Рішення № 57825251, 18.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/5552/15-ц 22-ц/774/722/К/16

Справа № 211/5552/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/722/К/16 суддя Папарига В.А.

Категорія - 24 (ІV) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача Черних Ірини Федорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2016 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Житлово-будівельний кооператив «Восток-34» (далі - ЖБК «Восток-34») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, що надаються ЖБК «Восток-34» на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1. ЖБК «Восток-34» житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавали своєчасно та в повному обсязі. Претензій з боку відповідачів щодо якісних або кількісних характеристик, наданих житлово-комунальних послуг на адресу позивача не надходило.

Відповідно до існуючого порядку розрахунків за спожиті усіма мешканцями багатоповерхового будинку комунальні послуги та на підставі укладених договорів між організаціями, що здійснюють надання комунальних послуг до будинку №23, позивач сплачує щомісячно нараховані суми за спожиті усіма мешканцями будинку послуги, крім електроенергії, сплата якої здійснюється мешканцями в індивідуальному порядку.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від зобов'язань членів ЖБК «Восток-34» по сплаті нарахованих сум за спожиті комунальні послуги ухиляються. Станом на 15.06.2015 року заборгованість відповідачів за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території складає 7 613,63 грн.

За таких обставин, ЖБК «Восток-34» просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 7 613,63 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2016 року позовні вимоги ЖБК «Восток-34» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, у солідарному порядку на користь ЖБК «Восток-34» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2011 року по червень 2015 року в сумі 2 726,48 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь ЖБК «Восток-34» понесені судові витрати в розмірі 623,60 грн., у рівних частинах, а саме по 207,86 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі представник позивача ЖБК «Восток-34», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 4 203,23 грн. та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідачів у сумі 6 929,71 грн.

Зокрема, апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявні обґрунтовані розрахунки заборгованості відповідачів, з яких вбачається, що вони періодично здійснювали оплату заборгованості в тому чи іншому розмірі. Так у вересні 2015 року при нарахованих до сплати 128,67 грн., відповідачами сплачено кошти у розмірі 1089,63 грн., які були перераховані позивачем в рахунок оплати боргу, що виник раніше.

Також представник позивача зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати: визнання пред'явленої претензії, підписання боржником разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою суми основного боргу. З урахуванням того, що відповідачі вчинили дії, які вказують на визнання ними свого обов'язку зі сплати коштів у розмірі 7613,63 грн., а саме здійснивши часткову оплату заборгованості та підписавши 24.06.2013 року та 30.09.2013 року розрахунки суми заборгованості та періодично сплачували заборгованість у сумах, що перевищували нарахований до сплати платежі, перебіг позовної давності було перервано.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

З акту від 27 квітня 2016 року, складеного ЖБК «Восток-34» вбачається, відповідач ОСОБА_4 відмовилась отримувати повістку про розгляд справи апеляційним судом призначений на 18 травня 2016 року, а також відмовилась отримати повістки для передання відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_5

Згідно телефонограми від 16 травня 2016 року, зареєстрованої у Журналі обліку вихідних телефонограм апеляційного суду Дніпропетровської області за вихідним №267, відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про розгляд справи апеляційним судом призначений на 18 травня 2016 року.

Неявка відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, належним чином, в порядку ч. 3, 8 ст. 76 ЦПК України, завчасно повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу від 24.12.1998 року, відповідачу ОСОБА_4 належить на праві власності квартира НОМЕР_1, що розташована в будинку АДРЕСА_1. Право власності відповідача ОСОБА_4 на вказану квартиру зареєстровано у КП «Криворізьке БТІ» 11 січня 1999 року. (а.с.53)

Відповідно до довідки №212 від 22.06.2015 року, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до Статуту ЖБК «Восток-34», затвердженого загальними зборами членів Кооперативу, протокол №1/14 від 13 квітня 2014 року, діяльність ЖБК «Восток-34», як господарюючого суб'єкта, спрямована на сприяння мешканцям будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, що є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів та відповідає статті 3 Господарського кодексу України (а.с.9-11)

Таким чином, вищевказана квартира у зазначеному будинку знаходиться на обслуговуванні позивача, а відповідачі є споживачами комунальних послуг, що надаються ЖБК «Восток-34» на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1. (а.с.7,54,63)

У зв'язку зі сплатою не у повному обсязі за надані житлово-комунальні послуги у відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 станом на 15.06.2015 року існує заборгованість в сумі 7 613,63 грн. (а.с.6)

Звертаючись до суду з позовом, ЖБК «Восток-34» посилалися на те, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ухиляються від зобов'язань членів ЖБК «Восток-34» по сплаті нарахованих сум за спожиті комунальні послуги, які надаються позивачем до квартири в якій вони проживають, у зв'язку з чим у них утворилась заборгованість у сумі 7 613,63 грн., яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ЖБК «Восток-34», суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів має бути стягнуто в солідарному порядку заборгованість по житлово-комунальник послугам, які надавались у квартиру, в якій вони проживають, однак в межах строку позовної давності, тобто за період з жовтня 2011 року по червень 2015 року у сумі 2 726,48 грн.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 149 ЖК України, права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування та підстави припинення користування жилим приміщенням визначаються статутом кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи, у п.2.3 Статуту ЖБК «Восток-34», затвердженого загальними зборами членів Кооперативу, протокол №1/14 від 13 квітня 2014 року передбачено, що діяльність ЖБК «Восток-34», як господарюючого суб'єкта, спрямована на сприяння мешканцям будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, що є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів та відповідає статті 3 Господарського кодексу України (а.с.9-11)

З метою підтримання належного матеріально-технічного стану будинку, ЖБК «Восток-34» з 1991 року укладав договори з комунальними підприємствами на отримання комунальних послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, утримання ліфтів.

На підставі укладених договорів з комунальними підприємствами та отриманих від них рахунків, застосовуючи методику розрахунків, що була затверджена членами ЖБК «Восток-34» у 1991 році та повторно підтверджена на загальних зборах членів ЖБК від 16.12.2012 року (протокол №1/1) (а.с.41-43а) щомісячно по кожній квартирі нараховуються внески на покриття витрат кооперативу на утримання будинку і прибудинкової території.

Положеннями Статуту ЖБК «Восток-34» передбачений обов'язок членів кооперативу своєчасно вносити платежі в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і ремонт жилого будинку та утримання при домової території, внесків до спеціальних фондів та оплату за комунальні послуги.

