Ухвала суду № 57818609, 20.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16931/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/809/16 Категорія: 48 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Шугалова О.М.,

з участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у його вихованні за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5, поданою від її імені представником ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є відповідно дідусем та бабусею малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 21 травня 2012 року шлюб між батьками дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було розірвано. На даний час батьки проживають окремо.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з мамою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Вони як дідусь та бабуся мають велике бажання брати участь у вихованні онука, хочуть проводити з ним більше часу, допомагати матеріально. Однак через неприязні стосунки з ОСОБА_5 у них існують об'єктивні труднощі у можливості побачитися з онуком.

Враховуючи викладене, просили зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в особистому спілкуванні їх з онуком ОСОБА_6, визначити їм спосіб участі у вихованні їх онука шляхом надання можливості їхнього спільного відпочинку та проведення дозвілля під час одного тижня зимових, двох тижнів літніх і одного тижня весняних або осінніх канікул ОСОБА_6 кожного року з наданням їм права вибору на власний розсуд місця і форми спілкування з дитиною. Визначити, що спілкування їх з онуком у вказані дні може відбуватися на території їхнього проживання або на їх розсуд без обов'язкової участі мами ОСОБА_5 та членів її родини, бабусі, дідуся, брата тощо.

В ході судового розгляду представник позивачів уточнив позовні вимоги та просив визначити позивачам спосіб участі у вихованні їх онука шляхом надання їм можливості спільного відпочинку та проведення дозвілля під час чотирьох тижнів літніх канікул ОСОБА_6

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в особистому спілкуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з онуком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1).

Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порядок участі у вихованні онука ОСОБА_6 шляхом надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливості їхнього спільного з ОСОБА_6 відпочинку та проведення дозвілля протягом 20 днів у період з 01 червня по 31 серпня відповідного календарного року безперервно, надавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право вибору на власний розсуд місця і форми спілкування з ОСОБА_6

Визначити, що спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їх онуком ОСОБА_6 у період з 01 червня по 31 серпня відповідного календарного року протягом 20 днів безперервно може відбуватися на території їх фактичного проживання або на їх розсуд, але з обов'язковим повідомленням про таке місце ОСОБА_5 за 2 дні до початку двадцятиденного спілкування, без обов'язкової участі матері ОСОБА_6 та членів її родини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порядок участі у вихованні онука ОСОБА_6 шляхом надання позивачам можливості їхнього спільного з ОСОБА_6 відпочинку та проведення дозвілля протягом двох тижнів у період з 15 червня по 25 серпня відповідного календарного року безперервно, надавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право вибору на власний розсуд місця і форми спілкування з ОСОБА_6

Визначити, що спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їх онуком ОСОБА_6 у період з 15 червня по 25 серпня відповідного календарного року протягом двох тижнів безперервно може відбуватися на території їх фактичного проживання або на їх розсуд, але з обов'язковим повідомленням про таке місце ОСОБА_5 за 7 днів до початку двотижневого спілкування, без обов'язкової участі матері ОСОБА_6 та членів її родини.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибути за місцем проживання ОСОБА_5 для того, щоб забрати ОСОБА_6 для проведення побачення та після проведення побачення доставити ОСОБА_6 за місцем проживання ОСОБА_5

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у разі хвороби дитини, підтвердженої медичними документами, або наявності об'єктивних ознак якого-небудь захворювання не наполягати на побаченнях, визначених цією угодою.

В запереченні представник позивачів ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, зазначаючи про його законність і обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дідусем та бабусею малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5-6).

21 травня 2012 року шлюб між батьками дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було розірвано (а. с. 7).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з мамою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9-13).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2014 року, яке набрало законної сили, зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод в особистому спілкуванні ОСОБА_7 (сина сторін) з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вихованні ним дитини і визначено ОСОБА_7 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 в останні вихідні з 08.00 год. п'ятниці до 20.00 год. неділі один раз на два місяці, з повідомленням відповідача про місце їх перебування, встановлено спільний відпочинок батька з дитиною протягом двох тижнів влітку та одного тижня взимку в період шкільних канікул (а. с. 51-57).

Згідно з актами державного виконавця від 12 грудня 2014 року, 27 березня 2015 року, 25 вересня 2015 року, 22 жовтня 2015 року та 30 жовтня 2015 року ОСОБА_5 неодноразово чинила перешкоди ОСОБА_7 у спілкуванні з сином ОСОБА_6 і не виконувала рішення Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2014 року (а. с. 16, 17, 75, 76, 77). Дані обставини підтвердив допитаний судом як свідок батько дитини ОСОБА_7, який також показав, що разом з ним на побачення із внуком приїздив і позивач, однак побачення не відбулися через небажання відповідача.

Відповідно до ст. 257 Сімейного кодексу (далі - СК) України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Згідно зі ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу, тобто, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди заінтересованій особі, які проживають окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі заінтересованої особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі заінтересованої особи у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків(заінтересованих осіб) до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків (заінтересованої особи), зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що спілкування малолітнього ОСОБА_6 з дідусем і бабусею відповідає його інтересам, суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, обґрунтовано задовольнив позов частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Твердження відповідача ОСОБА_5 про те, що вона не чинить перешкоди позивачам у їх спілкуванні з внуком, спростовуються вищенаведеними доказами - актами державного виконавця і показаннями свідка ОСОБА_7 Крім того, між сторонами відсутня домовленість про добровільне вирішення вказаного питання.

З огляду на те, що судом визначено спільний відпочинок та проведення дозвілля діда і баби з онуком лише один раз на рік впродовж літа, то тривалість такого відпочинку у 20 днів є обґрунтованою та відповідає засадам розумності і справедливості.

Щорічне оздоровлення дитини впродовж двох тижнів після закінчення навчального року у пришкільному оздоровчому таборі та впродовж 25 днів літньої відпустки матері не може бути підставою для скорочення тривалості періоду участі діда і баби у вихованні внука. По-перше, ОСОБА_5 не надала суду жодних доказів на підтвердження наведених обставин, а по-друге, навіть за їх наявності ці обставини не перешкоджають виконанню рішення суду, оскільки період, впродовж якого дід і баба відпочиватимуть протягом 20 днів спільно з внуком, становить 91 день (з 01 червня по 31 серпня), що є цілком достатнім для участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею як матері, так і батька (спільно або кожного окремо), а також діда і баби. Те ж саме відноситься і до перебування дитини під час літніх канікул вдома.

Що стосується умов та порядку попереднього узгодження з матір'ю періоду спільного відпочинку її сина з дідом і бабою, то в рішенні суду неможливо передбачити і відобразити всі ситуації та обставини, які можуть виникнути за певних конкретних умов. Однак за наявності доброї волі сторін та їх відповідальності, перш за все перед дитиною, усвідомлення ними необхідності дотримання прав і охоронюваних законом інтересів дитини та одне одного, виховання дитини в дусі поваги і любові до батьків та інших членів родини сторони зможуть узгодити всі питання, пов'язані з порядком та способом виконання рішення суду.

Те ж саме стосується випадків захворювання дитини, які можуть статися як до початку її спілкування з дідом і бабою, так і в період такого спілкування. При цьому і батьки, і дід з бабою зобов'язані дбати про здоров'я дитини та, за необхідності, вжити всіх заходів для її одужання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, постановленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5, подану від її імені представником ОСОБА_2, відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: