Рішення № 57817138, 16.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016р. Справа№ 914/721/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівенергоресурс», м.Золочів

про стягнення із Субєкта пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 15.05.2015 № 35 р/к

ціна позову: 4800 грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 28.01.2016р. №13/08-104);

відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 05.04.2016р. б/н)

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівенергоресурс» про стягнення із Субєкта пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 15.05.2015 № 35 р/к. Ціна позову 4800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.04.2016р. В судових засіданнях 05.04.2016р., 19.04.2016р. та 10.05.2016р. оголошувалась перерва, про що Сторони повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2016 року по даній справі відстрочено Позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалі суду по даній справі від 17.03.2016р., яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 15.05.2015р. №35р/к у справі №3-01-7/2014 (далі Рішення), яким постановлено, що Відповідач та ТзОВ «Промекоінвест», узгодивши поведінку під час участі у конкурсі на право оренди майна комунальної власності (для влаштування котлів на твердому паливі) у м.Золочів вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів конкурсу. За вказане порушення, зокрема, на Відповідача накладено штраф у розмірі 5000грн.

ТзОВ «Золочівенергоресурс», не погоджуючись з Рішенням оскаржило його у суді.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2015 року у справі №914/2347/15 в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Золочівенергоресурс» відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р. у справі №914/2347/15 набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 05.01.2016року, та, у відповідності до частини пятої статті 124 Конституції України, є обовязковим до виконання на всій території України.

Платіжним дорученням від 11.03.2016р. №324 Відповідачем сплачено штраф у розмірі 5000грн. згідно рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.05.2015р. №35 р/к у справі №3-01-7/2014.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Державного Бюджету України 4800грн. пені за прострочення виконання вказаного Рішення, нарахованої за період з 07.01.2016р. по 10.03.2016р. включно.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.04.2016р. за вх.№16814/16 вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав того, що станом на 23.02.2016р. повний текст Рішення Відповідачем не отримано, на підставі клопотання Відповідач отримав копію рішення 04.03.2016р., а відтак, до 04.03.2016р. не мав можливості виконати його. Після отримання повного тексту рішення суду Відповідачем сплачено штраф у добровільному порядку 11.03.2016р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення від 15.05.2015р. №35р/к необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Повідомлення від 15.05.2015р. №13/05-756 про надіслання копії Рішення від 15.05.2015р. №35 р/к із копією Рішення та зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу надіслано Позивачем Відповідачу, та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане Відповідачем 03.06.2015р.

Суд зазначає, що рішенням господарського суду у справі №914/2347/15 встановлено відсутність підстав для визнання недійсним Рішення від 15.05.2015р. №35 р/к, а інші, наведені Відповідачем доводи з цього приводу, але з інших підстав, господарським судом не можуть братися до уваги.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Проте, згідно цієї ж ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено вище судом, повідомлення від 15.05.2015р. №13/05-756 про надіслання копії Рішення від 15.05.2015р. №35р/к з копією такого Рішення, зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу надіслано Позивачем Відповідачу, та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане Відповідачем 03.06.2015р.

Відповідно до частини першої статті 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Провадження у справі №914/2347/15 (про визнання недійсним Рішення від 15.05.2015р. №13/05-756) порушено 15.07.2015р., тобто до закінчення двомісячного строку на добровільну сплату штрафу). Рішення у вказаній справі прийнято та проголошено 17.12.2015р.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями), що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

При цьому суд наголошує, що днем прийняття рішення є саме день, коли рішення прийнято та проголошено (тобто 17.12.2015р. у справі №914/2347/15), а не день виготовлення повного тексту рішення чи день набрання рішенням законної сили.

Наведене обґрунтовується, зокрема, приписами ч.1 ст.85 ГПК України, відповідно до якої, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У судовому ж засіданні 17.12.2015р. після закінчення розгляду справи оголошено прийняте Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/2347/15).

Наведеним спростовуються заперечення Відповідача щодо строків нарахування пені, які Відповідач обґрунтовує тим, що проголошене в судовому засіданні 17.12.2015р. рішення (в судовому засіданні 17.12.2015р. був присутній представник Відповідача по даній справі, Позивача по справі у справі №914/2347/15) Відповідачем отримано після 17.12.2015р., а відтак, заперечення Відповідача проти позову.

Враховуючи вищенаведене, зокрема моменти одержання Відповідачем Рішення від 15.05.2015р. №35р/к; беручи до уваги дату порушення провадження у справі №914/2347/15та прийняття рішення у ній, а також те, що зупинення нарахування пені здійснюється саме до моменту прийняття рішення, а не до моменту його отримання чи набрання законної сили, перевіривши правильність нарахування пені за вказаний Позивачем період (з 07.01.2016р. по 10.03.2016р.); враховуючи дату сплату Відповідачем штрафу за рішенням від 15.05.2015р. №35р/к; перевіривши правильність визначення Позивачем строку та розміру нарахування пені, суд зазначає, що 4800грн. пені за вказаний Позивачем період з 07.01.2016р. по 10.03.2016р. нарахована вірно та підлягає до стягнення у повному обсязі, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4800грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.05.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.05.2016р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч.1; п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2016 рік» передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Пунктом 3.4. вказаної Постанови визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з Відповідача у доход Державного бюджету України.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення з Відповідача в доход Державного Бюджету України 4800,00 грн. пені. Відтак, сума судового збору за подання вказаної заяви до суду становить 1378,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на Відповідача та Стягнути з відповідача в доход Державного Бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 40 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 22 Закону України «Про антимонопольний комітет України», ст.ст. 1, 7, 48, 50, 56, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 27, 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівенергоресурс» (80700, Львівська область, Золочівський район, м.Золочів, вул.Шашкевича, буд.28, ідентифікаційний код 38108799) в доход Державного Бюджету України 4800,00 грн. пені.

Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.61; ідентифікаційний код 20812013).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівенергоресурс» (80700, Львівська область, Золочівський район, м.Золочів, вул.Шашкевича, буд.28, ідентифікаційний код 38108799) в доход Державного Бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.