Житлова квартира АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні ЖБК «Восток-34», яке в свою чергу перебуває в договірних відносинах із комунальними підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги, необхідні для нормального функціонування житлового будинку та його утримання в належному технічному стані, а також для задоволення потреб всіх мешканців будинку, в тому числі і відповідачів по справі.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у вищевказаній квартирі, то на них законом покладений обов'язок з оплати комунальних послуг, тобто вони мають компенсувати ЖБК «Восток-34» витрати на оплату комунальних послуг, які надаються до квартири, в якій вони проживають.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Оскільки положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача даних послуг оплачувати їх щомісячно, то право позивача ЖБК «Восток-34» вважається порушеним з моменту недотримання відповідачами строку погашення кожного чергового місячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у запереченнях на позов ЖБК «Восток-34» (а.с.25-27) просили суд застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем загального трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку заборгованості за спожиті комунальні послуги у спірній квартиру (а.с.6) вбачається, що відповідачі періодично здійснювали погашення заборгованості по комунальним послугам у розмірі, що перевищує розмір нарахованої заборгованості, а саме: у червні 2004 року сплачено 81,02 грн., хоча позивачем нараховано до 60,79 грн.; у серпні 2004 року сплачено 62,01 грн., при нарахованих 57,30 грн.; у вересні 2004 року сплачено 292,57 грн., при нарахованих 33,37 грн.; у жовтні 2004 року сплачено 118,32 грн., при нарахованих 78,50 грн.; у листопаді 2004 року сплачено 173,56 грн., при нарахованих 120,45 грн.; у квітня 2005 року сплачено 120,49 грн., при нарахованих 84,89 грн.; у травні 2005 року сплачено 242,00 грн., при нарахованих 63,65 грн.; у липні 2005 року сплачено 63,65 грн., при нарахованих 62,18 грн.; у серпні 2005 року сплачено 120,00 грн., при нарахованих 76,50 грн.; у жовтні 2005 року сплачено 2103,45 грн., при нарахованих 63,14 грн.; у грудні 2005 року сплачено 190,59 грн., при нарахованих 116,85 грн.; у вересні 2004 року сплачено 292,57 грн., при нарахованих 33,37 грн.; у січні 2006 року сплачено 180,15 грн., при нарахованих 121,04 грн.; у лютому 2006 року сплачено 178,73 грн., при нарахованих 125,77 грн.; у квітні 2006 року сплачено 135,15 грн., при нарахованих 62,08 грн.; у травні 2006 року сплачено 121,04 грн., при нарахованих 49,55 грн.; у липні 2006 року сплачено 109,44 грн., при нарахованих 24,31 грн.; у вересні 2006 року сплачено 145,35 грн., при нарахованих 43,10 грн.; у травні 2007 року сплачено 109,97 грн., при нарахованих 86,43 грн.; у серпні 2007 року сплачено 86,43 грн., при нарахованих 48,40 грн.; у вересні 2007 року сплачено 130,23 грн., при нарахованих 94,18 грн.; у жовтні 2007 року сплачено 319,94 грн., при нарахованих 50,36 грн.; у листопаді 2007 року сплачено 495,53 грн., при нарахованих 161,98 грн.; у червні 2008 року сплачено 87,69 грн., при нарахованих 55,43 грн.; у вересні 2008 року сплачено 632,63 грн., при нарахованих 59,12 грн.; у вересні 2009 року сплачено 68,07 грн., при нарахованих 62,68 грн.; у липні 2010 року сплачено 717,05 грн., при нарахованих 170,11 грн.; у серпні 2010 року сплачено 117,23 грн., при нарахованих 113,32 грн.; у вересні 2010 року сплачено 398,28 грн., при нарахованих 103,01 грн.; у листопаді 2010 року сплачено 216,33 грн., при нарахованих 199,34 грн.; у грудні 2010 року сплачено 350,91 грн., при нарахованих 258,29 грн.; у квітні 2011 року сплачено 310,82 грн., при нарахованих 96,75 грн.; у травні 2011 року сплачено 313,08 грн., при нарахованих 131,98 грн.; у квітні 2012 року сплачено 377,64 грн., при нарахованих 113,08 грн.; у вересні 2012 року сплачено 343,84 грн., при нарахованих 117,75 грн.; у жовтні 2012 року сплачено 119,22 грн., при нарахованих 106,31 грн.; у лютому 2013 року сплачено 269,81 грн., при нарахованих 249,39 грн.; у квітні 2013 року сплачено 374,06 грн., при нарахованих 267,47 грн.; у серпні 2013 року сплачено 192,04 грн., при нарахованих 129,05 грн.; у жовтні 2013 року сплачено 254,37 грн., при нарахованих 169,37 грн.; у березні 2014 року сплачено 296,26 грн., при нарахованих 218,66 грн.; у квітні 2014 року сплачено 311,81 грн., при нарахованих 120,29 грн.; у травні 2014 року сплачено 120,29 грн., при нарахованих 111,10 грн.; у червні 2014 року сплачено 111,00 грн., при нарахованих 110,89 грн.; у жовтні 2014 року сплачено 343,00 грн., при нарахованих 144,53 грн.; у листопаді 2014 року сплачено 144,53 грн., при нарахованих 106,21 грн.

На думку колегії суддів, сплата відповідачами щомісячних платежів по оплаті комунальних послуг позивачу ЖБК «Восток-34» у розмірі, що перевищує суму нараховану відповідачам до сплати, свідчить про визнання ними свого боргу перед позивачем, що відповідно перериває строк позовної давності по кожному черговому платежу у періоді з червня 2001 року по червень 2015 року, в силу положень ч.1 ст.264 ЦК України, а у стягненні заборгованості за період з 1999 року по травень 2001 року включно необхідно відмовити, у зв'язку з пропуском позовної давності.

Однак, суд першої інстанції вказаних положень закону не врахував та не звернув уваги на переривання строку позовної давності вчиненням відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дій, що свідчать про визнанням ними свого боргу перед ЖБК «Восток-34», тому доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що в цій частині знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що строк позовної давності по кожному черговому щомісячному платежу переривався погашенням відповідачами заборгованості, що відповідно свідчить про визнання ними свого боргу перед позивачем, тому колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ЖБК «Восток-34» та стягнути з солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2001 року по 15 червня 2015 року у розмірі 6 733,78 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ЖБК «Восток-34» має бути стягнуто у рівних частинах судові витрати по справі: судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій (а.с.4,59) у сумі 511,56 грн. та витрати на оплату правової допомоги у сумі 400 грн. (а.с.48,49), однак пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в загальному розмірі 806,22 грн., тобто по 268,74 грн., з кожного з відповідачів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ЖБК «Восток-34» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути скасовано, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦК України, з ухвалення в нового рішення про часткове задоволенні позовних вимог ЖБК «Восток-34».

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» - задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період 01 червня 2001 року по 15 червня 2015 року у сумі 6733,78 грн. солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Восток-34» в рівних частках судові витрати по справі по 268,74 грн., з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів