Рішення № 57817136, 16.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016№910/20141/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/20141/15

за позовом ОСОБА_1, м. Ізмаїл Одеської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер», м. Київ, та

Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, м. Київ, в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району, м. Київ,

про скасування рішень загальних зборів учасників та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 16.11.2015 №507);

ОСОБА_3 (довіреність від 16.11.2015 №507);

відповідача-1 -Данилова С.А. (довіреність від 06.08.2015 № 06/08);

відповідача-2 - не з'явився.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання незаконними та скасування усіх рішень, прийнятих 14.07.2015 загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» (далі - Товариство) згідно з протоколом загальних зборів від 14.07.2015 №3;

- зобов'язання Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - Реєстраційна служба) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів, здійснену на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015 №3;

- визнання, що у Товариства відсутнє право на вчинення будь-яких дій з розпорядження усім належним товариству майном без погодження з ОСОБА_1 як із законним учасником товариства.

Позов мотивовано тим, що:

- рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом загальних зборів від 06.12.2012, затверджено нову редакцію статуту відповідача-1 (дата реєстрації - 30.01.2013, запис №15531050010001168);

- відповідно до пункту 1.5 вказаної редакції статуту засновниками Товариства є ОСОБА_1 та акціонерне товариство ТРС Холдинг С.А. (далі - АТ ТРС Холдинг С.А.);

- 21.07.2015 з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що 14.07.2015 відбулося внесення змін до відомостей про юридичну особу - відповідача-1, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме керівником Товариства було призначено ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.);

- вказана зміна директора відбулася на підставі зборів учасників товариства 14.07.2015, про які ОСОБА_1 як учасника Товариства не було повідомлено;

- разом з тим, 21.07.2015 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що 100% статутного фонду Товариства (11 900 грн.) належить ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.);

- проте відповідно до пункту 9.2 статті 9 статуту Товариства (в редакції від 30.01.2013) частки у статутному капіталі товариства розподіляються між учасниками таким чином: ОСОБА_1 - 25%, що складає 2 975 грн.; АТ ТРС Холдінг С.А. - 75%, що складає 8 925 грн.;

- проведені збори учасників відповідача-2, на яких прийнято рішення щодо передачі 100% статутного фонду товариства ОСОБА_7 та зміни керівника Товариства, а також всі інші рішення зазначених зборів учасників товариства позивач вважає незаконними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2015 порушено провадження у справі.

Товариство 25.08.2015 та 26.08.2015 подало суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначило таке: про проведення загальних зборів позивача було повідомлено телефоном, а з метою підтвердження отримання ним повідомлення він надав розписку про те, що зобов'язується прибути 09.07.2015 до міста Києва для вирішення питань стосовно засновницьких документів із засновниками компанії; 08.07.2015 ОСОБА_1 було складено заяву про передачу частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_7, а вказана заява є нотаріально посвідченою; як вбачається із оскаржуваного протоколу, на зборах були присутні 100% учасників, відтак, вони є повноважними, а рішення таких зборів, якщо за них проголосували більшість учасників, вважаються прийнятими; позивачем було особисто здійснено голосування за всіма пунктами порядку денного, підтвердженням чого є підписаний ним протокол № 3 загальних зборів учасників від 14.07.2015;

в кінці травня 2015 року учасник Товариства ОСОБА_1 в усній формі ініціював загальні збори учасників з приводу свого виходу зі складу засновників та зміни керівника виконавчого органу; 14.07.2015 відповідач-1 подав до Реєстраційної служби належним чином оформлені документи для внесення змін стосовно керівника виконавчого органу та установчих документів; станом на 14.07.2015 збори учасників Товариства були повноважними та компетентними для прийняття будь-яких рішень, що навіть не оскаржується самим позивачем.

Реєстраційна служба 26.07.2015 подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що: 20.07.2015 до Реєстраційної служби звернувся керівник Товариства - ОСОБА_6, який подав комплект документів на проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства; відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про господарські товариства» наданий комплект документів був оформлений належним чином, а підстав для залишення без розгляду або відмови в проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не було; 20.07.2015 державним реєстратором було проведено реєстраційну дію, суть дії - зміна у складі засновників юридичної особи, новий засновник - ОСОБА_7

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 замінено первісного відповідача - Реєстраційну службу на належного - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району (далі - Відділ).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/20141/15 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - ОНДІСЕ), та зупинено провадження у справі.

Матеріали справи №910/20141/15 були скеровані до ОНДІСЕ для проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 14.12.2015.

До господарського суду міста Києва 11.04.2016 надійшли матеріали справи №910/20141/15 з висновком судового експерта від 05.04.2016 №14 (далі - Висновок).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2016 провадження у справі №910/28726/15 поновлено.

05.05.2016 відповідач-2 подав суду письмові пояснення, в яких вказав таке: при проведенні реєстраційних дій на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів учасників державний реєстратор керувався чинним законодавством України; були подані всі необхідні документи; відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державний реєстратор не несе відповідальності за неправдиві відомості, зазначені в поданих документах, які підлягають внесенню до реєстру; оскільки спір є корпоративним, то Відділ просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-2.

16.05.2016 позивач подав суду:

- заяву про уточнення заявлених позовних вимог, в якій просив суд: визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства від 14.07.2015, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача-1 від 14.07.2015 №3, а також такі рішення загальних зборів Товариства: від 21.07.2015, які оформлені протоколом загальних зборів Товариства від 21.07.2015 № 6; від 05.08.2015, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача-1 від 05.08.2015 №05/08/15; від 31.08.2015, які оформлені протоколом загальних зборів Товариства від 31.08.2015 №31/08/15; від 10.09.2015, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача-1 від 10.09.2015 № 10/09; визнати недійсною державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства, проведену: 15.07.2015 Реєстраційною службою (запис № 15531070016001168); 20.07.2015 Реєстраційною службою (запис № 15531050017001168); 23.07.2015 Реєстраційною службою (запис № 15531070018001168); 27.07.2015 Відділом (запис № 10721050021032945); 01.09.2015 Відділом (запис № 10721050022032945); 10.09.2015 Відділом (запис № 10721050024032945);

- клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів і витребування у Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України оригіналу протоколу від 14.07.2015 № 3 загальних зборів учасників Товариства та реєстру учасників загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, які містяться в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження №12015160150001926);

- додаткові пояснення, в яких позивач зазначив таке: судова почеркознавча експертиза так і не була проведена з питань, які мають доказове значення для правильного вирішення господарської справи; у Висновку зазначається, що головне питання не вирішувалось. Отже, експертом не було досліджено підпис зроблений від імені ОСОБА_1 в протоколі від 14.07.2015 №3 загальних зборів учасників Товариства, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження №12015160150001926 від 03.08.2015); судовий експерт у вирішенні питання № 2 дослідив не той реєстр учасників загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, про який вказав суд, а якийсь інший; третє та четверте питання, вирішені експертом під час складання Висновку, не мають доказового значення для правильного вирішення даної господарської справи.

Представники позивача у судовому засіданні 16.05.2016 підтримали подані уточнення позовних вимог та клопотання.

Представник відповідача заперечив проти прийняття уточнення позовних вимог і просив суд відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, а клопотання про продовження строку вирішення спору залишив на розсуд суду.

Суд дійшов висновку про неприйняття до розгляду заяви про уточнення заявлених позовних вимог і долучення її до матеріалів справи з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Отже, заява позивача по суті є поданням іншого позову в частині визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства (від 21.07.2015; від 05.08.2015; від 31.08.2015; від 10.09.2015, та визнання недійсною державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства (проведені: 20.07.2015; 23.07.2015; 27.07.2015; 01.09.2015; 10.09.2015), а тому після початку судом розгляду справи по суті прийняттю до розгляду не підлягає.

Що ж до клопотання про витребування доказів та продовження строку вирішення спору, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з такого.

Частинами першою та другою статті 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Позивач просить суд витребувати оригінал протоколу та реєстру, які містяться в реєстраційній справі та вже витребовувалися судом і оглядалися у судовому засіданні, вказуючи при цьому метою витребування необхідність надсилання вказаних документів ОНДІСЕ для проведення судової експертизи.

Проте судова експертиза вже проведена та судом отримано відповідний Висновок.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, витребування документів та продовження строку розгляду спору в даній справі, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

У судовому засіданні 16.05.2016 представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 16.05.2016 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 Постанови № 18 зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.05.2016 без участі представника Відділу за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить суд: визнати незаконними та скасувати усі рішення, прийняті 14.07.2015 загальними зборами учасників Товариства, оформлені протоколом загальних зборів від 14.07.2015 №3; зобов'язати Реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів, здійснену на підставі вказаного протоколу; визнати, що у відповідача відсутнє право на вчинення будь-яких дій з розпорядження усім належним Товариству майном без погодження з позивачем як із законним учасником товариства.

Відповідно до абзацу другого пункту 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - Постанова № 13) право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

За приписами статті 143 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Так, відповідно до пункту 1.5 статуту Товариства (зі змінами, затвердженими рішенням загальних зборів учасників Товариства від 06.12.2012 № б/н) учасниками Товариства були: ОСОБА_1 (розмір частки 25 %, що складає 2 975 грн.); юридична особа за законодавством Республіки Панама - АТ ТРС Холдінг С.А. (розмір частки 75 %, що складає 8 925 грн.).

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що:

- 21.07.2015 з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 стало відомо, що: 14.07.2015 відбулося внесення змін до відомостей про юридичну особу - відповідача-1, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме керівником Товариства було призначено ОСОБА_6; 100% статутного фонду Товариства (11 900 грн.) належить ОСОБА_7;

- вказана зміна директора відбулася на підставі зборів учасників товариства 14.07.2015, про які ОСОБА_1 як учасника Товариства не було повідомлено;

- проведені збори учасників відповідача-2, на яких прийнято рішення щодо передачі 100% статутного фонду товариства ОСОБА_7 та зміни керівника Товариства, а також всі інші рішення зазначених зборів учасників товариства є незаконними.

У свою чергу, відповідачі заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- про проведення загальних зборів позивача було повідомлено телефоном, а з метою підтвердження отримання ним повідомлення він надав розписку про те, що зобов'язується прибути 09.07.2015 до міста Києва для вирішення питань стосовно засновницьких документів із засновниками компанії;

- 08.07.2015 ОСОБА_1 було складено заяву про передачу частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_7, а вказана заява є нотаріально посвідченою;

- на зборах були присутні 100% учасників, відтак, вони є повноважними, а рішення таких зборів, якщо за них проголосували більшість учасників, вважаються прийнятими;

- позивачем було особисто здійснено голосування за всіма пунктами порядку денного, підтвердженням чого є підписаний ним протокол загальних зборів учасників від 14.07.2015 № 3;

- 14.07.2015 відповідач-1 подав до Реєстраційної служби належним чином оформлені документи для внесення змін стосовно керівника виконавчого органу та установчих документів;

- 20.07.2015 до Реєстраційної служби звернувся керівник Товариства - ОСОБА_6, який подав комплект документів на проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства; відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про господарські товариства» наданий комплект документів був оформлений належним чином, а підстав для залишення без розгляду або відмови в проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не було;

- 20.07.2015 державним реєстратором було проведено реєстраційну дію, суть дії - зміна у складі засновників юридичної особи, новий засновник - ОСОБА_7

ОСОБА_1 пояснив наявність заяви від 08.07.2015 про передачу частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_7 таким:

- позивача незаконно позбавили частки статутного капіталу Товариства, а саме примусили шляхом погроз вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та членам його родини відмовитися від 25% статутного капіталу відповідача-1 на користь ОСОБА_7;

- в заяві, яка була складена у нотаріуса 08.07.2015, ОСОБА_1 не хотів відмовлятися від частки Товариства, але боячись за життя та здоров'я своє та своєї родини оформив вказаний документ у нотаріуса;

- 16.07.2015 ОСОБА_1 склав заяву у нотаріуса, в якій просив скасувати попередню заяву про передачу частки Товариства на користь ОСОБА_7, та відніс її до Реєстраційної служби;

- при прийнятті держреєстратором вказаної заяви, позивача було повідомлено про те, що ОСОБА_1 встиг її подати;

- в період часу з 16.07.2015 по 18.07.2015 (точніше дату ОСОБА_1 не пам'ятає) позивач зайшов у приміщення Товариства, де в кабінеті бухгалтера серед інших паперів побачив протокол (оригінал) від 14.07.2015 № 3 загальних зборів учасників Товариства, на якому стояв підпис напроти прізвища ОСОБА_1, позивача вказана обставина занепокоїла і останній зрозумів, що хтось з посадових осіб Товариства підробив його підпис;

- позивач 29.07.2015 звернувся із заявою до ГУМВС України в Одеській області, за якою СВ Ізмаїльського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було відкрито провадження за частинами першою та третьої статті 358 Кримінального кодексу України;

- 20.07.2015 до Реєстраційної служби з'явився новий керівник Товариства ОСОБА_6, який подав комплект документів на проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача-1 та зміни були проведені;

- ОСОБА_1 не відомо, чому держреєстратор прийняв у ОСОБА_6 документи, незважаючи на заяву про скасування виходу зі складу Товариства;

- позивач вказує, що без його згоди та відома проводились збори, на яких приймалися рішення, складався протокол загальних зборів учасників Товариства, в якому ОСОБА_1 не ставив свій підпис;

- 14.07.2015 збори проходили в м. Ізмаїл Одеської області, а позивач в цей день знаходився в м. Одесі, з самого ранку до вечора, та зустрічався з багатьма людьми;

- ОСОБА_10 не попереджали, про те що, 14.07.2015 будуть проводитись загальні збори учасників Товариства, ні по телефону, ані письмово;

- збори провели без участі позивача та підробили його підпис;

- посадові особи Товариства діють, порушуючи законні інтереси ОСОБА_1, та намагаються продати майно відповідача-1.

У свою чергу, Товариство заперечувало проти факту підробки протоколу від 14.07.2015 № 3.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи необхідність з'ясування питань, що виникли у вирішенні даного спору і потребують спеціальних знань, господарський суд міста Києва призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив ОНДІСЕ.

На вирішення судового експерта були поставлені такі питання:

- чи зроблений підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі №3 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Товариства від 14.07.2015, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження №12015160150001926 від 03.08.2015), самим ОСОБА_1 особисто або підпис від імені ОСОБА_1 зроблено іншою особою?;

- чи зроблений підпис від імені ОСОБА_1 у реєстрі учасників загальних зборів учасників загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження №12015160150001926 від 03.08.2015), самим ОСОБА_1 особисто або підпис від імені ОСОБА_1 зроблено іншою особою?;

- чи зроблений підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі №3 загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, який подано відповідачем-1 до матеріалів справи №910/20141/15, самим ОСОБА_1 особисто або підпис від імені ОСОБА_1 зроблено іншою особою?;

- чи зроблений підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі розписки від 06.07.2015, який подано відповідачем до матеріалів справи №910/20141/15, самим ОСОБА_1 особисто або підпис від імені ОСОБА_1 зроблено іншою особою?.

