Ухвала суду № 57817221, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/12257/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Леонтович К.Г.

Сороки М.О.

секретар судового засідання - Маджар О.

за участю

представника позивача - Рибачок В.А., адвокат Рижий А.І.

представника відповідача - Кушпіль Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 826/11739/14 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» звернулося в суд з позовом до Державної авіаційної служби України, в якому просило визнати нечинною та скасувати постанову від 09.07.2014 р. № 000418 про накладення штрафу за правопорушення в галузі цивільної авіації.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову, мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (далі по тексту - Порядок №637) під час оформлення протоколу №000418 від 27 червня 2014 року, що став підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації та винесення оскаржуваної постанови, а саме: протокол складений державним інспектором Державіаслужби України Князєвим А.М., при цьому зміст протоколу не містить інформації про те, на якій посаді працює державний інспектор, який склав відповідний протокол; за яким саме напрямом працює державний інспектор, який склав протокол; чи передбачає посадова інструкція, на підставі якої діє відповідний державний інспектор, повноваження щодо складання протоколу та розгляду справи щодо суб'єкта авіаційної діяльності у разі здійснення ним правопорушення у галузі цивільної авіації, передбаченого саме положеннями пунктів 56 та 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401; на підставі якого спеціального завдання на проведення перевірки відповідним державним інспектором було складено протокол.

Відповідно до пункту 2.7 Порядку №637 особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протокол пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. Однак, відповідач не повідомив позивача про факт вчинення ним правопорушення у галузі цивільної авіації і не надав можливість бути присутнім під час складання протоколу та надати відповідні пояснення або заперечення.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку №637 протокол складається у двох примірниках, перший примірник протоколу вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта авіаційної діяльності чи надсилається рекомендаційним листом. Другий примірник надсилається до Державіаслужби України. Позивач звернув увагу, що відповідач не направив примірник протоколу на адресу позивача одночасно з відправленням другого примірника протоколу на адресу Державіаслужби України. 14 липня 2014 року саме представництво позивача в Україні, а не позивач отримало копію протоколу №000418 разом з постановою №000418 від 09 липня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення в галузі цивільної авіації.

Окрім того, протокол №000418 складено щодо ВАТ «Аерофлот», при цьому, як свідчить інформація, викладена в Свідоцтві Московської реєстраційної палати №320.175 від 21 червня 1994 року, суб'єктом авіаційної діяльності виступає саме ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії», а не ВАТ «Аерофлот».

Крім того, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимоги пункту 4.3 Порядку №637 під час виявлення факту правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки з боку відповідача не проводилась планова чи позапланова перевірка, відповідно, відсутній акт перевірки, що унеможливлює розгляд справи про накладення стягнення Головою Державіаслужби України або його заступниками, як це передбачено пунктом 5 названого Порядку.

Також, як стверджував позивач, відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо порядку розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки постанова про накладення стягнення (накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації) оформляється за рішенням Комісії з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, що діє відповідно до Положення про Комісію з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Державіаслужби України від 16 лютого 2012 року №121 «Про створення Комісії з розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації та порушення вимог законодавства на повітряному транспорті», проте, як свідчать матеріали справи, постанова №000418 була оформлена без відповідного рішення Комісії.

Окрім того, постанова №000418 винесена щодо ВАТ «Аерофлот», ідентифікаційний код якого 7712040126, однак суб'єктом авіаційної діяльності є ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії», основний державний реєстраційний номер якого 1027700092661, що підтверджується Свідоцтвом про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про юридичну особу, зареєстровану до 01 липня 2002 року. Тобто, постанова №000382 винесена щодо юридичної особи, яка не є суб'єктом авіаційної діяльності, а отже на неї не може бути накладено штраф за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Також, позивачем зауважено, що в постанові №000418 зазначено, що позивач порушив правила та порядок використання повітряного простору України, виконуючи рейс АFL 1826 03 квітня 2014 року без відповідно дозволу та заявки на використання повітряного простору на закритий аеродром «Сімферополь», з чим позивач не погоджується.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Відкрите акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення безпеки польотів Державною авіаційної службою України було встановлено заборону на використання повітряного простору над півостровом Крим з 17:00 год. 28.03.2014 р. по 23:59 год. 28.06.2014 р.

Зазначена інформація була опублікована відповідачем у повідомленні NOTAM A0520/14.

27.06.2014 р. державним інспектором Державної авіаційної служби України Князєвим А.М. на підставі інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру ТЛГ №032030, було проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що 03.04.2014 р. повітряне судно, виконуючи рейс AFL 1826 авіакомпанії ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії», без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору здійснило проліт в забороненій зоні над півостровом Крим на закритий аеродром «Сімферополь», про що зазначеною посадовою особою складено протокол № 000418 про порушення в галузі цивільної авіації.

За результатами розгляду матеріалів справи щодо порушення представництвом в Україні ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 03.04.2014 р. рейсу AFL 1826 без відповідного дозволу на використання повітряного простору із закритого аеродрому «Сімферополь», відповідачем була прийнята постанова від 09.07.2014 р. № 000418 про накладення штрафу за правопорушення в галузі цивільної авіації, якою на позивача за невиконання вимог ст. 29 Повітряного кодексу України і п. 56, 118 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 401 накладено штраф у розмірі 136 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а отже, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Повітряним кодексом України ( далі - ПК України ) Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію 1944 року ( далі - Конвенція ), Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту ( далі - Угода ), Положенням про використання повітряного простору України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 401 ( далі - Положення № 401 ), Порядком накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 р. № 637 ( далі - Порядок № 637 ), Правилами обслуговування аеронавігаційною інформацією, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 01.07.2004 р. № 564 ( далі - Правила № 564 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 29, 30 ПК України закріплено, що використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, які надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1-5 частини другої статті 24 цього Кодексу.

Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції та ст. 8 Угоди, до повітряних суден під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.

Згідно з п. 56, 57 Положення № 401, користувачі повітряного простору, заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору.

Подання заявок та видача дозволів на використання повітряного простору або анулювання заявок може здійснюватися за допомогою телеграфу, телефону, поштового зв'язку, телефаксу тощо. Користувачі повітряного простору зобов'язані мати прямий зв'язок (телеграф, телефон, телефакс або інші види зв'язку) з органами ОПР та відповідними органами управління Повітряних Сил Збройних Сил.

Ч. 1 п. 74 Положення № 401 передбачено, що дозвіл на виконання польотів видається: 1) Державіаслужбою: внутрішніх та міжнародних регулярних польотів з посадкою (вильотом) в Україні (з України).

Відповідно до п. 93 Положення № 401, в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.

За змістом п. 100 Положення № 401, заборона використання повітряного простору встановлюється на постійній або тимчасовій основі.

Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням ;відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації.

Відповідно до підпункту n) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції та Doc. 8126 ICAO «Руководство по службам аэронавигационной информации», які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно зі ст.ст. 37 і 38 вказаної Конвенції, та згідно з абз. 15 пп. 3.2.1.2 Правил № 564, заборонені зони встановлюються шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.

Згідно з п. 101 Положення № 401, до порушень порядку використання повітряного простору, що підлягають розслідуванню, належать: 1) використання повітряного простору без дозволу та/або порушення умов його використання, крім випадків, що передбачені цим Положенням; 2) недотримання умов використання повітряного простору або плану польоту (відхилення від маршруту ОПР, заданого ешелону (висоти) польоту, посадка повітряного судна на незапланований аеродром) без дозволу або погодження органу ОПР (органу управління повітряним рухом), крім аварійних випадків; 3) політ групи повітряних суден, кількість яких більша ніж зазначена у заявці; 4) порушення вимог щодо порядку перетинання державного кордону та виконання польоту в зоні з особливим режимом використання повітряного простору; 5) виконання повітряним судном польоту через зону обмеження польотів, небезпечну зону та зону, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, без відповідного дозволу під час її використання; 6) політ повітряного судна, яке не відповідає на запит засобів радіолокаційної системи державного розпізнавання, крім суден, на яких апаратура радіолокаційної системи державного розпізнавання не передбачена або які повертаються з несправною апаратурою радіолокаційної системи державного розпізнавання з аеродромів (посадкових майданчиків) іноземних держав, де ремонт такої апаратури неможливий; 7) невиконання вимог пункту 83 цього Положення (крім випадків, що передбачені цим Положенням).

Щодо всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування. Особи, з вини яких допущено порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ПК України, за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

У п. 4.3, 5.2, 5.4 порядку № 637 закріплено, що факти правопорушень, визначених у ст. 127 ПК України, виявляються державним інспектором та особами, уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками, під час виконання ними посадових обов'язків.

Справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Голова Державіаслужби України або його заступники (за напрямом діяльності) протягом 15 днів з дня отримання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації виносять постанову про накладення штрафу на Суб'єкта або про закриття провадження у справі згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.

Згідно з п. 121 Положення № 401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.

Отже, як вірно встановлено судами, з викладених правових норм вбачається, що використання повітряного простору України може здійснюватися суб'єктами цивільної авіації виключно з дозволу компетентного органу влади в галузі цивільної авіації України, який надається на підставі заявок вказаних суб'єктів.

Разом з тим, із встановлених по справі обставин вбачається, що 03.04.2014 р. повітряним судном позивача було здійснено проліт в забороненій зоні над півостровом Крим на закритий аеродром «Сімферополь» без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору, чим порушено вимоги ст. 29 ПК України, п. 56, 57, 118 Положення № 401, а також приписи міжнародного законодавства, зокрема Конвенції та Угоди.

