє людей, в руках був пистолет показували посвідчення, але він не читав, представился працівниками міліції. Таксі зупнилося, він вийшов з машини та його розвернули обличчам до багажнику, обшукали, вдарили, хто бив - не бачив, потім пішли до квартири. Квартирою цікавився більш усіх ОСОБА_7, хто відкривав двері квартири не бачив, оскільки йшов останнім. ОСОБА_5 розмовляв з ОСОБА_7, до квартири йшов не добровільно. Потерпілий з ОСОБА_7 перебували на кухні, з ними був ОСОБА_3, ОСОБА_7 був у кімнаті. Рішень суду на обшук не було, заяв про огляд квартири ніхто не писав. Після чого вийшли з квартири та вчотирьох поїхали. Опору не чинив, до нього вимог ніяких не пред'являлося. Зброя до нього не застосовувалася, коли зупиняли автомобіль зброя була у ОСОБА_7. Потім ОСОБА_7 пішов до ТЦ «Обжора» за машиною ОСОБА_11 Коли їхали у машині з обвинуваченими то в нього дорогу до райвідділку не запитували, на блокпосту ОСОБА_5 вискочив з машини та став просити допомоги.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не прибула, направила суду заяву в електронному вигляді про розгляд справи за її вдсутність, проживає у м.Сніжне Донецької області, що на цей час не підконтрольне владі України, тому неявка потерпілої була визнано поважною та справа розглянута за її відсутність.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що вона проживає по АДРЕСА_6, поруч у будинку знімали квартиру хлопець з дівчиною, у зимовий період року вона чула, що за стінкою відбувався якийсь рух, потім виглянула у вікно та побачила, що з підїзду виходило четверо чоловіків, які кудись спокійно пішли.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він працює водієм таксі, зимою приблизно 22.30. у таксі сіли четверо людей двоє дівчат та двоє хлопців, привіз їх на пр.Будівельніків, один зайшов додому на пару хвилин, вийшов, тільки стали їхати, побачив, що на відстані п'ять-шість метрів від них біжить людина з пістолетом, направленим у лобове скло, підбігли люди, витягнули хлопців з машини, один представився працівником міліції та показав посвідчення, сказали їхати від сюди та свідок поїхав. Скільки було двоє або троє чоловіків не знає. Хлопців повалили на землю, сказали, що це шахраї, які дурять стариків. Коли побачив пістлет прийняв його за справжній.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які чергували на блокпосту, підтвердили, що потерпілли просили про допомогу, що вони незаконно затриманні та просили їх відвезти до міліції. Суду пояснили, що 04.01.2015 року вони чергували на мосту по пр.Металургів по його охороні, приблизно о 24.00. було зупинено автомобіль Опель, з якого вибіг чоловік, який кричав, що його викрали з квартири, незаконно затримані та просили доставити їх до райвідділку. Водій автомобіля представився співпрацівником батальйону ОСОБА_14. Про цю ситуацію доповіли керівництву. Документи на автомобіль були відсутні та номери не належали автомобілю. Попросили вийти всіх з автомобіля, спросили про зброю, обвинувачені сказали, що мають табельну зброю, викликали групу та всіх відвезли до райвідділку. На питання куди везуть цих людей обвинувачені відповіли, що везуть їх до райвідділку, шукають місце розвернутися. Людина, яка просила допомоги вийшла з автомобілю ще до того, як вийшов співпрацівник батальону Артемівськ, інший підтвердив прохання про допомогу. Коли прибули група з райвідділку усіх чотирьох чоловіків було передано цій групі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що знав раніше ОСОБА_2, якаий є працівником міліції, зустрів випадково його у той день, коли затримали ОСОБА_5 та ОСОБА_8, розповів що вони є шахраями, повинні були скоювати злочин, казали про це, потім прослідував до будинку по АДРЕСА_5 разом з обвинуваченими на автомобілі, вони пішли затримувати, а він пішов. Зброю та наручники не бачив, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були у зеленій куртці, як воєнній формі. Свідку відомо місце проживання ОСОБА_5 тому показав його обвинуваченим. Що відбувалося далі, стало відомо вже від затриманих осіб. Повідомив про шахраїв ОСОБА_2, тому що був злий на ОСОБА_5 та звернувся до ОСОБА_2 щоб затримали ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходили службу у батальоні Артемівськ, де він є командиром, та знаходилися під його керівництвом. Взимку 2015 року, точної дати не пом'ятає, наступного дня після затримання обвинувачених йому стало відомо про те, що вони перебувають у м.Маріуполі. Безпосередньо обвинувачені його не ставили до відому про відлучення до м.Маріуполя. При виїзді з місця дислокації повинні були написати рапорт, оскільки маються межі гарнізону. Дислокація м.Артемівська у Сектору С, м.Маріуполь не входить до цих меж. Особисто свідок не доводив про обмеження обвинувачених, оскільки вони вже служили у гарнізоні на час його призначення. Зброя видавалася для постійного носіння. За особистими справами вони не могли брати із собою зброю, є наказ, що зброю необхідно здавати. Він би їх не відпустив їз зброєю, якби було відомо, що вони їдуть за власними справами до м.Маріуполя, про поїздку не було нічого відомо. Для носіння зброї є два види кобури, для виїзду до іншого населенного пункту необхідно було писати рапорт на його ім'я та погоджувати це з ним. Автомобіль Опель-Омега не належить батальону, це особистий автомобіль ОСОБА_2 та ОСОБА_3,його для користування їм надав знайомий.