До господарського суду міста Києва 11.04.2016 надійшли матеріали справи №910/20141/15 з Висновком, в якому зазначено, що:

- питання ухвали «чи зроблений підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі №3 загальних зборів учасників ТОВ «Дунайбункер» від 14.07.2015, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження від 03.08.2015 №12015160150001926), самим ОСОБА_1 особисто або підпис від імені ОСОБА_1 зроблено іншою особою?» не вирішувалось з причин, вказаних в дослідницькій частині;

- підпис від імені ОСОБА_1 у реєстрі учасників загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження від 03.08.2015 №12015160150001926), виконаний самим ОСОБА_1;

- підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі №3 загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, який подано відповідачем до матеріалів справи №910/20141/15, виконаний самим ОСОБА_1;

- підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі розписки від 06.07.2015, який подано відповідачем-1 до матеріалів справи №910/20141/15, виконаний самим ОСОБА_1

Таким чином, судовим експертом було встановлено, що позивачем були самостійно підписані такі документи: реєстр учасників загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015, який міститься в матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження від 03.08.2015 №12015160150001926); протокол від 14.07.2015 №3 загальних зборів учасників Товариства, який подано відповідачем-1 до матеріалів справи №910/20141/15; оригінал розписки від 06.07.2015, який подано відповідачем-1 до матеріалів справи №910/20141/15.

Що ж до першого питання, то судовий експерт повідомив про неможливість надання відповіді у зв'язку з тим, що Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області не було подано на вимогу судового експерта протокол загальних зборів учасників Товариства від 14.07.2015 № 3, який міститься у матеріалах реєстраційної справи (кримінальне провадження №12015160150001926 від 03.08.2015).

Позивач заперечував проти Висновку, посилаючись, зокрема, на ненадання відповіді на перше питання, у зв'язку із неподанням оригіналу протоколу.

Так, на думку позивача, саме вказане питання є головним і має доказове значення для правильного вирішення даного господарського спору.

Разом з тим, згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Доводи позивача про те, що Висновок судового експерта не має доказового значення не є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини п'ятої статті 61 Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Аналогічний порядок скликання загальних зборів товариства зафіксовано у статуті відповідача-1, а саме у розділі 13.

Товариство вказувало на те, що в кінці травня 2015 року, тобто більше ніж за 30 днів ОСОБА_1 як учасник Товариства в усній формі ініціював загальні збори учасників у зв'язку із своїм виходом зі складу засновників та зміни керівника Товариства.

Статутом Товариства визначено, що про скликання загальних зборів учасників Товариства його учасники повідомляються за допомогою телефонного або поштового зв'язку чи електронної пошти.

Слід зазначити, що позивач заперечував проти його повідомлення про скликання загальних зборів шляхом телефонного зв'язку, проте документального підтвердження викладененому суду не подав.

У свою чергу, відповідач-2 наполягав на повідомленні ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників і подав суду докази повідомлення позивача про проведення зустрічі із засновниками у місті Києві 09.07.2015 для вирішення питань щодо установчих документів. Вказане повідомлення було оформлено у вигляді розписки, яка була підписана самим ОСОБА_1, що підтверджується Висновком, та датована 06.07.2015.

Судом встановлено, що 08.07.2015 позивач нотаріально завірив заяву про передачу ОСОБА_7 своєї частки у статутному капіталі Товариства.

Доводи ОСОБА_1, що вказана заява була написана під впливом погроз та тиску, документально не підтверджені.

Так, на день розгляду даного господарського спору відсутній обвинувальний вирок, який би підтверджував вчинення злочину проти ОСОБА_1

14.07.2015 були проведені загальні збори учасників Товариства та прийняті рішення, оформлені протоколом від 14.07.2015 № 3.

З вказаного протоколу вбачається, що на зборах були прсутні: ОСОБА_1, АТ ТРС Холдінг С.А. в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7

14.07.2015 загальними зборами учасників Товариства були одноголосно прийняті такі рішення:

- про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 на підставі заяви про вихід та відступлення (безоплатну передачу) частки в статутному капіталі Товариства та передачі його частку у розмірі 25 % на користь ОСОБА_7;

- про виведення зі складу учасників АТ ТРС Холдінг С.А. на підставі протоколу Товариства та передачі його частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 75 % на користь ОСОБА_7;

- про прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_7, частка якої складає 100 % статутного капіталу Товариства;

- про затвердження нової редакції статуту Товариства;

- про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_11 за власним бажанням з 14.07.2015;

- про призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_6 з 15.07.2015.

Судом встановлено, що протокол, який міститься в реєстраційній справі Товариства, копія якого надана на вимогу суду Реєстраційною службою (а.с. 77 том ІІ справи), а його оригінал не було досліджено судовим експертом у зв'язку із його неподанням, візуально відрізняється від оригіналу протоколу від 14.07.2015 № 3, який подає відповідач-1.

Так, підписи учасників зборів у протоколі у реєстраційній справі вчинені у такому порядку: ОСОБА_1; представник АТ ТРС Холдінг С.А. ОСОБА_6; ОСОБА_7

У свою чергу, у протоколі, який надано відповідачем-1, порядок такий: ОСОБА_7; представник АТ ТРС Холдінг С.А. ОСОБА_6; ОСОБА_1

Також відмінність протоколів полягає у розміщенні тексту на аркуші (відступи від лівого краю сторінки; розмір інтервалу між строками, тощо).

Разом з тим, зміст протоколів є ідентичним, а судовим експертом підтверджено, що протокол від 14.07.2015 № 3, який надано відповідачем-1, підписано саме ОСОБА_1

Позивач не пояснив суду, яким чином його підпис міститься на вказаному документі, з якого вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом та без зауважень підписав документ.

Позивачем 16.07.2015, тобто через два дні після проведення загальних зборів учасників Товариства, було нотаріально посвідчено заяву, в якій ОСОБА_1 скасував заяву про вихід зі складу засновків Товариства від 08.07.2015.

Слід звернути увагу, що 08.07.2015 була оформлена заява не про вихід зі складу учасників, а про передачу частки в статутному капіталі ОСОБА_7

Доводи позивача, що ним вказана заява була передана держреєстратору Реєстраційної служби документально не підтверджено.

Також, відсутні докази повідомлення про заяву від 16.07.2015 Товариства, ОСОБА_7 та АТ ТРС Холдінг С.А.

Крім того, заява від 16.07.2015 була подана суду не при зверненні до суду з позовом (04.08.2015), а лише 23.10.2015.

Така поведінка позивача та його повноважних представників є незрозумілою та по суті полягає у зловживанні своїми правами та невиконанні обов'язків щодо подання всіх доказів, які стосуються господарського спору.

В підтвердження присутності ОСОБА_1 на загальних зборах учасників відповідач-1 також подав суду реєстр учасників, який було оформлено 14.07.2015.

Вказаний документ був предметом дослідження судового експерта та встановлено, що реєстр учасників було підписано ОСОБА_1

У частині першій статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтями 116 ЦК України та 10 Закону визначено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 145 ЦК України та частиною першою статті 58 Закону встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до статті 59 Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г - ж», «и - й» статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 17 Постанови № 13 судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно з пунктом 21 Постанови № 13 рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Як встановлено судом, загальні збори учасників Товариства 14.07.2015 були проведені за наявності кворуму, необхідного для прийняття рішення, а відтак підстав для визнання рішень недійсними немає.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що у даному випадку не відбулося порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства, оскільки ОСОБА_1 брав участь у зборах, що підтверджується документально, а тому порушень корпоративних прав позивача по суті не відбулося; доказів протилежного суду не подано.

Що ж до вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби скасувати державну реєстрацію, то вона як похідна від вимоги про визнання недійсними рішень, не підлягає задоволенню.

Заявлена позивачем вимога про визнання у Товариства відсутності права на вчинення будь-яких дій з розпорядження усім належним Товариству майном без погодження із ОСОБА_1 як законним учасником Товариства не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивач по суті просить визнати відсутнім у Товариства права на розпорядження майном, яке відповідно до чинного законодавства України регулюється статутом Товариства, ЦК України, ГК України та Законом.

Таким чином, позивач шляхом заявлення такої вимоги намагається захистити право на майбутнє, яке ще не порушене та може бути взагалі непорушеним.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2016.

Суддя О. Марченко