Ухвала суду № 57825236, 20.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4079/15-к Суддя 1 інстанції Попов В.В.

Номер провадження 11-кп/774/307/К/16 Суддя-доповідач Чумак Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Яценко Т.Л., Пістун А.О.,

секретар Горбачевська І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 20 травня 2016 року апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_2 та цивільного відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року за кримінальним провадженням №120150400000000409відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вільне Апостолівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого одну малолітню дитину, раніше судимого:

- 08.06.2006 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

- 08.02.2007 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано покарання за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року у виді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у виді 4 років та 6 місяців позбавлення волі. Звільнено 26.11.2009 року умовно-достроково за постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.11.2009 року на невідбутий строк в 1 рік 4 місяці та 22 дні,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який визнаний винним та засуджений:

- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_4 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Уточнений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду.

Уточнений позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 12677 грн. 30 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди задоволено частково, в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_6 шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 60000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_6 43848 грн. у відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1769 грн. 60 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 11769 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 2302 грн. 80 коп. у відшкодування витрат, понесених на проведення експертиз.

Питання з речовими доказами вирішено.

Учасники судового провадження:

прокурор Бурчик Ю.В.

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_7

представник потерпілих ОСОБА_8

В апеляційній скарзі прокурор, просить вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року скасувати та ухвалити свій вирок, яким визнати винним обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, просить вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України більш суворе покарання з позбавленням волі та позбавленням права керувати транспортними засобами. Стягнути з ОСОБА_4 на його користь 3652 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, тобто задовольнити заявлений ним позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, просить вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року в частині вирішення цивільного позову, яким стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_6 суму страхового відшкодування в сумі 43484 грн. скасувати та ухвалити новий вирок, яким в позові до МТСБУ відмовити за передчасністю.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року ОСОБА_4був визнаний винним та засуджений за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за наступних обставин.

23 квітня 2015 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_4, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права керувати транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем марки «LEXUS GS300», р/н НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_9, рухався по пр. Гагаріна у м. Кривому Розі з боку майдану Горького в напрямку майдану Маяковського, де в районі будинку №51-А ОСОБА_4, не діючи таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та до її змін, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення передньою лівою частиною вказаного автомобіля з передньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ-2103», р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який рухався у зустрічному напрямку руху.

Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. п.1.3., 1.5., 2.1.(а), 2.3.(б), 2.9.(а), 10.1. та вимоги розділу 34 стосовно ліній 1.3. горизонтальної дорожньої розмітки Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п.1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.2.9. Водієві забороняється:

а) «Керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

Розділ 34. Дорожня розмітка:

п.1.3. «Поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху».

Порушення п.10.1. та вимог розділу 34 стосовно ліній 1.3. горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вищезазначених пунктів ПДР України перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої:

- водію автомобіля «ВАЗ-2103», р/н НОМЕР_2, ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови, тулуба, кінцівок, садна голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, внутрішніх шкіряних крововиливів тулуба, крововиливу під оболонки мозку, гемотораксу - по 500 мл. крові у плевральних порожнинах, гемоперітонеуму - 1500 мл. крові у черевній порожнині, переломів ребер праворуч та ліворуч, перелому 8-го грудного хребця з ушкодженням спинного мозку, розривів брижі тонкої та товстої кишки, розриву капсули печінки, крововиливів у корені легень, анатомічна локалізація та морфологічний характер яких свідчить про те, що ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, які діяли за типом ударів, струсу, деформації, вигину, що можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при травмуванні потерпілого, який знаходився у салоні автомобіля.

Смерть ОСОБА_11 настала від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, що супроводжувалися переломами кісток скелета, ушкодженнями м'яких тканин та органів трупа. Перебіг травми ускладнився розвитком шоку, що і з'явилося безпосередньою причиною його смерті;

- пасажиру автомобіля марки «ВАЗ-2103», р/н НОМЕР_2, ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді численних саден обличчя та лівої кисті, закритого перелому тіла лівої клубової кістки, закритого перелом лівої вертлюгової западини, закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби та які виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, або при ударі об такі ж предмети, що могло бути в обстановці дорожньо-транспортної пригоди всередині салону автомобіля;

- пасажиру автомобіля марки «ВАЗ-2103», р/н НОМЕР_2, ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в області суглобового відростку праворуч і 1,2 зубів ліворуч, перелому величної кістки праворуч без зміщення уламків, які виникли від дії тупих твердих предметів, які могли мати як обмежену, так і необмежену травмуючи поверхні або при ударі об такі предмети, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди всередині салону автомобіля та які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України посилається на ті обставини, що обґрунтовуючи висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та рішення про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд в мотивувальній частині вироку навів дані, які характеризують особу обвинуваченого та не можуть бути визнані переконливими доводами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливають на пом'якшення покарання обвинуваченому. Суд не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання, а саме вибіркове відшкодування обвинуваченим завданої шкоди потерпілим. Звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких та має підвищену суспільну небезпеку, так як фактично посягає на життя та здоров'я людей. Таким чином, призначене ОСОБА_4 покарання з застосуванням положень ст.75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, а тому у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, є явно несправедливим внаслідок його м'якості.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України посилається на ті обставини, що обвинувачений завдану йому матеріальну та моральну шкоду не відшкодував. Після пред'явлення ним цивільного позову, обвинувачений визнав його позовні вимоги частково, а отже, фактично не визнав свою провину. Витрати на його лікування становлять 3652 грн., що підтверджується копіями квитанцій, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а судом було стягнуто на його користь лише 1769 грн. Крім того, суд розглянув дану справу згідно вимог ст.349 КПК України, а саме суд вважав достатнім дослідження наступних доказів: показань обвинуваченого та потерпілих стосовно пред'явлених цивільних позовів, а також письмових документів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. Але застосування ст.349 КПК України допускається тільки в разі повного визнання обвинуваченим своєї вини і самого позову, що ОСОБА_4 не зробив. Крім того, потерпілий вважає, що сума моральної шкоди, яка стягнута на його користь обвинуваченого дуже знижена. Суд, при визначенні розміру стягнутої моральної шкоди, в достатній мірі не врахував глибину його душевних страждань. Події, що сталися порушили його звичний стан життя та потребували додаткових зусиль для організації проходження постійного лікування, купування ліків та постійного знаходження вдома для подальшої реабілітації. Його звичвйний життєвий уклад був зруйнований.Крім того, потерпілий також вважає, що призначене обвинуваченому покарання є занадто м»яким, тому просив призначити бульш суворе покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги цивільний відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України посилається на ті обставини, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивач ОСОБА_6 не надав до МТСБУ заяву про страхове відшкодування та документи, визначені ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які є обов'язковими для проведення страхової виплати. Право на отримання відшкодування за рахунок МТСБУ виникає у потерпілого не з моменту настання ДТП, а з моменту звернення до МТСБУ у встановленому законом порядку. З матеріалів кримінального провадження видно, що позивач ОСОБА_6 не подавав до МТСБУ заяву про страхове відшкодування, а подав лише повідомлення, на яку МТСБУ надало відповідь про необхідність надання документів визначених законом для отримання страхового відшкодування. В подальшому позивач ОСОБА_6 вимог МТСБУ не виконав - жодних документів не надав. Оскільки позивачем ОСОБА_6 не були надані необхідні документи, його позов слід вважати передчасним на підставі того, що він не позбавлений можливості належним чином звернутися до МТСБУ, виконавши всі вимоги закону та, в разі наявності правових підстав, отримати страхове відшкодування або оскаржити відмову МТСБУ до суду, після виконання позивачем своїх обов'язків, визначених законом. Крім того, і винуватець ДТП, не повідомляв МТСБУ про настання страхового випадку, як це визначено приписами ст.33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На думку МТСБУ, в даній справі шкода повинна бути стягнута з винуватця ДТП, оскільки ним не виконано обов'язку письмового надання до МТСБУ повідомлення про настання ДТП. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження видно, що позивач обрав способом захисту своїх прав стягнення суми з винуватця ДТП через суд. Та в даному випадку ані винуватець ДТП не надав письмову згоду у виді повідомлення про настання ДТП на відшкодування шкоди за рахунок МТСБУ, ані позивач не звернувся до МТСБУ з заявою про виплати страхового відшкодування, тому підстав для стягнення шкоди з МТСБУ не існує. В даному випадку матеріальна шкода може бути та повинна бути задоволена за рахунок винуватця ДТП, оскільки він не висловлював свою письмову згоду на відшкодування шкоди за рахунок МТСБУ, а позивач не звертався до МТСБУ в порядку ст.35 Закону. Виходячи з наведеного, жодних порушень прав позивача з боку МТСБУ допущено не було, тому в частині позовних вимог до МТСБУ суду необхідно відмовити, як передчасному. В той же час, відмова в позові до МТСБУ не позбавляє позивача можливості вирішити питання про відшкодування моральної та матеріальної шкоди з винуватцем ДТП, в тому числі і з урахуванням того, що згідно вироку суду ОСОБА_4 відшкодував ОСОБА_6 всю матеріальну шкоду, чим підтвердив обов'язок відшкодувати завдану ним шкоду за свій рахунок, а не за рахунок страхової компанії чи МТСБУ. А тому, є незрозумілим подальше стягнення шкоди з МТСБУ, якщо особу відповідальну за спричинення шкоди вже ви значено.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, кожен окремо, просили апеляційні скарги прокурора залишити без задоволення, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 визнали частково. При вирішенні апеляційної скарги цивільного відповідача МТСБУ покладалися на розсуд колегії суддів.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, частково підтримав апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 Проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача МТСБУ заперечує.

Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, заперечував проти апеляційних скарг прокурора та цивільного відповідача МТСБУ. При вирішенні апеляційної скарги ОСОБА_2 покладалися на розсуд колегії суддів.

Відповідно до ст.402 КПК України до апеляційного суду надійшли заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 на апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 в яких він просить залишити вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_5 також надала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вона також просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_4В залишити без змін.

Представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 надав заперечення на апеляційну скаргу МТСБ України, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги МТСБУ, а вирок суду просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скарах доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги - потерпілого ОСОБА_2, прокурора та Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Судове рішення є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права.

Як видно з вироку суду щодо ОСОБА_4, кримінальне провадження суд першої інстанції розглянув у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з вимогами ч.1 ст.348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий роз'яснює обвинуваченому його суть і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до ч.1 ст.349 КПК України - після виконання дій, передбачених ст.348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Однак, ці вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового провадження були порушені.

З огляду на наведені обставини та приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений в скоєному кримінальному правопорушенні свою вину визнав повністю, але частково визнав цивільні позови потерпілих, суд прийняв рішення про дослідження наступних доказів: показань обвинуваченого та потерпілих стосовно пред'явлених цивільних позовів, а також про дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Як видно з звукозапису судового засідання від 15 лютого 2016 року, прослуханого колегією суддів під час підготовки до апеляційного розгляду кримінального провадження, судом не було роз'яснено учасникам судового провадження присутнім при розгляді кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, чим істотно було порушено права як обвинуваченого ОСОБА_4 так і потерпілих та вимоги кримінального процесуального законодавства.

Але одночасно у вироку суд зазначив, що суд з'ясував у обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин та впевнився у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку (а.кп.106-112 том 4).

Разом з тим, із журналу судового засідання від 15 лютого 2016 року та звукозапису судового засідання від вказаної дати, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 хоч і не заперечував проти фактичних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, проте не визнавав заявленого потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 цивільних позовів, а саме суму матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої його діями, яка є предметом доказування у кримінальному провадженні, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є обов'язковим предметом доказування, а отже невизнання обвинуваченим розміру матеріальних збитків, завданих злочином та позовних вимог, позбавляє суд права діяти у спосіб, передбачений ч.3 ст.349 КПК України. На вищезазначені процесуальні порушення обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2

Таким чином, з засобів фіксації судового засідання вбачається, що судом фактично було застосовано положення ч.3 ст.349 КПК України, посилання на яку містяться в мотивувальній частині вироку, але не роз'яснено учасникам судового провадження наслідків визначеного даною нормою закону порядку.

Суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку допустив істотні порушення кримінального процесуального законодавства, які стосуються порушення законних прав і інтересів обвинуваченого, потерпілих та вплинули на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

Відповідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами і доповненнями, вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставами для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до статті 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, суд при ухваленні обвинувального вироку допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, які стосуються порушення законних прав і інтересів обвинуваченого та потерпілих і вплинули на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

У зв'язку зі скасуванням вироку по вказаним підставам, колегія судів не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представника цивільного відповідача, які необхідно перевірити при новому розгляді кримінального провадження по суті суду першої інстанції, усунувши вказані порушення, з дотриманням вимог закону перевірити доводи, зазначені в ухвалі апеляційного суду, та постановити законне й обґрунтоване рішення.

При новому розгляді кримінального провадження слід усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону, викладені в мотивувальній частині ухвали, та належним чином вмотивувати вирок на підставі досліджених безпосередньо судом доказів.

Крім того, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом обвинуваченому ОСОБА_13 з урахуванням його особи та тяжкості скоєного ним є м'яким, на що необхідно звернути увагу при новому судовому розгляді у разі підтвердження судом першої інстанції обвинувачення відносно ОСОБА_13 в тому ж об'ємі.

Керуючись ст.ст.404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2, прокурора та Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Вирок Саксаганського районного суду м .Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року відносно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Чумак Н.О. Пістун А.О. Яценко Т.Л.