Судом встановлено, що обвинувачені не мали особливого дозволу на силове затримання потерпілих та відповідно до вимг ст.ст. 207, 208 КПК України не було додержано порядку затримання осіб, не складалися протоколи затримання потерпілих, а також не мали дозволу на проведення обшуку відповідно до вимог ст.ст. 233, 234 КПК України, понятих не запрошували.

Посилання обвинувачених на ту обставину, що потерпіла ОСОБА_6 добровільно запропонувала пройти до квартири, яку вона винаймає, спростовується дослідженими доказами. В судовому засіданні встановлено, що незаконному проникненню до житла та проведенню обвинуваченими обшуку у квартирі передували дії щодо силового затримання потерпілих із застосуванням зброї, що вже порушувало права потерпілих та контролювало їх поведінку, подолало їх волю до опору. Тому посилання обвинувачених на покази свідка ОСОБА_12 - сусідку , яка чула рух за стінкою та потім побачила у вікно чоловіків, які спокійно шли, як на доказ відсутності з їх боку будь-якого насилля, є безпідставними.

Також спростовуються доводи обвинувачених, що ними не застосовувалась зброя. Так свідок ОСОБА_13 - водій таксі, підтвердив, що обвинувачені підбігли до автомобілю із пістолетом, який був направлений у лобове скло. Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 також стверджують , що обвинувачені та невстановлена особа мали зброю, яку демонстрували, ОСОБА_5 було нанесено тілесне ушкодження, як він зазначає рукояткою пістолету по потилиці, вогнепальна зброя та боєприпаси до неї були вилучені у обвинувачених під час їх затримання. Проти наявності при собі зброї не заперечують і самі обвинувачені, але зазначають, що не застосовували її та посилаються на вимоги ст. 15 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», а саме що мали право застосовувати зброю у зоні проведення АТО та не повинні були її здавати перед тим, як отримали звільнення та залишили місце своєї дислокації у м.Артемівську у свій вихідний день. Допитаний свідок ОСОБА_16 зазначив, що якщо би йому, як командиру було відомо про поїздку обвинувачених до м.Маріуполя у вихідний за власними справами, то вони повинні були написати рапорт та здати зброю, із зброєю він би їх не відпустив.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується наступними письмовими доказами.

-довіренністю на ім'я ОСОБА_5 від ОСОБА_17 на вчинення дій відносно автомобіля Хонда Акорд, державний номер НОМЕР_2 ( т. 1. а.с.53)

-протоколом огляду місця подій від 05.02.2015 року кв. 5 у б. 110 по АДРЕСА_5 у м.Маріуполі ( т.1 а.с.66-68) та протоколом додаткового огляду місця подій від 05.02.2015 року кв. 5 у б. 110 по АДРЕСА_5 у м.Маріуполі , в ході якого вилучено сліди пальців рук ( т.1 а.с.69-71)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 05.01.2015 року про дозвіл на проведення огляду автомобіля Опель Омега державний номер НОМЕР_1, проведеного 05.01.2015 року у період часу з 02.30 по 02.55 годин. ( т.1 а.с. 74) та протоколом огляду місця події від 05.01.2015 року - автомобіля Опель Омега державний номер НОМЕР_1, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Самсунг ДУОС», мобільний телефон «Самсунг С3050», мобільний телефон «Нокіа НОМЕР_3», балаклава, автомобіль Опель Омега державний номер НОМЕР_1 , техпаспорт, ключ, два сліди рук (т.1 а.с.76, 79-80)

-договором оренди від 01.12.2014 року к.5 у б. 110 по АДРЕСА_5 у м.Маріуполі між ОСОБА_6 та ОСОБА_18, додаток копія паспорта ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованої АДРЕСА_6 т.1 а.с. 77-78)

-техпаспортом на автомобіль Опель Омега, який не містить відомостей про державний номер НОМЕР_1 та містить інформацію про автомобіль на іноземній мові ( т.1 а.с. 81-82)

-протоколом огляду події від 05.01.2015 року із фототаблицею, під час якого виявлено та вилучено посвідчення працівника міліції ОСОБА_3 , пістолет Макарова НОМЕР_4, 17 набоїв, які за поясненнями ОСОБА_3 є його табельною зброєю ( т.1 а.с. 83-87)

-протоколом огляду події від 05.01.2015 року із фототаблицею, під час якого виявлено та вилучено посвідчення працівника міліції ОСОБА_2 , пістолет Макарова НОМЕР_5, 18 набоїв, які за поясненнями ОСОБА_2 є його табельною зброєю ( т.1 а.с. 88-93)

-постановою слідчого від 24.02.2015 року про приєднання речових доказів (т.1 а.с. 108-109) та актом передачі-приймання зброї та боєприпасів від 03.03.2015 року ( т.1 а.с. 111)

-висновком експерта № 14 від 06.01.2015 року судово-медичного обстеження ОСОБА_5, за яким виявлене тілесне ушкодження садно потиличної області по центру , заподіяне однократно дією тупого предмету, можливо в строк і при обставинах, на які посилається оглянутий, і по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. ( т.1 а.с.114)

-висновком експерта № 84 від 08.01.2015 року судово-медичного обстеження ОСОБА_8 , за яким будь-яких тілесних ушкоджень або слідів від них на тілі обстежуваного на момент огляду не знайдено і до огляду не представлено ( т.1 а.с.117)

-висновком судової балістичної експертизи № 31 від 26.01.2015 року , за якою вилучена збороя у обвинувачених є нарізною вогнепальною зброєю, придатна для пострілів та набої є бєприпасами та придатні для здійснення пострілів ( т.1 а.с.122-128)

-висновком дактилоскопічної експертизи № 90 від 30.01.2015 року, відповідно до якої слід пальця руки, виявлений на поверхні телефону Самсунг під час огляду автомобілю Опель Омега для ідентифікації особи не придатний, сліди пальців рук, вилучені під час огляду АДРЕСА_5 залишені не ОСОБА_2 та не ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 135-142)

-висновком судової товарознавчої експертизи від 10.02.2015 року № 117 залишна вартість мобільного телефону Самсунг може становити 1313,91 грн., карти памяті Тошиба 66,61 грн., мобільного телефону ймоіврно марки Нокіа може становити 2598,62 грн. (т.1 147-157)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_5 впізнав особу на фото № 1, на якому зображений ОСОБА_3, як особу, яка здійснила на нього розбійний напад (т.1 а.с. 197-199)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_5 впізнав особу на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_2., як особу, яка здійснила на нього розбійний напад (т.1 а.с. 200-202)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_8 впізнав особу на фото № 4, на якому зображений ОСОБА_3, як особу, яка здійснила на нього розбійний напад (т.1 а.с. 203-205)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_8. впізнав особу на фото № 1, на якому зображений ОСОБА_2. ,як особу, яка здійснила на нього розбійний напад (т.1 а.с. 206-208)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_6 впізнала особу на фото № 3, на якому зображений ОСОБА_3 , як особу,яка здійснила на неї розбійний напад 04.01.2015 року (т.1 а.с. 209-211)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_6 впізнала особу на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_2. , як особу,яка здійснила на неї розбійний напад 04.01.2015 року (т.1 а.с. 212-214)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_7 впізнала особу на фото № 4, на якому зображений ОСОБА_2., як особу, яка здійснила на неї розбійний напад 04.01.2015 року (т.1 а.с. 215-217)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.01.2015 року , за яким ОСОБА_7 впізнала особу на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_3, як особу, яка здійснила на неї розбійний напад 04.01.2015 року (т.1 а.с. 218-220)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2015 року , за яким ОСОБА_5 впізнав особу на фото № 1, на якому зображений ОСОБА_19, як особу яка разом із ОСОБА_2. та ОСОБА_3 скоїла розбійний напад на нього та ОСОБА_8 04.01.2015 року. (т.1 а.с. 221-223)

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2015 року за участю ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_8 вказав обставини його та ОСОБА_5 затримання обвинуваченими і невстановленою особою на ім'я ОСОБА_19 та проведення обшуку із застосуванням насилля та зброї (т.1 а.с. 230-238)

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2015 року за участю ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_5 вказав обставини його та ОСОБА_8 затримання обвинуваченими і невстановленою особою на ім'я ОСОБА_19 та проведення обшуку із застосуванням насилля та зброї (т.1 а.с. 239-247)

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2015 року , за яким ОСОБА_4 впізнав особу на фото № 2, на якому зображений ОСОБА_3, якому він розповів про ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що вони є шахраями (т.2 а.с. 57-59)

-відповідно до протоколу від 05.01.2015 року затримано ОСОБА_3 ( т.2 а.с. 88-91)

-відповідно до протоколу від 05.01.2015 року затримано ОСОБА_2 ( т.2 а.с. 96-98)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 06.01.2015 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб ( т.2 а.с.141)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 06.01.2015 року відносно ОСОБА_3. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб ( т.2 а.с.146)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 30.01.2015 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_2 до 60 діб ( т.2 а.с. 151)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 30.01.2015 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_3. до 60 діб ( т.2 а.с. 156-157)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 09.02.2015 року змінено запобіжний захід відносно ОСОБА_2 на заставу у розмірі 25000 грн. ( т.2 а.с. 158) та квитанцією від 09.02.2015 року розмір застави внесено ( т.2 а.с. 159)

-ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 09.02.2015 року змінено запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на заставу у розмірі 25000 грн. ( т.2 а.с. 160) та квитанцією від 09.02.2015 року розмір застави внесено ( т.2 а.с. 161)

- відповідно до наказу № 137 о/с від 21.05.2014 року ОСОБА_2 призначено міліціонером взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС, присвоєно спеціальне звання рядовий міліції (т.2 а.с. 239)

-відповідно до довідки від 05.01.2015 року за молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 було закріплено та він мав дозвіл на носіння табельної зброї 9мм пістолет ПМ № НУ НОМЕР_5 1985 року виготовлення та 9 мм набоїв ПМ 16 одиниць (т.2 а.с.250)

-за службовою характеристикою ОСОБА_2 позитивно характеризується, відповідно до довідки перебував у зоні проведення АТО з 04.06.2014 року , Указом Президента України від 21.10.2014 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, має неповнолітніх дітей сина ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_12 та доньку ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_13, перебуває у шлюбі із ОСОБА_22 06.05.2011 року. Згідно медичних документів має сквозне вогнепальне поранення лівого плеча.

- відповідно до наказу № 137 о/с від 21.05.2014 року ОСОБА_3 призначено міліціонером взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС, присвоєно спеціальне звання рядовий міліції (т.2 а.с. 272)

-відповідно до довідки від 05.01.2015 року за молодшим сержантом міліції ОСОБА_3 було закріплено та він мав дозвіл на носіння табельної зброї 9мм пістолет ПМ № НОМЕР_6 1965 року виготовлення та 9 мм набоїв ПМ 16 одиниць (т.2 а.с.250)

-за службовою характеристикою ОСОБА_3 позитивно характеризується, відповідно до довідки перебував у зоні проведення АТО з 04.06.2014 року , Указом Президента України від 21.10.2014 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, перебуває у шлюбі із ОСОБА_23 з 07.09.1999 року, має неповнолітю дитину - доньку ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_14.

Дослідженими речовими доказами: технічний паспорт на автомобіль Опель та ключі до нього, державні автомобільні номери, балаклава, мобільні телефони «Самсунг», « Нокіа» , «Нокіа». Судом також дослідені особисті речі обвинувачених.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку.

За ч.2 ст. 10 цього Закону працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. Згідно ч.1 ст. 11 цього Закону міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції.

Статею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Обвинувачені в порушення прав, гарантованих Конститцією України, перевищуючі свої права, як працівники правоохоронних органів, провели затримання потерпілих із застосуванням насильства та зброї, незаконне проникнення до житла та проведення у ньому обшуку, чим порушили права потерпілих на свободу та особисту недоторканність, недоторканість житла, що є охоронюваними Конституцією України правами та інтересами окремих громадян, чим завдали істотну шкоду охоронюваним Законом правам та законних інтересів потерпілих,а також підриві авторитету правоохоронних органів.

При цьому суд не бере до уваги пояснення обвинувачених про те, що вони діяли законно в межах наданих їм повноважень, як працівники міліції, враховуючі наступне.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про міліцію» працівники міліції як крайній захід мають правозастосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Працівники міліції мають право застосовувати вогнепальну зброю у районі проведення антитерористичної операції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Отже жодна, з наведених у Законі підстав, не мала місця при подіях по кримінальному провадженню.

Обвинувачені у судовому засіданні зазначили, що вони діяли в межах ст. 15 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» та прийняли швидке рішення щодо силового затримання потерпілих.

Зазначені посилання обвинувачених на вимоги Закону є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 15 цього Закону у районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право: застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби; затримувати і доставляти в органи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що

перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов'язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню; перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів - затримувати їх для встановлення особи; здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться; тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, у тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, та громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби; входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю людей та інше.

Таким чином обвинувачені здійснювали затримання потерпілих, як осіб, які здійснюють шахрайство, тобто злочину, який не має відношення до злочинів, для запобігання яких проводиться антитерористична операція на території Донецької області та не має відношення до тероризму та саме по собі знаходження міста Маріуполь у зоні проведення антитерористочної операції не може бути підставою для застосування зброї та вчинення дій по проникненню до житла у конкретному випадку по кримінальному провадженню, як у районі проведення такої операції.

Відповідно до довідки Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області в провадженні суду перебуває кримінальна справа за обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 у вчинення криінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.1 ст 353 КК України, остаточне рішення по справі не прийняте та зазначені особи не визнані винуватими у скоєнні злочину на цей час. Притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності не спростовує протиправні дії обвинувачених. При застосування силового затримання потерпілих потерпілі перебували в автомоьбілі таксі разом з іншими потерпілими -ОСОБА_7 та та ОСОБА_6 Судом не встановлено, що саме під час затримання осіб потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з їх боку мала місце протиправна поведінка та вони скоювали будь-який злочин, намагалися сховатися від правоохоронних органів, чинили опір, у тому числі і збройний, або здійснювали інші дії, які могли бути підставою для невідкладного їх затримання та проведення обшуку без належних дозволів. Також є безпідставними посилання обвинувачених на те, що вони пройшли дуже стислий строк ознайомлення з нормативними документами при підготовці до служби у міліції.

Оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому проваджені доведена повністю у встановленому судом обсязі, а вчинений ними злочин за фактом перевищення влади під час незаконного затримання потерпілих необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав, із завданням істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, які супроводжувались насильством та застосуванням зброї та за фактом незаконного проведення обшуку за ч.2 ст 162 КК України, як вчинення службовою особою незаконного проникнення до житла, незаконного проведення в ньому обшуку із погрозою застосування насильства.

Вирішуючі питання про міру покарання обвинуваченим суд приймає до уваги, що обвинувачені раніше не судимі і злочин скоїли уперше, позитивно характеризуються, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають.

Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає той факт, що обвинувачені приймали участь у антитероричстичній операції на території Донецької області та нагороджені орденами «За мужність» ІІІ ступеня.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченим, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, пом'якшуючі покарання обставини.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 2 ст. 162 КК України у вигляді позбавлення волі шляхом часткового складання призначених покарань відповідно до ч.1 ст. 70 КК України та з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки. Однак, враховуючи обставини справи, відомості про особу обвинуваченого, який є одруженим, має на утриманні неповнолітних дітей, приймав участь в АТО, отримав поранення, має державну нагороду, позитивно характеризується, суд відповідно до вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі визначеного судом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.

Обвинуваченому ОСОБА_3, враховуючи обставини справи, відомості про особу обвинуваченого, який є одруженим, має на утриманні неповнолітню дитину, приймав участь в АТО, має державну нагороду, позитивно характеризується, слід призначити покарання за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 2 ст. 162 КК України у вигляді позбавлення волі шляхом часткового складання призначених покарань відповідно до ч.1 ст. 70 КК України та з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки. При цьому відповідно до ч.4 ст. 70 КК України необхідно шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, більш суворим, призначеним цим вироком, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Відносно обвинуваченихо ОСОБА_2 та ОСОБА_3обирався запобіжний захід у вигляді застави, який слід залишити до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на час постановлення вироку відбуває покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, то підстави для обрання або зміни запобіжного заходу вдносно ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України обвинуваченим слід зарахувати у строк покарання їх попереднє ув'язнення.

За вимогами ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів, мобільні телефони слід повернути потерпілим.

Вилучені під час затримання особисті речі обвинувачених слід повернути останнім.

Табельну зброю та набої до неї слід повернути до підрозділу особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС в Дніпропетровській області. Вилучена балклава підлягає знищенню.

Вилучений автомобіль «Опель Омега», державні номери та ключ від нього та технічний паспорт № НОМЕР_7 від автомобілю, який не містить інформації про власника майна, технічний паспорт виготовлений на іноземній мові та не містить інформації щодо сплати вдповідного мита та дозволу для перебування натериторії України, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України підлягає конфіскації у дохід держави.

З обвинувачних підлягає стягненню на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 1573 грн. у солідарному порядку. На вилучені під час затримання обвинуваченого ОСОБА_2 415 грн. та один долар США слід звернути стягнення у рахунок витрат за проведення експертиз.

Керуючись ст. ст. 84, 369-371,373, 374, 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 2 ст. 162 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки, за ч. 2 ст. 162 КК України у вигляді 2 років позбавленя волі.

За вимогами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки, за ч. 2 ст. 162 КК України у вигляді 2 років позбавленя волі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі та за вимогами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, більш суворим призначиним за цим вироком, остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 05.01.2015 р. по 09.02.2015 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Повернути вилучені під час затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особисті речі, які зберігаються камері схову прокуратури Донецької області:

- ОСОБА_2 - мобільний телефон «Леново» в корпусі чорного кольору з сім картками мобільних операторів «Київстар» та «Лайф», 3 банківськи картки «Приватбанку», 7 металевих ключів, два пластмасові ключі - на кінці металеві, золоту каблучку, срібний ланцюжок з срібною ладанкою, пластиковтй ланцюжок з пластмасовим хрестиком, картку платника податків на ім'я ОСОБА_2, довідку від 27.01.2009 року на ім'я ОСОБА_25, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

- ОСОБА_3 - мобільний телефон «Самсунг Дуос» в корпусі чорного кольору, два ліхтаря, чотири металевих ключі, часи «Орієнт», ланцюжок з хрестиком з білого металу, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3

Речові докази, які зберігаються у камері схову прокуратури Донецької області,мобільні телефони «Самсунг Дуос 8262» з встановленими сім-картами «Лайф» і «МТС» та карткою пам'яті на 4 Гб, «Нокіа» повернути потерпілій ОСОБА_6, мобільний телефон «Самсунг С3050» з сім-карткою «Лайф» повернути потерпілій ОСОБА_7

Речовий доказ балаклаву, який зберігаеться у камері схову прокуратури Донецької області,знищити.

Речові докази, які зберігаються у камері схову Центрального (Жовтневого ) ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області, пістолет «системи макарова» № НОМЕР_6 1965 року випуску , два магазини до вказаного пістолету та 12 бойових патронів 9 мм, пістолет «системи макарова» № НОМЕР_5 1985 року випуску, два магазини до вказаного пістолету та 14 бойових патронів 9 мм повернути до підрозділу особливого призначення «Артемівськ» ГУ МВС в Дніпропетровській області.

Речові докази, які зберігаються у камері схову Центрального (Жовтневого ) ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області, два державних номери на транспортний засіб НОМЕР_9, технічний паспорт № НОМЕР_7, автомобіль Опель Омега в корпусі темно синього кольору, номер кузову НОМЕР_8 ключі від автомобілю з емблемою «Опель» конфіскувати у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримнільному провадженні у розмірі 1573 грн. у солідарному порядку. Звернути стягнення у рахунок витрат за проведення експертиз на вилучені під час затримання обвинуваченого ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 415 грн. та один долар США відповідно до курсу НБУ долара до гривні, які зберігаються у камері схову Центрального (Жовтневого ) ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І.Скрипниченко