Рішення № 57819307, 01.04.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7886/15-ц

2/357/41/16

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Протасова О. М. ,

при секретарі - Снігур С. В.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та вказав, що 22.05.2011 року відповідач, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN-TRANSPORTER р/н НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Осипенко в м.Біла Церква Київської області, порушив Правила дорожнього руху України, заснув під час керування автомобілем та виїхав на полосу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем „ВАЗ-21093" р/н НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Вина відповідача у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2011 року, якою кримінальна справа за ч.1 ст.286 КК України щодо відповідача була закрита у зв'язку з примиренням з потерпілими.

Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме, перелом дна лівої верлюгової западини, закритий перелом голівки лівої стегнової кістки, струс головного мозку, рану на лівій голінці, рану на передборідді та садна на грудях. У зв'язку з отриманими травмами позивачу було проведено оперативне втручання: відкриту репозицію уламків, МОС голівки лівої стегнової кістки пластиною та гвинтами, МОС лівої верлюгової западини пластиною та гвинтами. В подальшому позивачу проводилось амбулаторне лікування, яке триває і на даний час. Пластини та гвинти ставились тимчасово, тому через певний період видалялись, а у лівому кульшовому суглобі встановлений протез.

У зв'язку з отриманими травмами з 27.02.2014 р. по 01.03.2006 р. йому було встановлено 3 групу інвалідності, він не міг забезпечувати свою сім'ю матеріально, більша частина сімейного доходу витрачались на лікування.

Посилаючись на це, просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 69734,52 грн., які складаються з вартості протезування - 60000 грн., та обстеження і придбання ліків в квітні 2015 р. в сумі 9734,53 грн.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 підтримала позов, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів призначення йому ліків, зазначених у чеках, та поставили під сумнів розмір витрачених на їх придбання коштів; відповідач послався також на відсутність матеріальних можливостей оплатити вартість лікування.

Вислухавши сторони, а також дослідивши матеріали даної справи та кримінальної справи №1-279/11 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, на підставі такого.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.61 того ж Кодексу, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2011 року судом встановлено, що 22.05.2011 року відповідач, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN-TRANSPORTER р/н НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Осипенко в м.Біла Церква Київської області, порушив Правила дорожнього руху України, заснув під час керування автомобілем та виїхав на полосу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем „ВАЗ-21093" р/н НОМЕР_2 під керуванням позивача, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

З цієї ж постанови та матеріалів кримінальної справи №1-279/11 вбачається, що висновком судово-медичної експертизи №189/д від 13.07.2011 р. встановлено, що внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме, перелом дна лівої верлюгової западини, закритий перелом голівки лівої стегнової кістки, струс головного мозку, рану на лівій голінці, рану на підборідді та садна на грудях. У зв'язку з отриманими травмами позивачу було проведено оперативне втручання: відкриту репозицію уламків, МОС голівки лівої стегнової кістки пластиною та гвинтами, МОС лівої верлюгової западини пластиною та гвинтами.

З виписок з історії хвороб та листа Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" №13 від 20.04.2015 р. вбачається, що у зв'язку з отриманими травмами позивач проходив тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, а 02.04.2015 р. - видалення металофіксаторів з лівої верлюгової западини і тотальне безцементне ендопротезування лівого кульшового суглобу.

Згідно з цим же листом, за період стаціонарного лікування в ортопедо-травматологічному центрі відповідно до листка лікарських призначень позивач придбавав за свої кошти рентгенплівку, катетер, бинт, лейкопластир, пелюшки, рукавички, системи, спирт та шприци, а також ліки: анальгін, гатифлоксацин, гекотон, гемаксам, дексаметазон, депиофем, демидрол, інфулган, кето рол, ксарелто, ксефокам, л-лізина есцинат, нормакол, но-шпа, осетрон, пропофол, ресорбілакт, фленокс, фроксіпарін.

Придбання цих ліків в квітні 2015 року підтверджується наданими позивачем чеками на загальну суму 9734,52 грн.

Придбання позивачем пластини та гвинтів підтверджується товарним чеком №746 на суму 785 грн., а ендопротезу кульшового суглобу безцементної фіксації - рахунком-фактурою №37 від 03.04.2015 р. на суму 60000 грн.

За загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ( ч.5 ст.1187 ЦК України).

За змістом п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної вили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою; у зв'язку з цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі необхідно звернути увагу на те, чи містить така постанова відповідь на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ч.4 ст.1193).

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин суд вважає, що позивач довів суду факт завдання шкоди за участю відповідача та її розмір, а також ту обставину, що саме відповідач завдав йому матеріальної шкоди, однак відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини, а підстави для зменшення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, відсутні.

Тому суд задовольняє позов у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача витрати на протезування в розмірі 60000 грн. та 9734,52 грн., витрачені позивачем на ліки.

Оскільки позивач на підставі п.6 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судовий збір в дохід держави в розмірі 1 відсотка від ціни позову суд стягує з відповідача згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України.

Керуючись наведеними нормами та ст.ст.10,11,60,88,209,212, 213, 215,294-296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 69734 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 697 грн. 35 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Протасова