Рішення № 57823796, 19.05.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/4317/16-ц Провадження № 2/201/1609/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року місто Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Батмановой В.В.,

при секретарі Гоц Г.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до відповідача прокуратури Дніпропетровської областіпро захист честі, гідності, ділової репутації. Позивач в своєму позові посилався на те, що в судовому засіданні кримінальної палати Апеляційного суду Дніпропетровської області під час розгляду апеляційної скарги прокурора Царичанського району Дніпропетровської області та потерпілої ОСОБА_4 30 вересня 2015 року на вирок Царичанського суду яким було виправдано ОСОБА_5, прокурор прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 заявила, що представник обвинуваченої, тобто позивач, перешкоджав виконанню рішення суду про примусове вселення. Вказаним, на думку позивача, порушені його честь, гідність та ділова репутація. В добровільному порядку спростувати це відповідач відмовилась і він був вимушений звернутися з позовом до суду. Просив визнати інформацію викладену прокурором Грамма О.А. недостовірною тазобовязати прокурора Грамма О.А. спростувати її певним способом, задовольнивши позов в повному обсязі.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав в позові викладених, просив вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог, просив в задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення.

Третя особа в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи без її участі разом з письмовими запереченнями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що прокурором прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України, 30 вересня 2015 року забезпечувалась участь у судовому провадженні з перегляду в апеляційному порядку виправдувального вироку Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року щодо ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 виступає у цьому провадженні захисником обвинуваченої ОСОБА_5

30 вересня 2015 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі головуючого судді Дрибаса Л.І., суддів Коваленко Н.В., Ферафонтова В.Ю., за участю прокурорів Сироти І.О., Грамма О.А., потерпілої ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_5, захисника ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні розглянуто кримінальне провадження №12014040600000415 (судове провадження №11 -кп/774/1489/15) за апеляційними скаргами прокурора Сироти І.О., потерпілої ОСОБА_4 на вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та виправдано.

За результатами розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 30 вересня 2015 року, якою апеляційні скарги прокурора Сироти І.О., потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, а виправдувальний вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасовано з підстав істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Згідно ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

У пункті 15 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що прокурор це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Як передбачено у ч. 2 ст. 9 КПК України, якою регламентується законність як загальна засада кримінального провадження, прокурор зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У абзаці 3 ч. 4 ст. 36 КПК України передбачено, що у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному порядку можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

Відповідно до ст. 22 КПК України принцип змагальності сторін передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченим КПК України.

Конституційне закріплення засади змагальності сторін та свободи в наданні учасниками судового провадження до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України) обумовлює її особливу роль у кримінальному провадженні.

Сторони обвинувачення і захисту на паритетних началах, самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Оскільки засада змагальності знаходить свій прояв у реалізації протилежних за своїм змістом функцій обвинувачення і захисту, сторони для відстоювання своїх інтересів наділяються правами, які урівнюють їх процесуальні можливості.

Керуючись вказаним принципом змагальності сторін, самостійно обстоюючи, як сторона обвинувачення, свою правову позицію, у своєму виступі у судових дебатах, виконуючи повноваження прокурора, який бере участь у судовому провадженні з перегляду судового рішення в апеляційному порядку, доводячи перед судом переконливість доказів, поряд з іншими доводами про необхідність скасування виправдувального вироку, прокурор зробила посилання на наявний у матеріалах провадження відеодоказ та у промові, критично оцінюючі певні факти, використала оціночне судження про те, що з відеодоказу чітко видно, що всі заважали, у тому числі і представник ОСОБА_5, виконувати свої обовязки представникам виконавчої служби, робили постійні докори, що вони не дотримуються вимог закону, таким чином давили на представників влади.

Недостовірною визнається інформація яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і факти, яких насправді не було, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

У даному випадку правова позиція прокурора в умовах змагальності сторін не містила недостовірної інформації та не порушувала право на повагу до гідності, честі позивача чи право на недоторканність його ділової репутації, оскільки при цьому сторона обвинувачення та сторона захисту знаходилися у рівних умовах стосовно подання до суду доказів та доведення перед ним їх переконливості, а критична оцінка певних фактів не підлягає спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує характер такої інформації, а саме те, що вона не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням, та припущенням прокурора при доведенні своєї правової позиції.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Оскільки інформація, що була висловлена в судовому засіданні не містила в собі фактичних тверджень, а лише оціночні судження та припущення, які не можуть розцінюватися як інформація, що підлягає визнанню такою, що не відповідає дійсності, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобовязання прокурора Грамму О.А. спростувати інформацію що була висловлена в судовому засіданні, оскільки інформація є недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, з вищевикладених підстав.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження, жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено, а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, проти якої постановлено рішення , тобто у даному випадку не відшкодовуються позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтневого районного

суду м. Дніпропетровська В.В.Батманова