З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 09.07.2014 р. № 000418, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Конвенцією та Угодою і законами України, а саме: ст. 29, 30 ПК України, п. 56, 57, 118 Положення № 401.

Доводи касанта про те, що 03.04.2014 р. при виконанні польоту над півостровом Крим йому не було відомо про встановлення відповідачем заборони на використання повітряного простору над півостровом Крим з 17:00 год. 28.03.2014 р. по 23:59 год. 28.06.2014 р., колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки зазначена заборона була опублікована Державною авіаційною службою України, у відповідності з вимогами ст. 37, 38 Конвенції та п. 3 Правил № 564, в NOTAM А0520/14 із зазначенням літер «NBO», що згідно з Додатком А глави 6 Doc. 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден для включення в РІВ та стосується виконання польотів.

Служба аеронавігаційної інформації Російської Федерації (ГУП ЦАИ ГА РФ) отримує аеронавігаційну інформацію від служби аеронавігаційної інформації України (САІ), що підтверджується листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 21.08.2014 р. № 1.14-112, а відповідно до п. 2.3.2 розділу 2.3 Глави 2 Додатку 2, до початку польоту командир повітряного судна зобов'язаний знайомитися з усією наявною інформацією, яка стосується запланованої операції.

Посилання позивача на те, що у протоколі № 000418 про порушення в галузі цивільної авіації, на підставі якого відповідачем була прийнята спірна постанова, зазначено неповне найменування компанії позивача, не спростовують факту вчинення правопорушення саме позивачем і правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у зазначеному протоколі чітко вказаний трьох-літерний індекс AFL, який Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) присвоєно саме позивачу, що зафіксовано в Doc. 8585/166 ИКАО «Условные обозначения летно-эксплуатационных агентств, авиационных органов и служб». Під таким індексом рейс може виконувати лише та авіакомпанія, якій він був присвоєний, а отже - ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії».

Крім того, як встановлено судами, самим позивачем визнається факт здійснення ним польоту 03.04.2014 р. без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору над півостровом Крим на закритий аеродром «Сімферополь», тобто над забороненою зоною.

Судами вірно зазначено, що доводи позивача про те, що телефонограмою Голови правління ПАТ МА «Сімферополь» Плаксіною С.В. йому було повідомлено про готовність аеропорту до обслуговування повітряних суден та пасажирів, яку, на його думку, слід вважати саме дозволом на використання повітряного простору, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки така телефонограма носить виключно інформаційний характер та не є дозволом на використання повітряного простору, в розумінні п. 75, 76 Положення № 401.

При цьому, як правильно встановлено судами, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору не є тотожними поняттями. У відповідності з приписами п. 75, 76 Положення № 401, дозвіл на використання повітряного простору України може бути наданий суб'єкту цивільної авіації після отримання ним дозволу на виконання польотів та виключно на підставі рішення Украероцентру та РДЦ, а не інформаційного повідомлення керівника аеропорту.

Більш того, як було правильно встановлено судами, згідно з листом Європейської організації за безпеку аеронавігації (Євроконтролю) від 02.12.2014 р., адресованим Державній авіаційній службі Україні, відповідачу пропонувалось взяти до уваги, що після опублікування українського NОТАМ щодо закриття UKFF, усі подані флайт-плани до зазначеного пункту призначення були відхилені Менеджером мережі (ММ). Водночас, у переліку таких флайт-планів рейс АFL 1826 за 03.04.2014 р. відсутній, що, у свою чергу, також спростовує твердження позивача про направлення ним компетентним органам влади відповідних заявок на використання повітряного простору над півостровом Крим 03.04.2014 р.

Твердження позивача про те, що інспектором Держаної авіаційної служби України були допущені процедурні порушення при складанні протоколу, на підставі якого винесена спірна постанова, колегія суддів вважає такими, що не спростовують установленого факту вчинення позивачем правопорушення в галузі цивільної авіації та не є обставиною, яка звільняє його від адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства, а саме: ст. 29 ПК України, п. 56, 57, 118 Положення № 401.

В судовому засіданні представники позивача посилались на обставини, зазначені в окремій ухвалі Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2015 року по справі № 826/10898/14, щодо процедурних порушень, допущених відповідачем при складанні постанови про притягнення до відповідальності позивача, яка була предметом оскарження по справі №826/10898/14.

Проте, колегія суддів зазначає, що в розумінні ст.72 КАС України, обставини, встановлені вищезазначеною ухвалою від 19 січня 2015 року по іншій справі і щодо оскарження іншої постанови про накладення штрафу, не можуть розглядатися як такі, що є безумовними і не підлягають доказуванню та спростовують висновки по даній справі.

Враховуючи викладене, а також те, що судами попередніх інстанцій встановлений факт порушення позивачем правил користування повітряним простором України, який не спростований належними доказами, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: